Учення і Завіти містять одкровення від Господа для певних членів Церкви, дані через пророка Джозефа Сміта, в яких Він заповідував членам Церкви проголошувати покаяння і збирати Його вибраних. Церква швидко зростала, по мірі того, як пророк Джозеф Сміт покликав місіонерів і вони ставали інструментами в руках Господа. Сьогодні члени Церкви отримують благословення від місіонерської роботи, коли усвідомлюють і виконують свій обов’язок, допомагаючи ділитися євангелією.
Ознайомлення з матеріалом
Ніл Л. Андерсен, “Це—диво”, Ensign або Ліягона, трав. 2013, сс. 77–80.
Л. Том Перрі, “Приводьте душі до Мене”, Ensign чи Ліягона, трав. 2009, сс. 109–112.
Господь покликає слуг допомагати збирати Його дітей
Покажіть наступну цитату Президента Гордона Б. Хінклі (1910–2008) і попросіть студента вголос її прочитати:
Зображення
Президент Гордон Б. Хінклі
“Місіонерська робота є джерелом життєвої сили Церкви. Вона є головним джерелом її зростання. Саме завдяки цьому служінню Церква стала такою, якою є сьогодні” (“Місіонерське служіння”, Перші всесвітні збори навчання провідництва, 11 січня 2003, с. 19).
Якими способами, на вашу думку, місіонерську роботу можна вважати “джерелом життєвої сили Церкви”?
Поясніть, що на ранніх етапах Відновлення люди часто просили пророка отримати для них одкровення, щоб вони могли знати, який внесок вони можуть зробити у виконання роботи Господа. Іноді ці одкровення приходили для однієї особи, іноді---для кількох людей. Поясніть, що Учення і Завіти 33 є прикладом одкровення, отриманого для двох осіб, Езри Тейра та Нортропа Світа.
Попросіть кількох студентів по черзі прочитати вголос Учення і Завіти 33:2–7. Попросіть учнів класу слідкувати за текстом і шукати використані Господом слова, фрази чи символи, які стосуються нашої ролі у виконанні місіонерської роботи і підкреслюють важливість проголошення євангелії в останні дні.
Які символи використав Господь? (Коли студенти будуть відповідати, ви можете записувати їхні відповіді на дошці).
Як ці символи ілюструють нашу роль у виконанні місіонерської роботи і наголошують на важливості проповідування євангелії?
Попросіть студентів уважно опрацювати 6-й вірш і визначити, що досягається, якщо ми проголошуємо євангелію іншим. Потім попросіть їх сказати своїми словами, що вони знайшли. (Студенти можуть зробити це різними словами, але вони мають визначити наступний принцип: Коли ми проголошуємо євангелію Ісуса Христа іншим, ми допомагаємо збирати вибраних Господа. Ви можете розповісти, що після цього одкровення Езра Тейр “наповнив свою комору” людьми, які хотіли почути, як Джозеф Сміт та інші проповідують євангелію [Documents, Volume 1: July 1828–June 1831, vol. 1 of the Documents series of The Joseph Smith Papers (2013), 206]).
Поділіться зі студентами наступним визначенням збирання Ізраїля, яке надав старійшина Брюс Р. Мак-Конкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів:
Зображення
Старійшина Брюс Р. Мак-Конкі
“Збирання Ізраїля передбачає віру в усе те, що Господь вже пропонував Своєму стародавньому вибраному народу, прийняття усього цього і життя у гармонії з усім цим. … Воно передбачає віру в євангелію, приєднання до Церкви і прихід у Царство” (A New Witness for the Articles of Faith [1985], 515).
Попросіть студента прочитати вголос наступну розповідь про декого з перших місіонерів, покликаних після того, як Церкву було організовано. Попросіть учнів у класі прислухатися, як ці перші місіонери досягали успіху у збиранні деяких вибраних Господа.
