Переосвячення Солт-Лейкської Скинії
Я вдячний за те, що цю прекрасну будівлю було укріплено і відновлено, і її будуть і далі використовувати, щоби навчати та наставляти дітей Бога.
Це велика честь і привілей—брати участь у богослужінні переосвячення цієї великої споруди, Солт-Лейкської Скинії, яка стоїть на захід від Солт-Лейкського храму. Ми дякуємо всім і кожному, хто брав участь у тій великій роботі, що була зроблена в цій будівлі. Ми особливо вдячні Верховному єпископату—єпископу Х. Девіду Бертону, єпископу Річарду С. Еджлі та єпископу Кіту Б. Макмулліну—за їхнє чудове керівництво в координуванні роботи з реконструкції та відновлення Солт-Лейкської Скинії.
Дорогі для мене спогади пов’язані з цією Скинією, куди я приходив ще хлопчиком. Мене було охрищено тут. Коли я став дияконом, мій батько привів мене сюди на генеральні збори священства. Ми прийшли за 15 хвилин до початку і без проблем знайшли собі місця на балконі.
У перші роки Церква мала лише дві будівлі, зведені спеціально для богослужінь,—храми в Кертленді та Наву. Обидві будувалися у відповідності до одкровення. Перша в історії будівля, зведена як дім зборів, також мала використовуватися і як школа. Це був дерев’яний будинок, побудований в Міссурі в 1831 р.1.
Коли освячували Кертлендський храм у 1836 р., він вже був замалий, щоби в ньому розмістилися всі святі, що бажали взяти участь в освяченні. Пророк Джозеф Сміт з жалем писав, що будівля не може вмістити всіх2. Однак через те, що в Кертленді ставлення до святих та їхніх лідерів ставало дедалі жорстокішим, переважна більшість членів Церкви перебралася до Міссурі в 1838 р., залишивши цю дорогоцінну будівлю.
Конструкція храму в Наву в основному нагадувала Кертлендський храм, якщо казати про зали для зборів на першому та другому поверсі. До того як храм у Наву було добудовано в 1846 р., святі проводили збори просто неба, часто біля храму, щоби послухати виступи Джозефа та інших провідників Церкви. Іноді ці збори відвідували тисячі.
Як відмітив з притаманним йому гумором Джордж А. Сміт: “У дні Пророка Джозефа … “мормонізм” найкраще розквітав просто неба”. Це було так тому, що “до смерті пророка ми не звели будівлю, достатньо велику, щоби вона вмістила святих”3.
Час від часу погана погода заважала проводити ці збори просто неба, створюючи незручності і для промовців, і для слухачів. Президент Джозеф Ф. Сміт, який добре пам’ятав незручність цих зборів просто неба, що проводилися біля храму в Наву, казав:
“Мій перший спогад про місце проведення богослужінь—це Наву. Це був невеличкий гай поблизу храмової ділянки. Разом з моєю матір’ю я слухав тут таких людей, як: Бригам Янг, Гебер Ч. Кімбол, Орсон Гайд, Парлі П. Пратт, Орсон Пратт, пророк Джозеф і патріарх Гайрум. Я дуже добре пам’ятаю, як був на зборах у гаю, коли перед присутніми було поставлено фургон, і пророк Джозеф стояв на фургоні, виголошуючи промову, аж раптом пішов дощ. Один чи двоє чоловіків підвелися і тримали над ним парасольки, щоби не дати йому промокнути. У багатьох людей парасольок не було, і сидіти там було дуже неприємно і незручно, але я пам’ятаю дуже добре, хоч і був тоді маленьким хлопчиком, що ніхто звідти не пішов, поки він говорив”4.
Незадовго до своєї смерті пророк дав розпорядження побудувати полотняну скинію як захист для святих на великих зборах. У 1845 р., коли храм уже добудовували, старійшину Орсона Гайда з Кворуму дванадцятьох було послано на схід зібрати кошти і придбати “десь чотири тисячі ярдів” полотна, щоби побудувати те, що Бригам Янг назвав “Скинією громади Сіону”5.
Брат Орсон Пратт описав, де має стояти ця полотняна скинія і якою буде її конструкція в листі, написаному 30 серпня 1845 р.:
“Є намір звести скинію з полотна перед храмом, неподалік нього із західного боку. Форма цієї скинії буде еліпсоїдною; … Площа її буде достатньою, щоби вмістити вісім або десять тисяч чоловік; сидіння будуть поступово підніматися у формі амфітеатру”6.
Брати наступного дня почали розчищувати землю для побудови полотняної скинії. Однак через сильні переслідування з боку ворогів святі мали залишити Наву, тому полотняну скинію ніколи не було побудовано. Отже Орсон Гайд “завантажив полотно у фургони в 1846 р. і поїхав з ним на захід”7. Дехто вважає, що “те полотно стало в пригоді для таких речей, як намети, днища наметів і покриття для фургонів” під час виходу святих до Долини Солоного озера8.
Завершена Скинія на Храмовій площі в Солт-Лейк-Сіті за розмірами приблизно співпадає з тією полотняною скинією, звести яку планувалося в Наву, і як та, запропонована в Наву, скинія, ця також була розташована на захід від храму. Як і в багато чому іншому, візьмімо, наприклад, хоча б міграцію на Захід, Джозеф Сміт уявляв собі велику скинію, а Бригам Янг зробив її реальністю.
Отже скинія, задумана для Наву, хоч і не була зведена, але стала прототипом цієї історичної будівлі. Коли я був хлопчиком, ми слухали генеральні конференції по радіо; зараз, використовуючи супутники та сучасне електронне обладнання, ми ведемо пряму трансляцію з Солт-Лейк-Сіті в різні країни світу,—ми і зараз це робимо,—використовуючи супутниковий зв’язок з будівлями по цілому світу. Це сталося завдяки натхненню, що прийшло до Братів—задовольнити потреби людей нашого часу. Це добрий приклад того, як Господь уможливлює задоволення потреб членів Церкви. Я свідчу, що Господь буде продовжувати відкривати Своїм слугам шляхи й засоби задоволення потреб усіх членів Церкви у постійно зростаючій Церкві.
Я вдячний за те, що цю прекрасну будівлю було укріплено і відновлено, і її будуть і далі використовувати, щоби навчати та наставляти дітей Бога. В ім’я Ісуса Христа, амінь.