Генеральна конференція
Могутня зміна в серці: “Це все, що я можу Тобі дати”
Квітнева генеральна конференція 2022 р.

Могутня зміна серця:

“Це все, що я можу Тобі дати”

Старійшина Едуардо Гаваррет

Сімдесятник

Ця зміна серця—не якась разова подія; необхідна віра, покаяння і постійна духовна робота, щоб така зміна відбувалася.

Вступ

У п’ятницю, 28 жовтня 1588 року, корабель La Girona (Ла Жирона) з непереможної іспанської армади, який втратив керування стерном і плив лише на веслах, наштовхнувся на скелі в місцевості Лакада-Пойнт, що у Північній Ірландії1.

Корабель затонув. В одного з потерпілих була золота каблучка, яку за декілька місяців до того йому подарувала дружина, з написом: “Це все, що я можу тобі дати”2.

“Це все, що я можу тобі дати”—фраза та каблучка з вигравіюваною рукою, що тримала серце як вияв любові дружини до свого чоловіка.

Посилання на уривки з Писань

Коли я читав цю історію, вона мене глибоко зворушила, і я згадав прохання Спасителя: “І ви принесете в жертву Мені скрушене серце і упокорений дух”3.

Я також згадав реакцію народу на слова царя Веніямина: “Так, ми віримо всім словам, які ти сказав нам;…[це] зверши[ло] сильну зміну в нас, або в наших серцях, що ми вже не маємо бажання чинити зло, але постійно чинити добро”4.

Особистий зв’язок

Дозвольте мені розповісти вам історію, яка сталася, коли мені було 12 років. Її вплив на моє життя відчувається досі.

Мама сказала мені: “Едуардо, поквапся. Ми запізнюємося на церковні збори”.

“Мамо, я сьогодні залишуся з татом”,—відповів я.

“Ти впевнений? Тобі потрібно відвідати збори свого кворуму священства”,—сказала вона.

Я відповів: “Бідний тато! Він буде вдома сам-один. Я сьогодні залишуся з ним”.

Тато не був членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Мама та сестри пішли на недільні збори. А я пішов до тата в його майстерню, де він любив проводити час у неділю, і, як я сказав мамі, провів з ним якийсь час, а точніше кілька хвилин, а тоді запитав: “Тату, все гаразд?”

Він був зайнятий своїм хобі: ремонтував радіоприймачі та годинники і просто усміхнувся мені у відповідь.

Тоді я йому сказав: “Я піду пограю з друзями”.

Тато, не підводячи голови, сказав: “Сьогодні неділя. Хіба ти не повинен бути в церкві?”

“Так, але сьогодні я сказав мамі, що не піду”,—відповів я. Тато продовжив займатися своїми справами, а я сприйняв це як дозвіл іти.

Того ранку була важлива футбольна гра, і мої друзі сказали, що я не можу її пропустити, тому що ми повинні перемогти.

Випробування було в тому, що мені треба було пройти повз будинок зборів, аби дістатися футбольного поля.

Сповнений рішучості, я попрямував до футбольного поля, але зупинився перед великим каменем спотикання—церквою. Я перебіг на протилежний тротуар, де було кілька великих дерев, і вирішив бігти між ними, щоб ніхто мене не побачив, оскільки саме в цей час члени Церкви прибували на збори.

Я вчасно прибіг на початок гри. Я встиг пограти та повернутися додому до того, як прийшла мама.

Усе пройшло добре; наша команда виграла і я дуже радів. Але цю майстерно проведену перебіжку до поля помітив порадник з кворуму дияконів.

Брат Фелікс Еспіноза бачив, як я швидко біг від дерева до дерева, щоб мене не помітили.

На початку тижня брат Еспіноза прийшов до мене додому і попросив дати йому можливість поговорити зі мною. Він нічого не сказав про те, що бачив мене в неділю, і не запитав, чому я пропустив свої збори.

Він просто вручив мені посібник і сказав: “Я б хотів, щоб ти провів урок у класі священства в неділю. Я позначив урок для тебе. Він не дуже складний. Я хочу, щоб ти його прочитав, а я через два дні прийду і допоможу тобі підготуватися”. Сказавши це, він віддав мені посібник і пішов.

Я не хотів проводити урок, але не наважувався йому про це сказати. Я планував наступної неділі знову залишитися з батьком, тобто взяти участь у ще одній важливій футбольній грі.

Брат Еспіноза був людиною, якою захоплювалася молодь5. Він знайшов відновлену євангелію та змінив своє життя, або, іншими словами, своє серце.

