Писання
Учення і Завіти 107


Розділ 107

Одкровення про священство, дане через пророка Джозефа Сміта в Кертленді, штат Огайо, приблизно у квітні 1835 року. Хоч цей розділ було записано у 1835 році, історичні записи стверджують, що більшість віршів з 60-го до 100-го містять одкровення, дане через Джозефа Сміта 11 листопада 1831 року. Цей розділ було повʼязано з організацією Кворуму дванадцятьох у лютому та березні 1835 року. Пророк, ймовірно, виголосив його в присутності тих, хто готувався вирушити 3 травня 1835 року на першу місію їхнього кворуму.

1–6, Існує два священства: Мелхиседекове та Ааронове; 7–12, Ті, хто мають Мелхиседекове священство, мають владу служити в усіх чинах у Церкві; 13–17, Єпископат головує над Аароновим священством, яке обслуговує зовнішні обряди; 18–20, Мелхиседекове священство тримає ключі від усіх духовних благословень; Ааронове священство тримає ключі від священнослужіння ангелів; 21–38, Перше Президентство, Дванадцятеро і сімдесятники складають верховні кворуми, чиї рішення мають прийматися в єдності і праведності; 39–52, Патріарший порядок установлено від Адама до Ноя; 53–57, Давні святі зібралися в Адам-онді-Амані, і Господь явився їм; 58–67, Дванадцятеро мають упорядкувати чини в Церкві; 68–76, Єпископи служать загальними суддями в Ізраїлі; 77–84, Перше Президентство і Дванадцятеро складають вищий суд у Церкві; 85–100, Президенти у священстві управляють своїми відповідними кворумами.

1 У Церкві існує два священства, а саме: аМелхиседекове та бАаронове, яке включає в себе Левитське священство.

2 Чому перше називається Мелхиседековим священством, так це тому, що аМелхиседек був таким великим первосвящеником.

3 До його дня воно називалося Святим священством за ачином Сина Божого.

4 Але через повагу і аблагоговіння до імені Всевишньої Істоти, щоб запобігти надто частому повторенню Його імені, вони, церква, у стародавні часи назвали це священство за Мелхиседеком, або Мелхиседековим священством.

5 Усі інші повноваження або чини в Церкві є адодатками до цього священства.

6 Але існує два розділи, або дві великі глави: перший—це Мелхиседекове священство, а другий—Ааронове, або аЛевитське священство.

7 Чин астарійшини належить священству Мелхиседека.

8 Мелхиседекове священство тримає право апрезидентства та має владу і повноваження над усіма чинами в Церкві в усі віки світу, щоб служити в духовних справах.

9 аПрезидентство Первосвященства за чином Мелхиседека має право служити в усіх чинах у Церкві.

10 аПервосвященики за чином Мелхиседекового священства мають бправо служити у своєму власному покликанні під керівництвом президентства, виконуючи духовні справи, а також у чині старійшини, священика (Левитського чину), учителя, диякона і члена Церкви.

11 Старійшина має право служити замість нього, коли первосвященик не присутній.

12 Первосвященик і старійшина мають служити в духовних справах, згідно з завітами та заповідями Церкви; і вони мають право служити в усіх цих чинах Церкви, коли не присутні вищі авторитети.

13 Друге священство називається аСвященством Аарона, тому що воно було надано бАаронові та його сімені, через усі їхні покоління.

14 Чому воно називається меншим священством, так це тому, що воно є адодатком до більшого, тобто Мелхиседекового священства, і має владу виконувати зовнішні обряди.

15 аЄпископат є президентством цього священства і тримає ключі, або повноваження, його.

16 Ніхто не має законного права на цей чин, на тримання ключів цього священства, якщо він не є абуквальним нащадком Аарона.

17 Але оскільки первосвященик Мелхиседекового священства має повноваження служити в усіх нижчих чинах, він може служити в чині єпископа, коли жодного буквального нащадка Аарона не можна знайти, якщо його покликано, і призначено, і ависвячено в цю владу руками бПрезидентства Мелхиседекового священства.

18 Владою і повноваженням вищого, або Мелхиседекового, священства є тримати аключі від усіх духовних благословень Церкви—

19 Щоб мати привілей отримання атаємниць царства небесного, щоб небеса було відкрито для них, щоб спілкуватися з генеральним зібранням і бЦерквою Першонародженого і щоб насолоджуватися спілкуванням та присутністю Бога Батька та Ісуса, впосередника нового завіту.

