Зміцни браттю свою
Нехай кожен кворум і кожен з нас особисто бере приклад з нашого Господа і Спасителя—«візьме … того, хто слабкий, … щоб стати йому теж сильним».
Брат Хосе де Соуза Маркес є одним з тих керівників, який по-справжньому розуміє принцип, викладений Спасителем: «І якщо хтось серед вас є сильний Духом, нехай візьме з собою того, хто слабкий, щоб той міг наставлятися в усій лагідності, щоб стати йому теж сильним» (див. УЗ 84:106).
Член президентства філії у Форталеца, що в Бразилії, брат Маркес разом з іншими керівниками священства склав план активізації малоактивних членів своєї філії. Одним з таких членів філії був молодий чоловік на ім’я Фернандо Арухо. Нещодавно я розмовляв з Фернандо, і він розповів мені свою історію.
«Я брав участь у змаганнях серфінгістів у неділю вранці і припинив ходити на церковні збори. Одного недільного ранку брат Маркес завітав до нас і попросив поговорити зі мною і моєю мамою, не членом Церкви. Коли вона відповіла, що я сплю, він спитав дозволу розбудити мене. Він сказав мені: «Фернандо, ти запізнюєшся до церкви!» Незважаючи на мої аргументи, він повіз мене до церкви.
Наступної неділі було те ж саме, тож третьої неділі я вирішив піти з дому раніше, щоб не зустрічатися з ним. Коли я відкривав ворота, то побачив його; він сидів на капоті і читав Писання. Він побачив мене і сказав: «Добре! Ти сам піднявся. Сьогодні ми поїдемо за іншим юнаком!» Я заявив про свою свободу волі, а він сказав: «Поговоримо про це пізніше».
Пройшло вісім тижнів, і я не міг позбутися його, тож вирішив заночувати у свого друга. Наступного ранку я був уже на пляжі, як раптом побачив чоловіка в костюмі з краваткою, що йшов до мене. Коли я побачив брата Маркеса, то побіг у воду. Несподівано я відчув на плечі чиюсь руку. То був брат Маркес, по груди у воді! Він узяв мене за руку і сказав: «Ти запізнюєшся! Ходімо!» Коли я зарепетував, що в мене навіть одягу немає, він відповів: «Одяг у машині».
Того дня, коли ми виходили з океану, мене зворушила щира любов і турбота брата Маркеса. Він справді розумів слова Спасителя: «Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев’яжу, а хвору зміцню» (Єзекіїль 34:16). Брат Маркес не просто підвозив мене в Церкву—кворум прослідкував, щоб я залишався активним. Вони організовували такі заходи, під час яких я відчував себе потрібним і бажаним другом; я отримав покликання, а члени кворуму стали моїми друзями».
Ставши активним, брат Арухо поїхав на місію повного дня, служив єпископом, президентом колу, президентом місії та регіональним представником. Його овдовіла матір, три сестри і кілька родичів також увійшли у води хрищення.
Про роботу кворумів Ааронового священства у своєму приході, брат Арухо, який знову служить єпископом, сказав:
«Робота з повернення є головною метою усіх трьох кворумів Ааронового священства. У нас є список усіх загублених овець. Президентства кворумів, порадники і єпископат розбиваються парами і регулярно відвідують їх. Ми не тільки відвідуємо малоактивних прихожан, а й спілкуємося з їхніми рідними, не членами Церкви.
Влаштовуються заходи, щоб торкнутися серця кожного юнака. Ми обговорюємо справи кожного на зборах президентства кворуму і на щомісячному молодіжному комітеті єпископату. У 2003 році нам удалося повернути п’ятьох священиків, одного вчителя і двох дияконів; тепер вони активні у кворумах. Ми також активізували кілька сімей і раділи благословенню побачити, як христяться нові люди».
Розмірковуючи над бажанням цих братів у священстві виконувати їхні святі обов’язки, коли вони більше служать, ніж займаються адміністративними справами, я пригадую слова Спасителя:
«Бо Я голодував був—і ви нагодували Мене, прагнув—і ви напоїли Мене, мандрівником Я був—і Мене прийняли ви.
Був нагий—і Мене зодягли ви, слабував—і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був—і прийшли ви до Мене» (Матвій 25:34–36).
