Ісусе, єдина думка про Тебе…
Ісусе, єдина думка про Тебе наповнює моє серце неймовірною радістю. Вона володіє кожною частинкою мене.
Нещодавно Президент Хінклі сказав молодому подружжю, щойно одруженому в храмі: «Який це чудовий час—жити і любити!» Його оптимістичний настрій і характер обнадіюють. Вони наповнюють надією похмурий світ. Однак це не просто слова позитивної особистості. Погляд у минуле допоможе мені проілюструвати цю думку.
На початку ХII століття церковник, святий Бернард з Кларво, «чоловік сильної… віри»1, написав такі слова:
Ісусе, єдина думка про Тебе
Радістю наповнює мої груди,
Але радісніше бачити обличчя Твоє
І почити в Твоїй присутності2.
Ці рядки говорять про надію, радість і спокій, хоч і написані в часи, коли більша частина світу була огорнута невіглаством, бідністю й відчаєм. Ці слова увіковічили лагідне запевнення, яким завжди супроводжується свідчення про Ісуса. Саме це запевнення дає надію і оптимізм нашому улюбленому пророкові і всім відданим послідовникам Христа.
Отже, що є свідченням про Ісуса, як його отримати і що воно дасть тим, хто його отримає? Свідчення про Ісуса—це певне і ясне знання, відкрите духу людини через Святого Духа, що Ісус є Сином живого Бога3.
Оскільки свідчення про Ісуса дається від Бога, воно є невід’ємною складовою щасливого життя. Це фундаментальний принцип нашої релігії, а все інше у нашій вірі є додатком до нього4. Президент Хінклі нагадує нам:
«Привілеєм, можливістю і обов’язком кожного святого останніх днів є здобути для себе певне знання,… що Ісус є Христос, Син Бога, Викупитель всього людства… Це свідчення… є найдорогоціннішим за будь-яке володіння на світі…
Я впевнений,… що якщо у людини в серці є справжнє свідчення про реальність Господа Ісуса Христа, все інше стане на свої місця»5.
Підживлене праведним життям, свідчення про Ісуса стає керуючою силою в усьому, що робить людина. Більше того, воно доступне кожному, бо «не дивиться Бог на обличчя»6.
Однак процес отримання такого свідчення не проходить без докладання особистих зусиль. Людина повинна бажати знати, досліджувати, щоб зрозуміти, жити гідно нього і молитися, щоб отримати. Якщо прагнути знання зі смиренням і вірою, воно з’явиться, а з цим знанням прийде і впевненість, що все буде добре, і внутрішня сила, щоб досягти цього.
Бажання знати
Бажання знати є першим кроком у людському пошуку свідчення про Ісуса. Писання радять: «Якщо ви прокинетеся і пробудите сили свого розуму, аж до того, щоб зробити дослід над моїми словами, і скористаєтеся принаймні частинкою віри, так, навіть якщо ви не можете нічого, окрім того, щоб мати бажання повірити, нехай це бажання працює в вас, аж до того, як ви повірите так, що зможете дати місце для частини моїх слів»7.
Досліджувати, щоб зрозуміти
Щоб отримати свідчення про Ісуса, шукач істини повинен досліджувати. Господь сказав: «Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя,—вони ж свідчать про Мене!»8.
Уся Біблія—від палітурки до палітурки—вчить і свідчить про Христа. Він є Єговою Старого Завіту, Месією Нового9. Книга Мормона, ще одне свідчення про Нього, була написана, збережена і явлена заради цієї ж мети—«переконати Юдея й Іновірця, що Ісус є Христос, Бог вічний, який являється до всіх народів»10.
Жити гідно
Разом з бажанням і дослідженням людина повинна жити гідно такого свідчення. Людина, яка виконує волю Ісуса, пізнає Ісуса. Він сказав:
«Наука Моя—не Моя, а Того, Хто послав Мене.
Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я»11.
Молитися, щоб отримати
Нарешті, свідчення про Ісуса дається тим, хто молиться, щоб отримати його. «Просіть—і буде дано вам»12—це запрошення, що дарує смиренним і покірним таке знання. З ним шукач також отримує розуміння походження життя і його цілі, відкриваючи перспективу, що інакше залишалася б прихованою.
