У 20-му столітті, коли місіонерська робота набула великого поширення по землі, провідники Церкви молилися, щоб отримати провід стосовно обмежень на висвячення у священство членів Церкви африканського походження і отримання ними храмових благословень. Чітке одкровення прийшло Президенту Спенсеру В. Кімболу, його радникам у Першому Президентстві та членам Кворуму Дванадцятьох Апостолів у Солт-Лейкському храмі 1 червня 1978 року. Беручи участь у цьому уроці, студенти краще зрозуміють, як підходити до вирішення євангельських питань з вірою, і також дізнаються про обставини та пізнають істини, які стосуються цього визначального одкровення.
Ознайомлення з матеріалом
Gordon B. Hinckley, “Priesthood Restoration”, Ensign, Oct. 1988, 69–72.
“Race and the Priesthood” (Раса і священство), Gospel Topics, lds.org/topics.
Одного дня після занять у школі до Скотта підійшов член Церкви, у якого недавно виникли певні запитання стосовно церковних учень. Скотт відчув, що зміг надати своєму другові певну допомогу, але потім він запитував себе, що б він міг зробити по-іншому, коли наступного разу до нього підійде член Церкви у подібній ситуації.
Запитайте студентів, що вони робили, аби допомогти членам Церкви, які підходили до них із щирими запитаннями стосовно Церкви чи її учень.
Покажіть і прочитайте наступне висловлювання президента Дітера Ф. Ухтдорфа, з Першого Президентства:
Зображення
Президент Дітер Ф. Ухтдорф
“Запитання---це місце народження свідчення. Хтось може відчувати себе збентеженим чи негідним, бо досліджує питання стосовно євангелії, але вони не повинні так себе відчувати. Висловлення запитань---це не вияв слабкості; це провісник зростання.
Бог наказав нам шукати відповіді на свої запитання і лише просить, щоб ми запитували “з щирим серцем, із справжнім наміром, маючи віру в Христа” [Мороній 10:4]. Коли ми робимо так, істина про все може бути явлена нам “силою Святого Духа” [Мороній 10:5].
Не бійтеся; ставте запитання. Будьте допитливими, але не сумнівайтеся! Завжди міцно тримайтеся за віру і світло, яке ви вже отримали” (“Відображення на воді”, [Духовний вечір ЦСО для дорослої молоді, 1 лист. 2009], с. 7, ldschurchnewsarchive.com).
Що, як навчав Президент Ухтдорф, може допомогти тому, хто має запитання про доктринальні, історичні чи соціальні питання, які стосуються Церкви? (Допоможіть студентам зрозуміти наступний принцип: Якщо ми будемо застосовувати віру в Ісуса Христа, зрештою ми отримаємо відповіді від нашого Небесного Батька на наші щирі запитання).
Поясніть, що одна з історичних проблем, стосовно якої у деяких членів Церкви є запитання, витікає з Церковної політики, яка діяла з середини 1800-х років до 1978 року і за якою темношкірі чоловіки африканського походження не могли бути висвячені у священство. Ця політика також забороняла темношкірим жінкам і чоловікам брати участь у храмових обрядах чи церемоніях запечатування. Попросіть одного зі студентів прочитати вголос наступне висловлювання, яке міститься у Вступі до Офіційної декларації---2 (в Ученні і Завітах). Попросіть студентів подумати про те, як ця інформація може допомогти тим, хто непокоїться щодо цієї історичної теми.
“Книга Мормона навчає, що “всі є однаковими для Бога”, включаючи “чорного і білого, зв’язаного і вільного, чоловічої статі і жіночої” (2 Нефій 26:33). Протягом історії Церкви люди кожної раси й національності в багатьох країнах були хрищені і жили як віддані члени Церкви. За життя Джозефа Сміта кілька чорношкірих чоловіків, членів Церкви, були висвячені у священство. На початку історії Церкви її провідники припинили дарувати священство чорношкірим чоловікам африканського походження. У церковних записах немає чітких пояснень щодо причин появи цієї практики” (вступ до Офіційної декларації—2).
Які важливі істини містять ці слова для тих, кому, можливо, важко прийняти це?
