Генеральна конференція
Не лякайсь, тільки віруй!


Не лякайсь, тільки віруй!

Почніть ваш пошук щастя, приймаючи щедрі дари, які ми вже отримали від Подавця кожного доброго дару.

Я звертаюся у своєму сьогоднішньому виступі до молоді Церкви, тобто до всіх, чий вік є таким, як у Президента Рассела М. Нельсона або молодше. Я нечасто використовую наочні засоби, але не можу не показати вам ось це.

Зображення

Це—крик душі моєї восьмирічної подруги Марини Арнольд, написаний, коли їй було сім років. Я перекладу вам, що вона написала своїми дитячими “реформованими єгипетськими письменами”:

Любий єпископе

гінеральна конфіренція

була Нудною, навіщо

вона нам патрібна?

Скажіть мені, навіщо

Щира ваша, Марина

Арнольд1.

Що ж, Марино, мій сьогоднішній виступ безсумнівно знову розчарує тебе. Але коли ти писатимеш своєму єпископу, щоб поскаржитися, не забудь вказати, що мене звати “Керон. Старійшина Патрік Керон”.

Упродовж майже двох років пандемія біблійних масштабів лютувала по всій нашій планеті, і хоча ця пошесть зупинила практично все соціальне життя, вона, очевидно, не зупинила жорстокості, насильства і брутальної агресії у політиці—на національному чи міжнародному рівні. Більш того, ми продовжуємо стикатися з давнішніми викликами в соціальному і культурному плані, від економічних криз до забруднення навколишнього середовища, расової несправедливості і так далі.

Такі суворі вітри та похмурі дні можуть розчаровувати молодь, яка є серед нас,—тих, на кого ми дивимося, щоб побачити оптимізм та ентузіазм щодо майбутнього у нашому житті. Є таке твердження, що “сила молоді—це спільне багатство усього світу. Молодь—це … обличчя нашого … майбутнього”2. Більш того, наші діти є тими довіреними особами, в чиї руки буде передано долю цієї Церкви.

З огляду на нинішню ситуацію у світі, можна бачити, що молодь потроху втрачає свій ідеалізм. Д-р. Лорі Сантос, професорка Єльського університету, недавно розробила навчальний курс “Психологія і доброчесне життя”. “Першого ж року, коли було запроваджено цей курс, на нього записалася майже [чверть] від [усіх] студентів, які навчалися на бакалавраті”3. Потім понад 64 мільйони людей стали слухачами її подкасту. Описуючи цей феномен, один з журналістів зазначив, як болісно бачити, що так багато талановитих молодих студентів—і дорослих—відчайдушно “шукають щось, що вони втратили”, або, ще гірше, прагнуть чогось, чого вони ніколи не мали4.

Я благаю сьогодні нашу молодь і вас, батьки та дорослі, хто дає їм поради, почати ваш пошук щастя, приймаючи щедрі дари, які ми вже отримали від Подавця кожного доброго дару5. У ту саму мить, коли багато людей у світі ставлять запитання з глибин своєї душі, нашою відповіддю їм має бути “добра вість”6 євангелії Ісуса Христа. Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів, наголошуючи на місії та посланні Спасителя світу, пропонує найбільш вічно значущий спосіб і знаходити те, що є добрим, і чинити добро у часи такої потреби в цьому.

Президент Рассел М. Нельсон сказав, що у цього покоління молоді є здатність “мати більший вплив на світ, [схиляючи його до добра,] ніж у будь-якого іншого попереднього покоління”7. Кому, як не нам, слід “співа[ти] пісню викупительної любові”8, але для цього потрібна дисципліна—“учнівство”, якщо бажаєте—такого виду, що захищає від негативного ставлення і руйнівних звичок, які ставатимуть нам на заваді, коли ми будемо намагатися співати ту пісню вічного спасіння.

Навіть перебуваючи на “сонячному боці вулиці”9, ми час від часу натрапляємо на людину, яка рішуче прагне знайти щось похмуре і гнітюче в усьому. Вам відомий її девіз: “Все завжди поринає в пітьму перед тим, як настане суцільна темрява”. Який згубний світогляд і яке сумне існування! Так, ми іноді можемо прагнути втекти звідти, де ми знаходимось, але нам, безперечно, ніколи не слід тікати від своєї справжньої сутності—від того, що ми є дітьми живого Бога, Який любить нас, Який завжди готовий простити нас і Який ніколи, ніколи не полишить нас. Ви—найдорогоцінніше, що в Нього є. Ви—Його дитя, кому Він дав пророків та обітниці, духовні дари та одкровення, чудеса і послання та ангелів по обидва боки завіси10.