20 Владою і повноваженням нижчого, або Ааронового, священства є тримати аключі від священнослужіння ангелів та виконувати зовнішні бобряди, букву євангелії, вхрищення на покаяння для гвідпущення гріхів, згідно з завітами та заповідями.

21 За необхідністю є президенти, або верховні чини, які виходять з тих, або призначаються з числа тих, або з-поміж тих, кого було висвячено на різні чини в цих двох священствах.

22 З аМелхиседекового священства, троє бверховних первосвящеників, обраних Кворумом, призначених і висвячених на цей чин і впідтриманих довірою, вірою та молитвою Церкви, утворюють кворум Президентства Церкви.

23 аДванадцятьох мандрівних радників покликають бути Дванадцятьма бАпостолами, або особливими свідками імені Христа в усьому світі—таким чином вони відрізняються від інших чинів у Церкві обовʼязками свого покликання.

24 І вони утворюють кворум, рівний за повноваженням та владою трьом президентам, згаданим вище.

25 аСімдесятників також покликано проповідувати євангелію і бути особливими свідками для Іновірців і в усьому світі—таким чином вони відрізняются від інших чинів у Церкві обовʼязками свого покликання.

26 І вони утворюють кворум, рівний за повноваженням кворумові Дванадцятьох щойно згаданих особливих свідків, або Апостолів.

27 І кожне рішення, ухвалене тим чи іншим кворумом, має прийматися одностайним голосуванням членів кворумів, тобто кожний член в кожному кворумі має бути згодним з його рішеннями для того, щоб зробити їхні рішення однаковими за владою або чинністю,—

28 Більшість може сформувати кворум, коли обставини не дають можливості зробити інакше,—

29 Якщо це робиться не так, їхні рішення не матимуть права на такі самі благословення, як в давнину мали рішення кворуму трьох президентів, яких було висвячено за чином Мелхиседека, які були праведними та святими людьми.

30 Рішення цих кворумів або якогось з них повинні прийматися в усій аправедності, святості і невибагливості серця, лагідності, і довготерпінні, і в вірі, і бчесноті, і пізнанні, стриманості, терпінні, благочесті, братерській доброті та милосерді;

31 Тому що обіцяння таке, що коли це в них примножується рясно, вони не будуть абезплідними у пізнанні Господа.

32 А в тому разі, якщо будь-яке рішення цих кворумів ухвалено в неправедності, його можна винести на розгляд генеральної асамблеї кількох кворумів, які складаються з духовних авторитетів Церкви; інакше не може бути ніякої апеляції щодо їхнього рішення.

33 Дванадцятеро є Мандрівною Верховною Вищою Радою, яка служить в імʼя Господа під керівництвом Президентства Церкви, згідно з установою небес, аби розбудовувати Церкву й управляти всіма її справами в усіх народах, спочатку серед аІновірців, а потім серед Юдеїв.

34 Сімдесятники мають діяти в імʼя Господа під керівництвом аДванадцятьох, або мандрівної вищої ради, у розбудові Церкви й управлінні всіма її справами в усіх народах, спочатку серед Іновірців, а потім серед Юдеїв—

35 Тоді як Дванадцятьох, що тримають ключі, послано у світ відкривати двері проголошенням євангелії Ісуса Христа, і спочатку Іновірцям, а потім Юдеям.

36 Постійні авищі ради в колах Сіону утворюють кворум, рівний за повноваженням у справах Церкви, в усіх своїх рішеннях, кворумові президентства, або мандрівній вищий раді.

37 Вища рада в Сіоні утворює кворум, рівний за повноваженням у справах Церкви, в усіх своїх рішеннях, радам Дванадцятьох у колах Сіону.

38 Обовʼязком мандрівної вищої ради є звертатися до асімдесятників, а не до будь-кого іншого, коли вони потребують допомоги, щоб виконувати різні покликання у проповідуванні та врядуванні євангелії.

39 Обовʼязком Дванадцятьох, в усіх великих філіях Церкви, є висвячувати аєвангельських священнослужителів, коли їх буде вказано їм через одкровення,—

40 Чин цього священства було встановлено, щоб передаватися від батька до сина, і він по праву належить буквальним нащадкам вибраного сімені, кому було дано обіцяння.

