Пильнувати внутрішнього ворога легенда про Мікско-Б’єхо
Байрон Іквік зупиняє зварку, знімає захисний щиток і витирає піт з чола. Президент Іквік, президент філії Сан-Хуан у Гватемальському Флоридському колі, будує новий дім для своєї дружини Етельвіни і їхніх чотирьох дітей.
Він любить свою сім’ю і хоче, щоб дім був не лише зручним, але і надійним та міцним. Замки, освітлення і міцний дах та стіни будуть захищати сім’ю від недобрих людей та природних стихій.
Під час розмови про захист своєї дорогоцінної сім’ї він замовкає. Оскільки президентові Іквіку добре відома легенда про Мікско-Б’єхо, він розуміє, що яким би міцним не був дім, забезпечуючи зовнішній захист, найбільшою небезпекою може бути те, чому сім’я дозволить проникнути в дім.
Падіння Мікско-Б’єхо
Мікско-Б’єхо, зруйноване місто неподалік від дому Іквіків, було засновано в 900 році від Р.Х. До свого падіння, що відбулося майже 500 років тому, воно вражало своєю величчю. Укріплене місто розкинулося на верхів’ях кількох високих пагорбів з крутими неприступними схилами. За оцінками археологів у місті мешкало понад 1500 чоловік, і ще 7000 у навколишніх долинах.
До кінця не відомі всі причини падіння Мікско, однак легенда дуже повчальна. У 1525 році іспанський конкістадор Педро Альваро взяв Мікско-Б’єхо в облогу. Іспанці й місцеві союзники більше місяця намагалися взяти місто, несучи великі втрати. Однак здавалося, що стіни Мікско-Б’єхо будуть надійним захистом для своїх мешканців.
Проте, за легендою, знайшовся інший шлях—таємний хід, що вів до міста з печери, розташованої неподалік. Мешканцям Мікско-Б’єхо здавалося, що немає потреби захищати цей хід, оскільки він був вузьким і добре замаскованим.
Іспанці знайшли його. Вони скористалися цим слабким місцем оборони, і, проникнувши в місто, несподівано напали на його мешканців та зруйнували Мікско-Б’єхо.
Знаходити слабкі місця
Президент Іквік впевнений, що домівки і сім’ї, як і Мікско-Б’єхо, взято в духовну облогу. Сатана “веде війну зі святими Бога й оточує їх” (УЗ 76:29).
“Ворог завжди шукає спосіб проникнути всередину,—каже президент Іквік.— Ми не повинні дозволити, щоб нас захопили зненацька”.
Жодна фізична чи духовна стіна не зможе захистити від ворога, який знаходить незахищені двері. Пророки Божі застерігали, що якими б міцними не були стіни, небезпечно мати слабкі місця, через які може проникнути ворог. Такими дверима може бути те, що ми дивимося, слухаємо і як проводимо свій час. І все ж, почувши пророче застереження, ми самі вирішуємо, як чинити.
Зміцнення наших сімей
Святий Дух відіграє важливу роль, коли нам треба розсудити, чи зміцнює нас те, що ми робимо. А може послаблює?
“Спосіб відрізняти є настільки простим,… як денне світло від темної ночі,—навчав Мормон.— Бо знайте, Дух Христа дано кожній людині, щоб вона відрізняла добро від зла” (Moроній 7:15–16).
“Святий Дух має бути нашим дороговказом,—каже Президент Іквік.— Ми повинні займатися в житті тим, що запрошує Святого Духа, і відмовлятися від того, що Його ображає”.
“Стандарт є чітким,—навчав старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів.— Якщо те, про що ми думаємо, що бачимо, слухаємо або робимо, віддаляє нас від Святого Духа, тоді нам слід перестати думати про це, дивитися, слухати чи робити це… Можливо і необхідно для нашого духовного зростання і виживання у все більш злочестивому світі брати “Святого Духа собі за свого провідника” (УЗ 45:57)”1.
Відбудова стін
Сьогодні люди намагаються зберегти й відбудувати руїни Мікско-Б’єхо. Це нелегко здійснити через 500 років.
Президент і сестра Іквік намагаються зберегти свою сім’ю і зміцнити її, захистивши від впливу світу. Це також нелегке завдання, проте посильне завдяки сімейній молитві (див. УЗ 10:5), сімейному вивченню Писань (див. 1 Нефій 15:23–24), домашньому сімейному вечору (див. 2 Нефій 25:26) і навчанню про важливість послуху (див. УЗ 88:34).
Президент і сестра Іквік також навчають покаянню, бо розуміють, що після того, як їхня сім’я зробить усе необхідне для захисту, можливо, знайдеться більше дверей, які слід охороняти. І в мить слабкості, яка може статися через необачність, хтось може впасти.
Президент і сестра Іквік визнають, що, готуючись до таких моментів, повинні навчати дітей не лише вірі в Ісуса Христа і Його Спокуту, але і покаянню (див. УЗ 68:25). Це допоможе дітям, коли вони припустяться помилок, знайти пробоїну в стіні і знати, як її залагодити.
“Спокуси будуть завжди,—каже президент Іквік.— Ми повинні визнавати помилки і швидко каятися, інакше вони заважатимуть нашому розвитку і позбавлять захисту Духа”.
Спадає вечір, і, пам’ятаючи про легенду Мікско-Б’єхо, президент Іквік складає свої інструменти й скликає сім’ю на вечірню молитву, щоб захиститися від темряви, що насувається.
Байрон та Етельвіна Іквік не лише намагаються захистити своїх дітей від духовної небезпеки, але і навчають їх покаянню на той випадок, якщо ворог прослизне повз сімейну оборону.
Фотографії Адама С. Олсона
Вгорі: Байрон і Етельвіна Іквік та їхні діти (зліва направо) Брісейда, Байрон, Гленда і Нельсон біля руїн Мікско-Б’єхо у Гватемалі. За легендою, це добре укріплене місто було захоплене лише тоді, коли ворог знайшов потаємний хід.