Приверніть увагу до рядка, де сказано: “У церковних записах немає чітких пояснень щодо причин появи цієї практики”. Хоча деякі люди можуть називати ймовірні причини, чому чоловіки африканського походження не висвячувалися у священство певний час, ці причини можуть бути невірними. Попросіть когось зі студентів прочитати наведені далі слова старійшини Далліна Х. Оукса, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів:
Зображення
Старійшина Даллін Х. Оукс
“Якщо ви читаєте Писання, тримаючи в розумі це запитання: “Чому Господь дав цю заповідь або чому Він наказав це”, ви побачите, що менше ніж для однієї зі ста заповідей були дані будь-які пояснення. Це не модель Господа---давати пояснення. Ми [смертні] можемо пояснювати одкровення. Ми можемо давати пояснення заповідям. Коли ми робимо це, то залишаємося на самоті. Деякі люди пояснюють причини того, про що ми тут говоримо [про расу і священство], але зрештою виявляється, що вони дуже помиляються. …
Давайте не будемо робити помилку, зроблену в минулому, в цій і в інших областях, намагаючись пояснити одкровення. Названі причини виявляються великою мірою плодами людської уяви” (Life’s Lessons Learned [2011], 68–69).
Чому мудро не вигадувати причини ненадання особам африканського походження священства чи доступу до храмових обрядів до 1978 року? (Людина говорить з обмеженої точки зору, а Бог причини нам не називав).
Наголосіть, що сьогодні Церква відмовляється від теорій, висловлених у минулому стосовно цього питання: що темна шкіра—це ознака божественної немилості чи прокляття, що темна шкіра відображає неправедні вчинки в передземному житті, шлюби осіб різних рас є гріхом чи що темношкірі особи чи люди інших рас або народів є у будь-якій мірі нижчими за будь-кого іншого. Провідники Церкви сьогодні недвозначно засуджують усі види расизму, колишні чи теперішні, у будь-якому вигляді. (Див. “Race and the Priesthood” (Раса і священство) Gospel Topics, lds.org/topics).
Як віра людей в Ісуса Христа допомагає їм знайти відповіді на їхні запитання чи позбутися занепокоєнь стосовно обмежень у священстві, які існували до 1978 року?
Благословення священства і храмові благословення надаються кожному гідному члену Церкви
Поясніть, що до 1978 року тисячі людей африканського походження серед різних народів пізнали істинність відновленої євангелії. Провідники Церкви у Солт-Лейк-Сіті отримали безліч листів від неохрищених навернених в Нігерії та Гані з проханням послати до Африки місіонерів. Роками провідники Церкви з молитвою розглядали це питання, але відчували, що час ще не настав послати місіонерів до Африки. В Бразилії вірні темношкірі члени Церкви допомагали будувати храм у Сан-Пауло, будівництво якого було оголошене в 1975 році, хоча знали, що не зможуть туди увійти.
Скажіть студентам, що Офіційна декларація—2 містить офіційне оголошення одкровення, отриманого Президентом Спенсером У. Кімболом, його радниками у Першому Президентстві і десятьма членами Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Одкровення було отримане 1 червня 1978 року. Попросіть одного зі студентів прочитати вголос перший абзац під словами “Дорогі брати!” Попросіть клас стежити за текстом і знайти, очевидцями чого, за словами провідників Церкви, вони стали.
Що побачили провідники Церкви по всій землі?
Яке натхнення отримали провідники Церкви, коли стали свідками поширення Господньої роботи?
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос наступний абзац, який починається словами “Знаючи про обіцяння”. Попросіть клас знайти, як провідники Церкви діяли за своїми натхненними бажаннями. Запитайте:
Як Президент Спенсер В. Кімбол та інші провідники Церкви діяли відповідно до своїх натхненних бажань?
Згідно з першими трьома рядками цього абзацу, що було відомо провідникам Церкви стосовно обмежень у священстві? (Вони знали, що в певний час всі гідні чоловіки матимуть можливість отримати священство).
