Розкрити небеса

Старійшина Йошихіко Кікучі

Сімдесятник

Зображення

Elder Yoshihiko Kikuchi

Чи хочете ви з більшою силою відчувати у своєму житті Божу любов? Чи хочете ви сягнути більшої гармонії з Його Духом? Чи хочете ви, щоб небеса розкривалися для вас щодня?

Існує спосіб, що допоможе вам кожного дня відчувати оновлення вічної Божої любові й пити з “джерела живих вод” (1 Нефій 11:25). Цим способом є взірець, встановлений Пророком Джозефом Смітом, коли він рано-вранці 1820 року пішов до гаю у пошуках відповідей на свої запитання. Я маю на увазі ранкове духовне навчання, присвячене молитвам, роздумам та вивченню Писань. Якщо ви кожного ранку відводите час для духовного навчання, навіть якщо це лише кілька хвилин, ваші благословення будуть великими. Я знаю, що це так.

Уникати галасу і метушні

Пророк Джозеф Сміт одного разу зробив таке цікаве спостереження щодо того, як розкриваються небеса: “Прояви дару Святого Духа, служіння ангелів або вияв сили, величі чи слави Божої рідко були публічними,… але частіше, якщо приходили ангели або Бог відкривав Себе, це робилося для конкретних осіб, приватно, в їхніх кімнатах, у пустинній місцевості або на полях, де, як правило, немає галасу чи метушні¹”.

На жаль, сучасне життя сповнене галасу і метушні. У нашому суспільстві так багато відволікаючих факторів. І якщо ми не докладемо часу й зусиль на те, щоб вирватися з їхнього полону, то не зможемо почути голос Духа. Ось чому весняного дня 1820 року Джозеф Сміт вийшов з дому дуже рано, щоб піти до гаю, де він міг спокійно на самоті помолитися стосовно питань релігії. Він отримав надзвичайно чітку відповідь, коли йому явилися Небесний Батько та Ісус Христос і відкрили розподіл повноти часів (див. Джозеф Сміт—Історія 1:14–19).

Це саме стосується і нас. Секрет здобуття духовної сили, необхідної нам, полягає в тому, що, за словами Президента Томаса С. Монсона, кожен має увійти у свій “священний гай”. Він навчав єпископів, але порада стосується всіх членів Церкви: “Кожному єпископу потрібен священний гай, куди він може піти, щоб поміркувати і попросити у молитві скерування. Для мене таким місцем була стара каплиця. Мені важко сказати, скільки разів пізно ввечері я прямував до кафедри у цій будівлі, де мене благословляли, конфірмували, висвячували у священство, навчали і згодом покликали головувати. До каплиці пробивалося тьмяне світло вуличного ліхтаря, що стояв перед нею. Не чути було жодного звуку, ніхто не міг мене потурбувати. Тримаючись за кафедру, я ставав на коліна і ділився з Ним своїми думками, турботами і проблемами”².

Звичайно ж, що ці моменти перебування у вашому “священному гаю” не є повторенням того, що відбулося з Пророком Джозефом у Священному гаю. У цей час духовного навчання ми не сподіваємося побачити Батька і Сина, яких колись побачив Джозеф Сміт. Але ми можемо бути впевнені, що Батько відповість на наші молитви; однак яким чином Він на них відповість—вирішувати Йому.

Час, присвячений спокійним молитовним розмірковуванням, криє в собі велику силу. У хвилини спокою, присвячені розмірковуванням, ми можемо прийти до пізнання Батька і Його Сина (див. Псалми 45:11; УЗ 101:16).

Сила ранкової молитви й вивчення Писань

Коли я служив президентом місії на Гаваях, то часто розмовляв з юними старійшинами і сестрами, які хотіли бути кращими місіонерами. Пам’ятаю одного місіонера, який сильно занепав духом. Місіонерська робота здавалася йому надто важкою, і його свідчення похитнулося. Цей старійшина прийшов до мене з проханням відіслати його додому.

Замість цього я попросив його наслідувати приклад Нефія: розмірковувати і молитися про свої тривоги й бажання (див. 1 Нефій 10:17; 11:1). Саме за такою моделлю я жив багато років і саме її наслідують генеральні авторитети Церкви. Я попросив місіонера піти у свою квартиру й зробити наступне:

Рано встати—у його випадку трохи раніше, ніж о 6:30 ранку.
Зробити невеличку зарядку.
Помитися і поголитися—стати чистим.
Одягнутися.
Знайти спокійне місце у своїй квартирі.
Стати на коліна, упокоритися духом перед Небесним Батьком і звернутися до Нього. Поговорити з Ним у благоговійній молитві.
Почекати, поки Він пошле святе натхнення, у цей час розмірковуючи над Писаннями або виступами з останньої генеральної конференції та думаючи про свої конкретні проблеми.

Я пообіцяв тому юному старійшині, що виконання цих умов і поглиблене вивчення Писань, особливо Книги Мормона, упродовж короткого часу кожного дня принесуть йому відчуття радості й дадуть силу продовжувати служіння³.

