Батьківський дім—початок усіх початків
Сім’я Ігоря і Наталії Горіних із Саратова напевно відома багатьом. У них є четверо дочок і одинадцять онуків. Тут завжди раді гостям, готові обігріти, нагодувати і надати притулок.
Дитинство буває лише один раз у житті. І воно має залишити хороші спогади в житті людини. Тому багато чого в уявленні про свою сім’ю Наталія запозичила від батьків. Їхній дім був відкритий для кожного односельчанина. Усе село збиралося в їхньому домі навколо телевізора в очікуванні новин. Наталії хотілося, щоб її дітям було комфортно в їхньому домі, щоб зрештою і вони захотіли створити свої сім’ї.
Чоловік працював геологом, проводив багато часу в експедиціях, тому основна відповідальність за виховання дочок лягла на маму. Проте повернення тата з відряджень перетворювалося на справжнє свято. Він привозив дітям подарунки, проводив час із дочками, вигадував їм казки і розповідав їх перед сном.
Першими охристилися у нашій Церкві 11 вересня 1994 року Наталія і третя донька Тетяна. Цьому передувала подія, яка підштовхнула їх до прийняття правильного рішення. Незабаром після того як сім’я познайомилася з Церквою трапилося нещастя. Таня раптово захворіла, температура піднялася до 42 градусів. Лікарі були впевнені, що вона помре. Сім’я вирішила довіритися владі священства і попросила місіонерів надати благословення. Віра змінила їхні серця. Вони смиренно довірилися Спасителю. Тетяна одужала. Це стало початком їхнього євангельського шляху. У листопаді охристилися старші дочки—Олена і Катерина.
Найбільше Наталія любить проведення домашніх сімейних вечорів. Двері їхнього дому відкриті для всіх бажаючих дізнатися про євангелію і відчути Дух Христа. Іноді на сімейному вечорі присутні 20 чоловік! Скільки радості, коли учасники діляться духовною думкою, співають гімни і споживають незмінне пригощення—домашню випічку. “Усе—з любов’ю!” Таким є девіз сім’ї Горіних. Цей Дух Христа підтримав багатьох у часи випробувань і допоміг залишатися активними.
Величезну роль у єдності членів Сонячного приходу відіграло служіння у притулку для соціальних сиріт. Його мешканці—діти з неблагополучних сімей. Членам приходу дуже хотілося, щоб ці діти також відчули любов Спасителя. Завдяки вірі та смиренню вони міцно подружилися з дітьми і завоювали повагу педагогів.
У сім’ї Горіних храму відводять важливе місце. Наталія з дітьми прагнула якомога частіше потрапити в дім Господа, де вона навчалася того, як зміцнювати сім’ю і виховувати дітей.
І зараз, коли діти створили свої сім’ї, радісно бачити плоди їхньої віри. У кожній сім’ї діти створили своє сімейне дерево з написами про вічне життя. Вони продовжують традицію сімейних молитов, вивчення Священних Писань і служіння. Усе так, як навчали їх батьки, як навчав їх Спаситель.