Поясніть, що протягом багатьох років до 1978 року, знаючи, що для такої зміни потрібне буде одкровення, Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів обговорювали питання обмежень у священстві і молилися про це. Покажіть наступне висловлювання Президента Спенсера В. Кімбола (1895–1985) і попросіть студента вголос його прочитати:
Зображення
Президент Спенсер В. Кімбол
“День у день я сам, у великій урочистості та серйозності, ходив у верхні кімнати храму, і там всю душу, всі сили я прикладав для вирішення цього питання. Я хотів робити те, що Він хотів. Я розповідав Йому про це і сказав: “Господи, я хочу лишень того, що правильно. У нас немає наміру зробити щось ефектне. Ми лише хочемо того, що завгодно Тобі, і хочемо тоді, коли Тобі це завгодно, і не доти” (Учення Президентів Церкви: Спенсер У. Кімбол [2006], с. 254).
Чого навчають нас слова Президента Кімбола стосовно того, як пророки прагнуть отримати одкровення? (Коли студенти дадуть відповіді, ви можете написати на дошці наступну істину: Пророки прагнуть пізнати Господню волю стосовно управління Церквою).
Попросіть одного зі студентів прочитати вголос наступні два абзаци в Oфіційній декларації—2, які починаються словами: “Він почув наші молитви”. Попросіть клас пошукати відповідь Господа на молитви Президента Кімбола, його радників у Першому Президентстві та членів Кворуму Дванадцятьох Апостолів.
Якою була відповідь Господа на молитви Його пророка? (Наголосіть на посланні Господа, отриманому в цьому одкровенні: Благословення євангелії доступні усім дітям Небесного Батька).
Для того, щоб допомогти студентам зрозуміти, як було отримане одкровення, записане в Oфіційній декларації—2, поділіться наступним висловлюванням Президента Гордона Б. Хінклі (1910–2008), присутнього у храмі в той день, коли було отримане одкровення:
Зображення
Президент Гордон Б. Хінклі
“В кімнаті панувала атмосфера святості й благоговіння. Я відчував, ніби між небесним троном і пророком Бога, який стояв на колінах і молився разом зі своїми Братами, відкрився канал. Дух Бога був там. І силою Святого Духа до того пророка прийшло запевнення, що те, про що він молився, було правильним, що час прийшов, і що тепер дивовижні благословення священства мають поширитися на всіх гідних чоловіків повсюди, незалежно від їх походження. …
Ми всі знали, що прийшов час змін, і що рішення прийшло з небес. Відповідь була чіткою. Серед нас у наших відчуттях і нашому розумінні була повна єдність” (“Priesthood Restoration”, Ensign, Oct. 1988, 70).
Поясніть, що невдовзі після того, як було отримане одкровення про припинення обмежень у священстві, в Африку були послані місіонери. З того часу на тому континенті були зведені храми, було організовано понад сотню колів і сотні тисяч людей там отримали обряди євангелії для себе та для своїх померлих предків. (Див., наприклад, “Mormons in Africa: A Bright Land of Hope” (Мормони в Африці: Яскрава земля надії), mormonnewsroom.org; “Emerging with Faith in Africa” (Зростаючи у вірі в Африці), parts 1–3, lds.org/prophets-and-apostles/unto-all-the-world).
Покажіть наступне висловлювання старійшини Рассела М. Нельсона, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, і попросіть одного зі студентів його прочитати:
Зображення
Старійшина Рассел М. Нельсон
“На кожному континенті і на островах моря вірних збирають у Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Відмінності у культурному походженні, мові, статі і рисах обличчя блідніють і втрачають свою важливість, коли члени Церкви гублять себе у служінні своєму улюбленому Спасителеві. Виконується проголошення Павла: “Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!
Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!” [Галатам 3:27–28].
Лише усвідомлення істинного батьківства Бога може принести щиру вдячність за істинне братерство людей. Це розуміння надихає бажання будувати мости допомоги замість стін відокремлення” (“Teach Us Tolerance and Love”, Ensign, May 1994, 70).
Як євангелія допомагає нам єднатися з людьми різного походження?
Які ви бачили приклади того, як члени Церкви різного походження зростали разом у єдності і співпраці?
На завершення, попросіть студентів обдумати свою можливу відповідь на гіпотетичне запитання щодо того, чому Церква певний час не висвячувала людей африканського походження у священство. Запевніть, що це нормально---пояснювати іншим, що ми не знаємо, чому почалися обмеження щодо священства і що нам слід ділитися лише тими істинами і свідчити лише про ті істини, які ми дійсно знаємо.