“[Восени 1830 року] Господь повідомив Джозефу Сміту, що Олівер Каудері, Пітер Уітмер молодший, Парлі П. Пратт і Зайба Пітерсон мали “іти до Ламанійців і проповідувати Мою євангелію їм” (УЗ 28:8; 30:5–6; 32:1–3). Місіонери подолали приблизно 1,5 тисячі миль, ненадовго затримуючись для проповідування серед різних індіанських племен. … Однак найбільший успіх прийшов до місіонерів, коли вони зупинилися в околицях Кертленда, шт. Огайо. Там вони охристили 130 навернених, переважно колишніх членів Реформованої баптистської громади Сідні Рігдона, таким чином відкривши місце, якому наступного року судилося стати місцем збирання сотень членів Церкви. Місіонери також знайшли навернених серед поселенців округи Джексон, шт. Міссурі, де згодом буде встановлено місто Сіон” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 151; див. також Richard Dilworth Rust, “A Mission to the Lamanites: D&C 28, 30, 32,” Revelations in Context series, Feb. 22, 2013, history.lds.org).
Поясніть, що ці навернення у північному Огайо більше ніж вдвічі збільшили кількість членів Церкви на той час.
Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 29:4–7 і пошукати описання того, хто такі “вибрані Господа”.
Як Спаситель описав Своїх вибраних?
Поясніть студентам, що робота перших місіонерів, які служили за межами Північної Америки, включає драматичний приклад того, як Господь використовує Своїх слуг, щоб збирати Своїх вибраних. Попросіть когось із студентів прочитати вголос наступний підсумок. Попросіть решту учнів класу прислухатися, щоб почути пораду пророка Джозефа Сміта старійшині Геберу Ч. Кімболу (1801–1868).
“Гебер Ч. Кімбол, член Кворуму дванадцятьох, згадував: “Приблизно на початку червня 1837 р. пророк Джозеф прийшов до мене, коли я сидів … у храмі в Кертленді, і тихо сказав мені: “Брате Гебер, Дух Господній прошепотів мені: “Нехай Мій слуга Гебер вирушає до Англії, проголошує Мою євангелію і відкриває двері спасіння тому народові”. Старійшина Кімбол був приголомшений думкою про таке започаткування: “Я відчув себе одним з найслабкіших слуг Бога. Я спитав Джозефа, що я маю казати, коли прибуду на місце; він сказав мені звертатися до Господа і Він буде керувати мною, говорячи через мене тим самим духом, що скеровує і його”.
Пророк також передав покликання Орсону Гайду, Уілларду Річардсу і Джозефу Філдінгу в Кертленді, а також Айзеку Расселлу, Джону Снайдеру і Джону Гудсону в Торонто, Канада. Ці брати мали приєднатися до старійшини Кімбола на його місії в Англії. Зустрівшись у Нью-Йорку, вони вирушили до Великої Британії 1 липня 1837 р. на кораблі Геррік. Ця перша місія за межами Північної Америки привела до Церкви близько 2000 навернених за перший рік перебування місіонерів в Англії. Старійшина Кімбол радісно писав пророкові: “Богові слава, Джозефе, Господь з нами серед народів!”
Друга апостольська місія до Британії, в якій брала участь більшість членів Кворуму дванадцятьох під керівництвом Бригама Янга, була скерована пророком з Наву. Вирушивши восени 1839 р., Дванадцятеро прибули до Англії у 1840 р. Там вони почали свої труди, завдяки яким до 1841 р. привели більше 6000 навернених до Церкви” (Учення: Джозеф Сміт, сс. 331–332).
Яку пораду отримав Гебер Ч. Кімбол від пророка Джозефа Сміта?
Опишіть час, коли ви відчували допомогу Господа у ваших зусиллях поділитися євангелією.
Ті, хто був попереджений, мають попередити своїх ближніх.
Поясніть, що Учення і Завіти постійно нагадують членам Церкви про обов’язок і благословення участі в місіонерській роботі. Наш обов’язок ділитися євангелією з іншими---це зразок і тема, які повторюються в одкровеннях, записаних в Ученні і Завітах. Якщо навчитися розрізняти зразки і теми, це дозволить читачам краще бенкетувати словами Христа (див. Девід А. Беднар, “Джерело живої води” [Вогник ЦСО для молодих дорослих, 4 лютого 2007], speeches.byu.edu).
Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 88:81 і потім підсумувати своїми словами, як це стосується сучасних членів Церкви. (Одна з відповідей, які можуть дати студенти---це, що усі, хто прийняв євангелію Ісуса Христа, несуть обов’язок ділитися нею з іншими).