41 Цей чин було запроваджено у дні аАдама, і він переходив за бродоводом так:

42 Від Адама до аСифа, якого було висвячено Адамом у віці шістдесяти девʼяти років і благословлено ним за три роки до його (Адамової) смерті, і хто отримав обіцяння Бога через свого батька, що його потомство буде обрано Господом, і що їх буде збережено до кінця землі;

43 Тому що він (Сиф) був адосконалою людиною, і він був настільки точною бподобою свого батька, що, здавалося, він був точно як його батько в усьому, і його можна було відрізнити тільки за його віком.

44 Еноша було висвячено у віці ста і тридцяти чотирьох років і чотирьох місяців рукою Адама.

45 Бог покликав Кенана в пустиню на сороковому році його віку; і він зустрів Адама, подорожуючи до місця Шедоламак. Йому було вісімдесят сім років, коли він отримав своє висвячення.

46 Магалалʼїлу було чотириста і девʼяносто шість років і сім днів, коли його було висвячено рукою Адама, який також і благословив його.

47 Яредові було двісті років, коли його було висвячено під рукою Адама, який також благословив його.

48 аЕноху було двадцять пʼять років, коли його було висвячено під рукою Адама; і йому було шістдесят пʼять, і Адам благословив його.

49 І він бачив Господа, і він ходив з Ним, і він був перед Його лицем постійно; і він аходив з Богом триста і шістдесят пʼять років, що складає чотириста і тридцять років, коли його було бперетворено.

50 аМетушалаху було сто років, коли його було висвячено під рукою Адама.

51 Ламехові було тридцять два роки, коли його було висвячено під рукою Сифа.

52 аНоєві було десять років, коли його було висвячено під рукою Метушалаха.

53 За три роки перед смертю Адама він покликав Сифа, Еноша, Кенана, Магалалʼїла, Яреда, Еноха та Метушалаха, які всі були апервосвященики, з рештою його нащадків, які були праведними, у долину бАдам-онді-Аман і там дарував їм своє останнє благословення.

54 І Господь явився їм, і вони піднялися і благословили аАдама, і назвали його бМихаїлом, князем, архангелом.

55 І Господь благословив Адама втіхою і сказав йому: Я поставив тебе бути на чолі; багато народів піде від тебе, і ти є акнязь над ними навіки.

56 І Адам став посеред зібрання; і хоч і був він схилений віком, будучи сповненим Святим Духом, апередрік усе, що випаде на долю його нащадків до останнього покоління.

57 Усе це було записано в книзі Еноха, і свідчити про це потрібно буде в належний час.

58 Обовʼязком аДванадцятьох також є бвисвячувати і впорядковувати всі інші чини в Церкві, згідно з одкровенням, яке говорить:

59 Церкві Христа в землі Сіону на додаток до церковних азаконів стосовно церковних справ—

60 Істинно Я кажу вам, каже Господь Саваот, необхідно мати аверховних старійшин, щоб головувати над тими, хто має чин старійшини;

61 А також асвящеників, щоб головувати над тими, хто має чин священика;

62 І також учителів, щоб аголовувати над тими, хто має чин учителя, у такий самий спосіб, і також дияконів—

63 Отже, від диякона до вчителя, а від учителя до священика, а від священика до старійшини, нарізно, як їх призначено, згідно з завітами і заповідями Церкви.

64 Потім іде Первосвященство, яке є вищим за все.

65 Отже, необхідно, щоб одного було призначено з Первосвященства головувати над священством, і його називатимуть Президентом Первосвященства Церкви,

66 Або, іншими словами, аВерховним Первосвящеником над Первосвященством Церкви.

67 Від нього ж іде виконання обрядів та благословень для Церкви арукопокладанням.

68 Отже, чин єпископа не рівний йому; бо чин аєпископа—у виконанні всіх земних справ;

69 Проте єпископа має бути обрано з аПервосвященства, якщо він не є ббуквальним нащадком Аарона;

70 Бо якщо він не є буквальним нащадком Аарона, він не може тримати ключі цього священства.

71 Проте первосвященика, тобто, за чином Мелхиседека, може бути призначено на священнослужіння у земних справах, маючи знання про них Духом істини;

72 А також бути асуддею в Ізраїлі, вести справи Церкви, сидіти в суді над переступниками, за свідченням, яке буде викладено перед ним, згідно з законами, з допомогою його радників, яких він обрав або обере з-посеред старійшин Церкви.

73 Таким є обовʼязок єпископа, який не є буквальним нащадком Аарона, але якого було висвячено в Первосвященство за чином Мелхиседека.

