Вічний принцип любові

Старійшина Уго Монтойя

Сімдесятник

Любов нашого Небесного Батька до кожної Його дитини є реальною. Він поруч з кожним із нас.

Вічний принцип любові проявляється, якщо ми живемо за двома великими заповідями: любити Бога всім своїм серцем, душею, розумом і силою і любити свого ближнього, як самого себе¹.

Я пам’ятаю свою першу зиму тут, в Юті,—повсюди лежав сніг. Приїхавши з пустелі Сонора, перші дні я насолоджувався цим, але через кілька днів я зрозумів, що мені потрібно вставати раніше, щоб прибрати сніг з дороги.

Якось вранці під час хуртовини я в поті чола прибирав лопатою сніг і побачив, як мій сусід через дорогу відкриває свій гараж. Він старший за мене, тому я подумав, що якщо швидко закінчу, то зможу йому допомогти. Тож я запитав, вигукнувши: “Брате, вам потрібна допомога?”

Він усміхнувся і сказав: “Дякую, старійшино Монтойя”. Потім він витягнув снігоприбиральну машину зі свого гаража, завів двигун і за кілька хвилин прибрав увесь сніг перед своїм будинком. Після цього він узяв цю машину, перейшов дорогу і запитав мене: “Старійшино, вам потрібна допомога?”

З усмішкою я сказав: “Так, дякую”.

Ми готові допомагати одне одному, оскільки любимо одне одного, і потреби мого брата стають моїми потребами, а мої потреби—його. Якою б мовою не розмовляв мій брат або з якої б країни він не був, ми любимо одне одного, бо ми є братами, дітьми одного Батька.

Коли було оголошено про програму служіння, Президент Рассел М. Нельсон сказав: “Ми впровадимо новіший, більш святий підхід до піклування про інших і служіння їм”² . Як на мене, більш святий означає більш особистий, глибший підхід, за прикладом Спасителя: “Майте любов між собою”³, любов до кожної окремої людини.

Недостатньо уникати того, щоб стати каменем спотикання для інших; недостатньо просто помічати нужденних на дорозі і проходити повз них. Давайте використовувати кожну нагоду допомагати нашому ближньому, навіть якщо це перший і єдиний раз, коли ми зустрічаємося з ним у цьому житті.

Чому любити Бога—це перша велика заповідь?

Я думаю, що це завдяки значенню, яке Він має для нас. Ми—Його діти, Він наглядає за нашим благополуччям, ми залежимо від Нього, і Його любов захищає нас. Його план передбачає свободу вибору; отже, ми, вірогідно, будемо припускатися помилок.

Він також дозволяє, щоб у нас були випробування і спокуси. Але незалежно від того, чи робимо ми якісь помилки, чи піддаємося спокусі, за цим планом дано Спасителя, щоб ми могли бути викуплені і повернутися в присутність Бога.

Випробування в нашому житті можуть викликати сумніви щодо виконання даних нам обіцянь. Будь ласка, довіряйте нашому Батькові. Він завжди дотримується Своїх обіцянь, і ми можемо навчитися того, чого Він хоче нас навчити.

Навіть якщо ми робимо те, що правильно, обставини в нашому житті можуть змінюватися від хороших до поганих, від щастя до смутку. Бог відповідає на наші молитви згідно з Його безмежною милістю, любов’ю і у Його належний час.

Потік, де Ілля пив воду, висох⁴.
Гарний сталевий лук Нефія зламався⁵.
Юнака дискримінували і виключили зі школи.
Довгоочікувана дитина померла через кілька днів після народження.

Обставини змінюються.

Коли обставини змінюються з хороших і позитивних на погані та негативні, ми все ще можемо бути щасливими, бо щастя не залежить від обставин, а від нашого ставлення до обставин. Президент Нельсон сказав: “Радість, яку ми відчуваємо, не має майже нічого спільного з обставинами нашого життя, і цілком залежить від того, на чому зосереджене наше життя”⁶.

Ми можемо сидіти і чекати, коли обставини самі зміняться, або ми можемо шукати можливості і змінити обставини.

