2009
Давно загублений скарб
Серпень 2009


Давно загублений скарб

Девід Р. Хенкс, Арізона, США

Не так давно, коли я сидів, чекаючи на початок зборів священства, мій напарник по домашньому вчителюванню сказав, що мої колись втрачені Писання знайшлися в приході.

Однак я, глянувши обіч себе, побачив, що біля мене як лежали, так і лежать нові книги Писань, які мені дала дружина. Що ж до моїх старих книг Писань, то вони лежали у кошику, що стояв біля стільця у нашій вітальні. Я був збитий з пантелику.

“З якої літери починається твоє друге ім’я?”—запитав мій напарник.

“З Р”,—відповів я.

“Ось і сходиться,—відповів він.— Я піду й принесу їх тобі”.

Через мить він повернувся і передав мені Біблію з моїм іменем на обкладинці з потьмянівшими золотими літерами. Я відразу ж впізнав її. Я спробував перегорнути її стару чорну обкладинку. Книга розкрилася на першій сторінці, на якій був зроблений напис рукою мого батька. Я тримав Біблію, яку мої батьки подарували мені на 12-й день народження.

Тепер я жив в Арізоні, а цю Біблію востаннє я бачив, коли жив у Юті, готуючись до місії. На місію я взяв з собою набір Писань, якими користувався в семінарії, а цю Біблію залишив вдома. Я просто губився у здогадках, як же моя стара Біблія могла з’явитись тут—через 30 років, потрапивши з батьківського дому в Юті до будівлі мого приходу в Арізоні.

Мій батько, який любив вивчати Писання, вклав у мене з раннього віку бажання читати й вивчати слово Бога. У зробленому ним у моїй Біблії написі він дав мені пораду, що була своєрідною передмовою до отримання мною Ааронового священства:

“Девіде, у цей, 12-й твій день народження, ти отримаєш священство Аарона у чині диякона і станеш слугою Господа, як і твій тезко цар Давид. Коли він поводився мудро, Господь благословляв його.

Так буде й з тобою. Якщо ти будеш поводитися мудро та йти за Господом, Він благословлятиме тебе й покличе служити Йому.

Будь сильним і вірним, сину! Старанно вивчай цю книгу, і вона зміцнить тебе”.

Слова мого батька є так само значущими для мене тепер, як і 30 років тому, а, можливо, й більше. Як я вдячний за те, що знову отримав подаровану мені мою першу Біблію, а разом з нею й пораду мого батька, яка не застаріває.