Приклад Спасителя в тому, щоб пройти зайву милю, щоб знайти загублену вівцю, помітний скрізь в Писаннях. «Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її» (Лука 15:4). Добрий Пастир знав, якщо пропадала одна вівця—«Він порахує Свої вівці, і вони пізнають Його» (1 Нефій 22:25), «і свої вівці він кличе по йменню» (Іван 10:3). Він йшов «у пустиню», як часом називали «натовп або юрбу» (Merriam-Webster’s Collegiate Dictionary, 11th ed. [2003], «Wilderness,» 1432), щоб знайти того, хто загубився.
Нам не сказано, скільки часу знадобилося Доброму Пастирю на те, щоб відшукати загублену вівцю, або чи допомагали йому в цьому, та ми знаємо, що вони «[знали] його голос» (Іван 10:4) і що Він любив їх. Ми також знаємо, що Він не здавався, Він «шукав загинулу, аж поки не знаходив її», і що коли Він повертався, то ніс врятовану вівцю на плечах. І потім Він каже: «Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену». Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається» (Лука 15:6–7).
В Єзекіїля, розділ 34, ми читаємо пророчі слова застереження:
«І було мені слово Господнє таке:
Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі? …
Блукає отара Моя по всіх горах та по всіх високих згір’ях, і по всій широкій землі розпорошена отара Моя, і немає нікого, хто турбувався б про них. …
Як живий Я, говорить Господь Бог,—за те, що отара Моя полишена на здобич, і стала отара Моя за їжу для всякої польової звірини через брак пастиря, і пастирі Мої не шукають Моєї отари, …
Я … зажадаю з їхньої руки отари Моєї» (вв. 1–2, 6, 8, 10; курсив додано).
Господь завжди вимагав, щоб ті, кому Він довіряє Своє святе священство, включаючи батьків, керівників і членів кворумів, відповідали перед ним за Його отари. Брати, ми повинні шукати і знаходити отари і не допускати, щоб наші отари ставали «за їжу для всякої польової звірини».
У 20-му розділі Учення і Завітів Спаситель викладає багато обов’язків носіїв священства і членів кворумів. Наведені далі слова говорять про те, наскільки це важливо для Нього: «наглядати», «брати провід», «роз’яснювати», «відвідувати дім кожного члена», «молитися», «зміцнювати», «застерігати», «посилати», «вчити», «напучувати», «христити» і «запрошувати всіх прийти до Христа» (вв. 42, 44, 46–47, 53, 59, 81–82; курсив додано).
Я також відчув нотки терміновості в голосі Президента Хінклі, коли він сказав: «Нехай всі ми і кожен з нас зважиться і стане перед новою можливістю, новим відчуттям відповідальності, новим прийняттям зобов’язання допомагати нашому Небесному Батькові у Його славетній роботі—приводити до безсмертя і вічного життя його синів і дочок скрізь по світу» («Шукайте ягнят, годуйте овець», Ліягона, липень 1999 р., с.124).
Я вдячний Доброму Пастирю за Його приклад, коли Він не здавався, поки не приносив додому загублену вівцю неушкодженою, за приклад президента Томаса С. Монсона, який єпископом залишив свою отару на радника і поїхав до автомайстерні на Вест-Темпл, щоб духовно врятувати Річарда з гаражної ями (див. «The Aaronic Priesthood Pathway,» Ensign, Nov. 1984, 41); брата Маркеса, який духовно врятував Фернандо в океані; порадника та різних членів кворуму, кого я знаю і хто шість місяців кожної неділі вранці стукали у вікно спальні Скота, дружили з ним і любили його, поки Скот не повернувся до отари; за приклади багатьох вас, хто пройшов зайву милю, щоб знайти загублених. Ваші зусилля матимуть вічні наслідки в житті членів вашого кворуму та їхніх нащадків у наступних поколіннях. Вони будуть живим свідченням дійсності обіцяння, даного Спасителем: «Пасіть стадо Боже, що у вас. … А коли Архипастир з’явиться, то одержите ви нев’янучого вінка слави» (1 Петра 5:2, 4), «щоб ти міг приводити душі до Мене, щоб ти міг відпочити з ними в царстві Мого Батька» (див. УЗ 15:6), і «якою великою буде ваша радість» (див. УЗ 18:16)!
Нехай кожен кворум і кожен з нас особисто, працюючи в радах Церкви, бере приклад з нашого Господа і Спасителя—« візьме … того, хто слабкий, … щоб стати йому теж сильним» (див. УЗ 84:106). Я свідчу із смиренням, що Джозеф Сміт був пророком Бога, що Книга Мормона є Священним Писанням, що Президент Гордон Б. Хінклі є справжнім пророком Бога, що Ісус Христос є Викупителем і Добрим Пастирем і що Він живе. В ім’я Ісуса Христа, амінь.