Він також дав вам Церкву, яка зміцнює сім’ї на час земного життя та єднає їх разом на вічність. У ній є понад 31 000 приходів і філій, де люди збираються і співають та постяться й моляться одне за одного і вділяють від своїх статків для бідних. Там кожну людину знають по імені, за неї відповідають і їй служать, і там друзі та сусіди служать одне одному в різних покликаннях, від офісної роботи до догляду за приміщеннями, і роблять це як волонтери. Тисячі юнаків та дівчат, а також літні подружні пари, за власний кошт служать на місії, не вирішуючи, де їм доведеться трудитися, а члени Церкви, і юні, і літні, ходять до храмів, аби брати участь у священних обрядах, необхідних, щоб поєднати разом все людство—це смілива робота у настільки розділеному світі, але вона свідчить про те, що така розділеність є лише тимчасовою. Це—кілька причин для “наді[ї], що в [нас]”11, які ми наводимо.

Звичайно, у наш час будь-хто з послідовників Ісуса Христа стикається з надзвичайно складними проблемами. Провідники цієї Церкви присвячують своє життя пошуку скерування від Господа для подолання цих викликів. Якщо деякі з них не подолані так, щоб задовольнити усіх, можливо, вони є частиною того хреста, який, за словами Ісуса, нам слід взяти на себе, щоб іти вслід за Ним12. Це дуже точно сказано, оскільки будуть похмурі дні та складні проблеми, стосовно яких Бог пообіцяв, що Він вдень із хмари і вночі зі стовпа огню скеровуватиме пророків, дасть жезл із заліза, відкриє вузькі ворота, що ведуть до тісної путі, і понад усе дарує нам силу, щоб скінчити дорогу свою13.

Тому, благаю, будь ласка, не уходьте з бенкета до його завершення, навіть якщо ви непевні, чи до вподоби вам броколі. Насолоджуйтеся теплом Його світла і надайте ваш світильник для Його справи14. Як правильно кажуть у Початковому товаристві: Дуже хоче Ісус, аби стали “[ви] як промінь сонячний”15.

Коли один з начальників юдейських, Яір, благав Ісуса зцілити його 12-річну дочку, яка помирала вдома, натовп, що оточував Спасителя, так надовго затримав Його, що невдовзі прийшов слуга і сказав цьому стривоженому батькові: “Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!”

“Ісус же, почувши, йому відповів: “Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона”16.

Так з нею і сталося. Так буде і з вами. “Не лякайсь, тільки віруй”.

Оскільки усі ви, присутні на цьому зібранні, є дорогоцінними для Бога і Його Церкви, я, на завершення, промовлю це особливе апостольське проголошення. Ще до того, як ви отримали дар Святого Духа, у вашій душі було посіяно Світло Христа17, те “світло[], яке є в усьому, яке дає життя всьому”18, і є впливом, що спонукає чинити добро, у серцях всіх людей, які коли-небудь жили чи ще житимуть. Це світло було дано, щоб захищати і навчати вас. Одне з головних послань цього проголошення полягає в тому, що життя є найдорогоціннішим з усіх дарів—тим даром, який набувається навіки тільки через Спокуту Господа Ісуса Христа. Єдинонароджений Син Божий—Світло і Життя для Світу19—прийшов, щоб дати нам життя, подолавши смерть.

Ми повинні якнайбільше цінувати дар життя і бігти на допомогу тим, кому загрожує ризик позбавити себе цього священного дару. Провідники, порадники, друзі, члени сім’ї—пильнуйте, щоб помітити ознаки депресії, розпачу або інші, що можуть вказувати на загрозу заподіяти собі шкоди. Пропонуйте свою допомогу. Слухайте. Якщо прийнятно, втрутьтеся якимось чином.

Усій нашій молоді, яка стикнулась з проблемами, якими б не були ваші занепокоєння чи труднощі, кажу, що померти, вчинивши самогубство,—це однозначно не вихід. Це не зменшить біль, який ви відчуваєте, чи який, як вам здається, ви спричиняєте. У світі, який так відчайдушно потребує усього світла, яке тільки може отримати, будь ласка, не угашайте того вічного світла, яке Бог помістив у вашій душі до заснування цього світу. Поговоріть з кимось. Просіть про допомогу. Не знищуйте життя, заради збереження якого Христос пожертвував Своїм життям. Ви в змозі долати труднощі у цьому земному житті, оскільки ми допоможемо вам їх здолати. Ви сильніші, ніж це собі уявляєте. Вам можуть допомогти інші люди і, особливо, Бог. Вас люблять і цінують, і ви потрібні! Ви потрібні нам! “Не лякайсь, тільки віруй”.

Одна людина, якій довелось опинитися в набагато скрутніших обставинах, ніж будь-коли доведеться вам і мені, колись вигукнула: “Рушаймо вперед, [мої любі юні друзі]. Сміливіше, … і вперед, вперед до перемоги! Нехай звеселяються ваші серця і радіють надзвичайно”20. У нас є так багато того, чому можна радіти. У нас є ми, одне в одного, і у нас є Він. Не лишайте нас можливості бути з вами, про це я благаю у священне і святе ім’я Господа Ісуса Христа, нашого Вчителя, амінь.