74 Таким чином він буде суддею, саме загальним суддею серед жителів Сіону, або в колі Сіону, або в будь-якій філії Церкви, де його буде призначено на це священнослужіння, доки границі Сіону не буде розширено і не стане необхідним мати інших єпископів чи суддей в Сіоні або в іншому місці.

75 І якщо інших єпископів буде призначено, вони діятимуть таким самим чином.

76 Але буквальний нащадок Аарона має законне право на президентство у цьому священстві, мати аключі від цього священнослужіння, діяти в чині єпископа незалежно, без радників,—за винятком випадку, коли судять Президента Первосвященства за чином Мелхиседека,—посісти місце судді в Ізраїлі.

77 І рішення будь-якої з цих рад, згідно з заповіддю, яка говорить:

78 Знову, істинно Я кажу вам, найважливіші справи в Церкві і анайскладніші випадки в Церкві, якщо немає задоволення рішенням єпископа або суддів, мають бути вручені й передані раді Церкви до бПрезидентства Первосвященства.

79 А Президентство ради Первосвященства матиме владу покликати інших первосвящеників, саме дванадцятьох, допомагати в якості радників; і таким чином Президентство Первосвященства і його радники матимуть владу вирішувати за свідченням згідно з законами Церкви.

80 А після цього рішення це не повинно згадуватися більше перед Господом; бо це є найвища рада Церкви Божої й остаточне рішення щодо непорозумінь у духовних справах.

81 Немає жодної особи, яка належала б до Церкви і не підлягала цій раді Церкви.

82 А якщо Президент Первосвященства впаде в провину, його буде згадано перед загальною радою Церкви, якій допомагатимуть дванадцять радників з Первосвященства;

83 І їхнє рішення на його голову буде кінцем непорозумінь стосовно нього.

84 Таким чином, нікого не буде звільнено від асправедливості і законів Бога, щоб усе могло робитися за порядком і в урочистості перед Ним, згідно з істиною і праведністю.

85 І знову, істинно Я кажу вам, обовʼязком президента над чином адиякона є головувати над дванадцятьма дияконами, сидіти з ними в раді і бнавчати їх їхнім обовʼязкам, наставляючи один одного, як це дано згідно з завітами.

86 І також обовʼязком президента над чином аучителів є головувати над двадцятьма чотирма вчителями і сидіти з ними в раді, навчаючи їх обовʼязкам їхнього чину, як дано в завітах.

87 Також обовʼязком президента над Священством Аароновим є головувати над сорока вісьмома асвящениками і сидіти з ними в раді, навчати їх обовʼязкам їхнього чину, як дано в завітах,—

88 Цим президентом має бути аєпископ; бо це один з обовʼязків цього священства.

89 Знову, обовʼязком президента над чином астарійшин є головувати над девʼяносто шістьма старійшинами, і сидіти з ними в раді, і навчати їх згідно з завітами—

90 Це президентство відрізняється від президентства над сімдесятниками і призначено для тих, хто не аподорожує по всьому світові.

91 І знову, обовʼязком Президента чина Первосвященства є аголовувати над усією Церквою і бути подібним бМойсеєві

92 Ось, у цьому мудрість; так, бути апровидцем, бодкровителем, перекладачем і впророком, маючи всі гдари Бога, якими Він обдаровує главу Церкви.

93 І саме згідно з видінням, що показує порядок асімдесятників, вони повинні мати сімох президентів, щоб головувати над ними, вибраних з числа сімдесятників;

94 І сьомий президент з цих президентів має головувати над шістьма;

95 І ці семеро президентів мають обрати інших сімдесятьох, окрім перших сімдесятьох, до яких вони належать, і головувати над ними;

96 І також інших сімдесятьох, аж до семи разів по сімдесят, якщо необхідна робота у винограднику потребуватиме цього.

97 І ці сімдесятники мають бути амандрівними священнослужителями, спочатку для Іновірців і також для Юдеїв.

98 Тоді як інші чини Церкви, які не належать ні до Дванадцятьох, ні до сімдесятників, не мають відповідальності мандрувати серед усіх народів, але мають подорожувати, як їхні обставини дозволять, незалежно від того, що вони можуть мати такі ж високі й відповідальні чини в Церкві.

99 Отже, нехай кожна людина вивчить свій аобовʼязок і діє у чині, на який її призначено, з усією бстаранністю.

100 Той, хто аледачий, не вважатиметься бгідним вистояти, і той, хто не вивчає свій обовʼязок і не показує себе гідним схвалення, не вважатиметься гідним вистояти. Саме так. Амінь.