Розмістіть або намалюйте на дошці наступну таблицю. Розділіть клас на три групи і призначте кожній групі по одному уривку з Писань. Попросіть студентів прочитати призначені їм уривки і пошукати обов’язки й обіцяні благословення, пов’язані з проповідуванням євангелії.
Виділивши на це достатньо часу, запропонуйте студентам поділитися знайденим з рештою класу.
Покажіть наведене далі висловлювання старійшини Девіда А. Беднара, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, і попросіть студента вголос його прочитати: Попросіть учнів послухати описання нашого особистого обов’язку ділитися євангелією, надане старійшиною Беднаром.
Зображення
Старійшина Девід А. Беднар
“Віддані послідовники Ісуса Христа завжди були і завжди будуть доблесними місіонерами. Місіонер—це послідовник Христа, який свідчить про Нього як Викупителя і проголошує істини Його євангелії.
Церква Ісуса Христа завжди була і завжди буде місіонерською Церквою. Члени Спасителевої Церкви взяли на себе урочисте обіцяння допомагати у виконанні цього божественного доручення, даного Господом Своїм апостолам, як це написано у Новому Завіті:
“Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,
навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь” (Maтвій 28:19–20).
Святі останніх днів серйозно ставляться до цієї відповідальності—навчати всіх людей в усіх країнах про Господа Ісуса Христа та Його відновлену євангелію. …
Справді, ми відчуваємо урочисту відповідальність—нести це послання всім народам, племенам, язикам та людям” (“Ходіть і побачте”, Ensign або Ліягона, лист. 2014, с. 107).
Чому члени Спасителевої Церкви мають дивитися на місіонерську роботу, як на урочисту відповідальність?
Покажіть наведене далі висловлювання старійшини Л. Тома Перрі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, і попросіть студента вголос його прочитати. Попросіть клас слідкувати за текстом і подумати, чому вони можуть хотіти більш старанно ділитися євангелією.
Зображення
Старійшина Л. Том Перрі
“У центрі євангелії знаходиться Спокута нашого Господа і Спасителя. Спокута дає силу, яка змиває гріхи, щоб зцілити і дати життя вічне. Усі незбагненні благословення Спокути можуть отримати тільки ті, хто живе за принципами євангелії і проходить її обряди, такі як: віра в Ісуса Христа, покаяння, хрищення, отримання Святого Духа, а також ті, хто витерпить до кінця. Наше велике місіонерське послання для світу---це те, що людству запропоновано врятуватися і приєднатися до стада Доброго Пастиря, самого Ісуса Христа.
Наше місіонерське послання зміцнюється знанням про Відновлення. Ми знаємо, що Бог говорить до Своїх пророків сьогодні, як Він це робив у давнину. Ми також знаємо, що Його євангелія діє з силою і владою відновленого священства. Жодне послання не має такої великої вічної важливості для кожного, хто живе сьогодні на землі” (“Приводьте душі до Мене”, Ensign або Ліягона, трав. 2009, сс. 110–111).
Чому, на вашу думку, кожен з нас має більш старанно ділитися євангелією? (Відповіді мають містити наступне: Коли ми ділимося євангелією з іншими, ми даємо їм доступ до благословень Спокути Ісуса Христа).
Попросіть студентів опрацювати Учення і Завіти 34:5–6; 39:20–23, і пошукати ще одну важливу причину того, чому Господь заповідав нам ділитися євангельским посланням з іншими. (Студенти можуть використати різні слова, але їм треба визначити наступну істину: Коли ми ділимося євангельським посланням з іншими, ми допомагаємо їм готуватися до Другого пришестя Ісуса Христа).
Як розуміння вічної важливості євангелії спонукає вас ділитися ним з людьми не вашої віри?
Опишіть якийсь власний досвід того, як ви ділилися євангелією з іншими.
Виділіть студентам кілька хвилин на те, щоб обдумати і записати, що вони можуть робити, щоб ділитися євангелією. Наприклад, вони можуть написати ім’я якоїсь знайомої людини, яка не є членом Церкви, і взяти зобов’язання поділитися з нею євангелією. Попросіть кількох студентів поділитися тим, що вони планують робити. Заохочуйте студентів діяти за будь-якими підказками, які вони отримають, і щодня молитися про можливість ділитися євангелією з іншими людьми.