Ілля пішов до Сарепти, де вдова дала йому їсти і пити⁷.
Нефій зробив дерев’яний лук і пішов полювати на тварин, щоб здобути їжу⁸.
Хлопчик сидів біля вікна, слухаючи і роблячи нотатки, і сьогодні він вчитель початкової школи.
Подружжя розвинуло велику віру в Спасителя Ісуса Христа і довіру до плану спасіння. Їхня любов до довгоочікуваної дитини, яка раптово померла, є більшою за їхній смуток.

Коли я чую запитання: “Батьку, чи справді Ти в височині? Чуєш молитву й відповідь даєш мені?”⁹, мені подобається відповідати: “Він був, Він є, і Він завжди буде поруч з вами і зі мною. Я—Його син, Він—мій Батько, і я вчуся бути хорошим батьком, таким, як Він”.

Ми з дружиною завжди намагаємося бути поруч з нашими дітьми у всі часи, за будь-яких умов, чого б це не вимагало. Кожна дитина унікальна; її цінність для Бога є великою, і якими б не були випробування, гріхи і слабкості наших дітей, Бог любить їх, і ми також.

Коли я отримав це покликання як генерального авторитета, в останній день перед нашим від’їздом до Солт-Лейка всі мої діти та їхні сім’ї зібралися разом у нашому домі на домашньому сімейному вечорі, де ми висловили свою любов і вдячність. Після уроку я дав кожному з моїх дітей благословення священства. Всі були у сльозах. Після тих благословень мій найстарший син сказав від імені кожного слова вдячності за велику любов, яку ми виявляли до них з того дня, як вони народилися і дотепер.

Благословляйте ваших дітей, чи то їм 5 років, чи 50. Будьте з ними, будьте для них. Хоча забезпечення потреб є відповідальністю, встановленою за божественним задумом, ми не повинні забувати про приємне проведення часу з нашими дітьми.

Любов нашого Небесного Батька до кожної Його дитини є реальною. Він поруч з кожним із нас. Я не знаю, як Він це робить, але так воно є. Він і Його Першонароджений—єдині у виконанні роботи задля слави Батька, щоб “здійснювати безсмертя і вічне життя людини”¹⁰. Вони послали нам Святого Духа скеровувати нас, застерігати і втішати, якщо необхідно.

Він наказав Своєму Улюбленому Синові створити цю прекрасну землю. Він навчав Адама і Єву та дав їм свободу вибору. Протягом багатьох років Він посилав посланців, щоб ми могли відчути Його любов і отримати Його заповіді.

Він був у Священному гаю, відповідаючи на щире запитання юного Джозефа і називаючи його на ім’я. Він сказав: “Це Мій Улюблений Син. Слухай Його!”¹¹

Я вірю, що найвищий прояв Божої любові до нас стався у Гефсиманії, де молився Син живого Бога: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша мене … Та проте, не як Я хочу, а як Ти”¹².

Я помітив, що та мала часточка, яку я можу зрозуміти про Спокуту Ісуса Христа, посилює мою любов до Батька і Його Сина, зменшує моє бажання грішити і бути неслухняним і збільшує мою готовність бути кращим і чинити краще.

Ісус без страху і сумніву пішов до Гефсиманії, довіряючи Своєму Батькові, знаючи, що Йому слід Самому топтати чавило. Він витерпів увесь біль і все приниження. Його звинуватили, судили і розіп’яли. Під час Його нестерпних страждань на хресті Ісус зосередився на потребах Своєї матері і на Своєму улюбленому учневі. Він віддав Своє життя.

На третій день Він воскрес. Гробниця порожня; Він стоїть праворуч Свого Батька. Вони сподіваються, що ми приймемо рішення дотримуватися своїх завітів і повернутися в Їхню присутність. Цей другий стан не є нашим остаточним станом; ми не належимо до цього земного дому, а натомість є вічними істотами, які живуть у тимчасовості та здобувають досвід.

Ісус є Христос, Син живого Бога. Він живе, і завдяки тому, що Він живе, усі Божі діти житимуть вічно. Завдячуючи Його спокутній жертві, ми всі можемо жити разом з Ним. В ім’я Ісуса Христа, амінь.