Наприклад, життя Господа не почалося з Віфлеєму13, а наше—з нашого народження. У доземному світі Він був поборником, непохитним захисником вічного плану Бога для Його дітей14, і ми були там. Під час великої Війни на небесах Люцифер був скинутий силою Першонародженого15, і ми допомагали поборнику справи. Через Єдинонародженого Сина Бога «світи є та було створені»16, отже, і ми можемо досягти свого божественного потенціалу. Президент Дж. Рубен Кларк сказав:
«То був не новачок, не любитель, не Істота, що перевіряла Свої сили, спустившись на початку … і створивши цей світ. …
Якщо ви подумаєте про цю нашу галактику, яка від початку мала в собі, мабуть, … мільйон світів, і помножите це на стільки-то там мільйонів галактик, що оточують нас, то трохи зрозумієте, Хто Такий … [Ісус Христос]»17.
Ми благоговійно радіємо разом з давнім церковником: «Ісусе, єдина думка про Тебе радістю наповнює мої груди».
Прямий нащадок Бога, народжений від смертної матері, доземний Христос став Єдинонародженим від Батька у плоті. Повнота Його величі, месіанства і божественності не проявилася одразу, Він «продовжував від благодаті до благодаті, доки не отримав повноту», так може бути і з нами18.
Його відвідували ангели, на Нього спустився Святий Дух, Він поніс горе всього людства, і завдяки Йому наші гріхи можуть бути прощеними19.
Цей Ісус, якого називали Христос, звершив досконалу Спокуту за все людство Своїм незрівнянним життям, Своїм стражданням у Гефсиманії, пролиттям Своєї крові, Своєю смертю на хресті і славним воскресінням. Він переміг могилу, і завдяки Йому і ми переможемо її20. «Він—найвеличніша Істота, народжена на землі. … Він—Пан панів, Цар царів, … Спаситель, … Яскрава і Ранкова зоря. Його ім’я…—це єдине ім’я під небесами, яким ми можемо спаститися»21. Він Помазаник. Знову ми вигукуємо: «Ісусе, єдина думка про Тебе наповнює мої груди благоговінням».
Як світ не міг перемогти Його у середину часів, так він не може без Нього в наш час; не можемо без Нього і ми. Його мета—«здійснювати безсмертя і вічне життя людини»22. Тому Він явився пророку Джозефу Сміту, відновив священство, знову встановив Свою Церкву і проголосив план викуплення. Джозеф бачив Його, розмовляв з Ним і залишив цю надзвичайну, поетичну розповідь про Нього:
Бачив я навколо трону святих ангелів і небесні воїнства,
І освячених створінь зі світів різних, що були,
Які у святості вклонялися Богу і Агнцю,
Навіки-вічні, амінь і амінь!
І після всіх свідчень, які ми склали про Нього,
Свідчень правдивих, якими Він був пізнаний,
Це моє останнє з усіх—що Він живий, так, Він живий!
І сидить по праву руку Бога на Своєму троні.
І я чув могутній голос, який свідчив із небес,
Що Він Спаситель, Єдинонароджений від Бога;
Ним, через Нього і від Нього світи були створені,
І навіть їхній рух у безмежному просторі неба.
І їхні мешканці також, від першого до останнього,
Врятовані тим же Спасителем, що й ми;
І, звісно, є народженими Богом дочками і синами,
За тими ж істинами і тими ж силами23.
Сьогодні з нами належно висвячені апостоли Господа. Вірні своєму святому обов’язку бути «особистими свідками імені Христа в усьому світі»24, вони проголошують:
«Ісус є Живим Христом, безсмертним Сином Бога. Він—великий Цар Еммануїл, який сьогодні стоїть праворуч Свого Батька. Він є світлом, життям і надією всього світу. Його шляхом є шлях, що веде до щастя в цьому житті і вічного життя у світі прийдешньому. Ми дякуємо Богові за незрівнянний дар Його божественного Сина!»25
Ісусе, єдина думка про Тебе наповнює моє серце неймовірною радістю. Вона володіє кожною частинкою мене. Моє життя, мої почуття, мої прагнення відшліфовані, оживлені й набули змісту, бо я знаю, що Ти—Христос Святий.
Я дякую Богові за своє свідчення про Ісуса і молюся, щоб усі мали таке ж благословення, в ім’я Ісуса Христа, амінь.