Милосердя наповнило наші серця
Я бачила, як мої 10-річна і 8-річна доньки все більше віддалялися одна від одної. Як матері мені було боляче дивитися на їхні перепалки й недобрі погляди, якими вони обмінювалися.
У такі моменти я гаряче молилася і просила Господа допомогти мені справитися зі своїми слабкостями. Я молила Його навчити мене того, що я маю знати про милосердя. І Він спрямовував мене до прекрасних уривків з Писань.
Одного вечора дочки перейшли всі межі. Я не витримала і, після того як насварила їх та накричала, вибігла з дому, щоб трохи охолонути й поміркувати. За кілька хвилин Дух почав пом’якшувати моє серце і спонукати до того, щоб повернутися в дім і вибачитися перед найстаршою дочкою, яка найбільше мене дратувала.
Коли я увійшла до її спальні, то побачила, що моя 10-річна донька стоїть навколішки біля свого ліжка і плаче. Вона поглянула на мене заплаканими очима і сказала: “Я не знаю, що робити”. Вона розповіла, що хотіла помолитися і почитати Писання, щоб позбавитися поганих почуттів, але не могла, тому почувала себе дуже винною.
Коли вона розповіла, як шкодує, що затіяла сварку і що то не моя вина, о, я відчула такий сором. Ми трохи поговорили, а потім відкрили Писання, і я прочитала їй про милосердя, “чисту любов Христа” (Мороній 7:47), і розповіла про те, що я для себе зрозуміла. У той момент у кімнату зазирнула її молодша сестра, і ми запросили її до розмови. Потім я пояснила словами, зрозумілими восьмирічній дитині, що ми прочитали про милосердя.
Коли я закінчила, обидві дівчинки поглянули на мене своїми великими очима і висловили бажання наповнитися тією великою любов’ю, про яку йдеться в Писаннях. Після того ми стали на коліна і, як радив Мормон, смиренно попросили Батька наповнити нас Його любов’ю (див. Moроній 7:48).
Дух так зворушив нас, що ми розплакалися. Вставши з колін, ми обнялися і розповіли одна одній про свою любов. У ту мить я побачила, як вічне сестринство і дружба між моїми дочками починають розквітати. Це було для мене великою втіхою.
З того часу їхні стосунки почали покращуватися. Вони з більшим бажанням працюють над своїми розбіжностями, виявляють більше терпіння і діляться своїми речами. Я вдячна за їхні праведні бажання і зусилля.
Я завжди зберігатиму в пам’яті той вечір і молюся, щоб таких моментів було більше на шляху до зміцнення уз милосердя і любові в нашому домі.