Він прийшов до мене за кілька днів. У його очах стояли сльози, коли він розповідав про те, що відчував під час ранкового духовного навчання. Він був чудовим слугою Господа і з честю закінчив свою місію. Його дружина нещодавно розповіла мені, що він продовжує вставати рано-вранці, щоб побути наодинці зі своїм Небесним Батьком.

Я навчав цього принципу всіх місіонерів, якими мав честь керувати. Мене непокоїло те, що ми не робили все можливе, аби принести євангельське світло людям на Гаваях. Проте невдовзі після того, як місіонери почали застосовувати на практиці духовне ранкове навчання, збільшилася кількість людей, яких члени Церкви рекомендували для навчання, зросли можливості для навчання і кількість хрищень у нашій місії подвоїлася, а потім потроїлася. Усе це сталося тому, що зусилля місіонерів були підкріплені силою Святого Духа.

Я на власному досвіді відчув духовну силу, яка може наповнити ваше життя, якщо ви будете вдаватися до цієї практики. Ви відчуєте любов Бога та очищення й оновлення свого духа (див. 1 Нефій 11:22–25; УЗ 50:28–29). Ви відчуєте моменти одкровення, коли Дух нашіптує вашому духу, що вам слід робити аби бути кращим батьком, кращою матір’ю, кращим сином чи дочкою, кращим учнем Ісуса Христа.

Спосіб вирішення щоденних проблем

Я знаю сестру, хорошого члена Церкви, у якої щасливий шлюб і шестеро чудових дітей. Вона докладає всіх зусиль, щоб бути найкращою супутницею для чоловіка і найкращою матір’ю для дітей. Вона чудовий провідник у Товаристві молодих жінок свого приходу. Але іноді їй здається, що вона не досить добре справляється. Вона відчуває збентеження й порожнечу в душі.

Одного разу ця сестра прийшла до мене разом з чоловіком і розповіла, якою безсилою почуває себе у такі моменти. Вона говорила про свої негаразди з провідниками священства й також із чоловіком, однак не відчула полегшення. Я запропонував їй знайти в домі місце, де вона, після того як чоловік піде на роботу, а діти у школу, зможе поговорити з Небесним Батьком. Я запропонував їй висловити вдячність Богові за благословення, а потім почекати святого натхнення. Вона пообіцяла робити це щодня.

Через деякий час я отримав від неї листа. Вона розповіла, що коли кожного дня ставала на коліна у ті хвилини спокою і клала свої турботи до ніг Небесного Батька, Він забирав її тривоги. Вона відчула, як Він її цінує, і краще зрозуміла, що означає бути “цілителем”⁴, бо Він зцілив її душу.

Глибше розуміння Спокути

Якщо ми вдаємося до щоденного духовного навчання для того, щоб здобути більшу духовну силу, нам буде дано краще зрозуміти Небесного Батька, Спасителя і Його Спокуту. Ми скуштуємо від “великодушності Ісуса” (Moрмон 1:15). Ми відчуємо з “надзвичайно великою радістю” (1 Нефій 8:12) силу Його вічної любові. Ми навчимося любити Спасителя ще більше за те, що Він зробив для нас під час Свого земного служіння,—особливо у Гефсиманії, на хресті і у Воскресінні—і за те, що Він сьогодні продовжує робити для нас (див. Іван 6:51; Алма 7:11–12).

Багато років тому зі старійшиною Мелвіном Дж. Баллардом (1873–1939), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, під час відвідування індіанської резервації Форт-Пек у шт. Монтана, США, стався випадок. Він шукав натхнення і сили, щоб допомогти людям тієї громади.

Якось вночі йому наснився сон, у якому він увійшов до кімнати, де побачив “найславетнішу істоту, яку тільки міг уявити, і мене підвели, щоб представити Йому. … Він усміхнувся, назвав моє ім’я і простягнув до мене Свої руки. Якби мені довелося жити і мільйон років, я б ніколи не забув тієї усмішки. Він обійняв мене і поцілував, притиснувши до грудей, і Він благословив мене, так що все моє єство охопив трепет. Після цього я впав до Його ніг і побачив на них сліди від цвяхів. Я поцілував їх. Глибока радість переповнювала все моє єство, і я відчув, що я справді на небесах. Потім… я подумав: “О! Якби я міг… увійти в Його присутність і знову відчути те, що відчував раніше, … то віддав би за це все, що маю і сподіваюся мати!

Я знаю—так само певно, як те, що я живий,—що Він живий”⁵.

Я не знаю, чи з вами трапиться щось подібне у житті. Але я певно знаю, що постійне спілкування з Небесним Батьком у приватному куточку вашого дому допоможе пізнати Його і Спасителя так, як ніщо інше (див. 3 Нефій 19:16–23, 25–29). Я закликаю вас так чинити, щоб небеса відкрилися таким славетним чином, який Батько приготував для вас.

Фотоілюстрація Рут Сайпус

Кадр з церковного фільму Відновлення