Коли настав післяобідній час у суботу, я подумав: “Мабуть, наступного дня захворію і мені не доведеться йти в церкву”. Я більше не хвилювався про футбольну гру, я переймався лише уроком, який треба було проводити, уроком про суботній день.

Настала неділя, і я прокинувся здоровішим, ніж будь-коли. У мене не було виправдань—і не було виходу.

Я мав проводити урок вперше у житті, але брат Еспіноза був поряд, і це для мене стало днем великої зміни в серці.

Починаючи з того моменту, я почав дотримуватися суботнього дня, а згодом, як сказав Президент Рассел М. Нельсон, суботній день став для мене приємністю6.

“Господи, я віддаю Тобі все; це все, що я можу Тобі дати”.

Отримання

Як ми отримуємо цю могутню зміну в серці? Вона починається і зрештою відбувається:

  1. Коли ми вивчаємо Писання й отримуємо знання, яке зміцнює нашу віру в Ісуса Христа, що викликає бажання змінитися7.

  2. Коли ми підсилюємо це бажання через молитву і піст8.

  3. Коли ми діємо відповідно до тих слів, які засвоїли чи отримали, і ми укладаємо завіт упокорити свої серця перед Ним, так само як це було з народом царя Веніямина9.

Визнання і завіт

Як дізнатися, що в наших серцях відбувається зміна?10

  1. Ми хочемо завжди чинити те, що до вподоби Богу11.

  2. Коли ми ставимося до інших з любов’ю, повагою та добротою12.

  3. Коли ми бачимо, що риси Христа стають частиною нашої вдачі13.

  4. Коли ми відчуваємо провід Святого Духа більш регулярно14.

  5. Коли ми дотримуємося якоїсь заповіді та продовжуємо жити за нею, навіть якщо це важко15.

Коли ми уважно слухаємо поради своїх провідників і з радістю приймаємо рішення виконувати їх, то чи не відчуваємо ми тоді могутню зміну в серці?

“Господи, я віддаю Тобі все; це все, що я можу Тобі дати”.

Підтримка й переваги

Як нам підтримувати цю могутню зміну в серці?

  1. Коли ми приймаємо причастя кожного тижня, ми поновлюємо завіт узяти на себе ім’я Христа, завжди пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей16.

  2. Коли ми повертаємо своє життя до храму17. Регулярне відвідування храму та участь в обрядах допомагає зберігати це нове й оновлене серце.

  3. Коли ми любимо наших ближніх і допомагаємо їм через служіння та місіонерську роботу18.

Тоді, на нашу велику радість, ця внутрішня зміна зміцнюється, розповсюджується, аж поки не стає багатою на добрі діяння19.

Ця могутня зміна серця приносить нам відчуття свободи, довіри і миру20.

Ця зміна серця—не якась разова подія; необхідна віра, покаяння і постійна духовна робота, щоб така зміна відбувалася. Вона починається, коли ми бажаємо підкорити свою волю Господу, і матеріалізується, коли ми укладаємо завіти з Ним і дотримуємося їх.

Ця індивідуальна дія має позитивний ефект як на нас, так і на людей, що живуть навколо нас.

Президент Рассел М. Нельсон сказав: “Уявіть собі, як швидко вирішувалися б нищівні конфлікти по всьому світу—а також і ті, що виникають в нашому особистому житті,—якби всі вибрали йти за Ісусом Христом і дотримуватися Його вчень”21. Якщо ми дотримуємося вчень Спасителя, відбувається могутня зміна в серці.

Дорогі брати та сестри, молодь і діти, беручи участь у конференції у ці вихідні, давайте дозволимо словам нашого пророка, які прийдуть від Господа, увійти в наші серця і сприяти могутній зміні.

Тих, хто ще не приєднався до відновленої Церкви Господа, я запрошую послухати місіонерів, з щирим бажанням дізнатися, чого від вас очікує Бог, і відчути цю внутрішню трансформацію22.

Саме сьогодні час прийняти рішення, щоб наслідувати Господа Ісуса Христа. “Господи, я віддаю Тобі своє серце; це все, що я можу Тобі дати”.

Так само, як після аварії корабля було знайдено каблучку, ми, віддаючи свої серця Богу, отримуємо порятунок з бурхливих морів життя, і в цьому процесі ми очищуємося через Спокуту Христа і стаємо “дітьми Христа”, будучи духовно “народженими від нього”23. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.