Під натхненним провідництвом Бригама Янга святі завершили побудову храму в Наву, де вони уклали священні завіти до початку своєї важкої подорожі у їхню нову домівку в Скелястих горах. Ці храмові завіти дали святим силу і натхнення долати труднощі, з якими вони стикалися в путі. Як спадкоємці тих вірних святих, ми можемо навчатися з їхнього прикладу і готувати шлях іншим, щоб вони могли насолоджуватися благословеннями євангелії.
Ознайомлення з матеріалом
Gordon B. Hinckley, “True to the Faith”, Ensign, May 1997, 65–67.
M. Russell Ballard, “You Have Nothing to Fear from the Journey”, Ensign, May 1997, 59–61.
Історія Церкви в Повноті часів, Посібник для студента, 2-ге видання, (Посібник ЦСО, 2003), cc. 322–336, 353–360.
Рекомендації для навчання
Завершення будівництва храму в Наву
Зображення
Храм у Наву
Зображення
Храм у Наву, шт. Іллінойс
Покажіть зображення першого храму в Наву, або скористайтеся фотографією нового храму в Наву, шт. Іллінойс (див. Альбом “Євангелія в мистецтві” [2009], № 118). Скажіть студентам, що після того, як святі останніх днів залишили Наву, побудований ними храм у 1848 році пошкодив вогонь, а потім його майже повністю зрівняв з землею смерч у 1850 році. Десь через 150 років було побудовано новий храм, який був дуже схожий на перший і який було освячено у 2002 році.
Поясніть, що після мученицької смерті Джозефа Сміта святі працювали під проводом Кворуму Дванадцятьох Апостолів, щоб якомога швидше завершити будівництво першого храму в Наву. Покажіть наступні висловлювання і попросіть одного зі студентів уголос їх прочитати. Попросіть учнів класу звернути увагу на жертви, які принесли святі, аби побудувати храм у Наву:
“Більше тисячі чоловіків жертвували кожним десятим днем для роботи. Луїза Декер, молода дівчина, була вражена тим, що її мати продала свій китайський посуд і чудове покривало заради внеску в будівництво храму. Інші святі останніх днів віддавали коней, вози, корів, свинину, зерно, щоб допомогти у будівництві храму. Жінок Наву попросили жертвувати монетки по 10 центів і навіть по центу в фонд храму” (Наш спадок: Короткий виклад історії Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів [2001], с. 59).
Елізабет Террі Кірбі Х’ювард віддала єдине, що у неї було, що можна було віддати---годинник її чоловіка, який незадовго до того помер. “Я віддала для допомоги храму в Наву його і все інше, що я лише могла вділити, й останні кілька доларів, з усіх, які у мене були взагалі, що разом склало суму майже 50 доларів” (quoted in Carol Cornwall Madsen, In Their Own Words: Women and the Story of Nauvoo [1994], 180).
Поясніть, що через зростання переслідування святих і погроз з боку ворогів Церкви, провідники Церкви оголосили 24 вересня 1845 року, що наступної весни святі полишать Наву. Запитайте студентів:
Як, на вашу думку, рішення полишити Наву могло вплинути на зусилля святих завершити будівництво храму?
Поясніть студентам, що хоча святі знали, що їм треба буде залишити шт. Іллінойс, вони посилено працювали над тим, щоб завершити будівництво храму до свого від’їзду. Кімнати в храмі освячувалися по мірі їх завершення, щоб можна було якомога раніше виконувати обряди. Перед своєю смертю пророк Джозеф Сміт провів церемонію храмового ендаументу для маленької групи чоловіків і жінок. 10 грудня 1845 року ці чоловіки і жінки почали виконувати храмові обряди для інших членів Церкви в освячених кімнатах храму. Попросіть одного зі студентів прочитати вголос два наступні абзаци, де описані зусилля святих та їх провідників, спрямовані на те, щоб якомога більша кількість людей отримала храмові обряди до того, як полишити Наву:
З 1844 по 1846 рік Президент Бригам Янг і Дванадцять Апостолів зробили завершення будівництва храму в Наву своїм нагальним пріоритетом. Ендаументи і запечатування виконувалися там навіть до завершення будівництва. Бригам Янг (1801–1877) записав: “Настільки сильним було виявлене святими палке бажання отримати обряди [храму], і настільки палким наше бажання виконати це для них, що я повністю віддавав себе роботі Господа у храмі як вдень так і вночі, витрачаючи на сон не більше ніж в середньому чотири години на добу і буваючи вдома лише раз на тиждень” (in History of the Church, 7:567).
На додаток до чоловіків, які працювали в храмі, “тридцять шість жінок стали обрядовими працівниками у храмі в Наву і цілодобово працювали зимою 1845--1846 рр., виконуючи обряди для якомога більшої кількості людей до відходу. “Я працювала в храмі щодня, не зупиняючись, до його закриття,---сказала Елізабет Енн Уітні, одна з тих тридцяти шести.— Я присвятила себе, свій час і увагу цій місії”. Десятки інших жінок прали одяг і готували їжу, щоб фізично підтримати людей у цій дивовижній справі” (Carol Cornwall Madsen, “Faith and Community: Women of Nauvoo”, in Joseph Smith: The Prophet, The Man, ed. Susan Easton Black and Charles D. Tate Jr. [1993], 233–234).
Поясніть, що між 10 грудня 1845 року та 7 лютого 1846 року---датою початку подорожі святих на захід---приблизно 5615 святих отримали обряд ендаументу у храмі в Наву і там запечаталися багато сімей.
Чого нас навчають жертви святих, принесені заради завершення будівництва храму, навіть коли вони знали, що скоро поїдуть з Наву? (Студенти можуть назвати багато принципів, наприклад, наступний: Отримання храмових обрядів варте усіх наших праведних зусиль і жертв. Ви можете написати це на дошці, щоб наголосити на цьому).
Як ви гадаєте, яким чином отримання храмових обрядів могло підготувати людей, які полишали Наву, до їхньої подорожі у тисячі миль заради прихистку в західній частині Сполучених Штатів?
Щоб допомогти відповісти на це запитання, покажіть наступні висловлювання сестри Сари Річ та старійшини Роберта Д. Хейлза, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, і попросіть одного зі студентів уголос їх прочитати:
Зображення
Сара Річ
“Бо якби у нас не було віри і знання, якими ми були обдаровані у тому храмі під впливом Духа Господнього і за Його допомогою, наша подорож була б схожа на стрибок у темряву” (Сара Річ, процитована в Дочки в Моєму Царстві: Історія і спадок Товариства допомоги [2011], с. 32).
Зображення
Старійшина Роберт Д. Хейлз
“Наші предки, які були піонерами, запечатали свої сім’ї в Наву. Їхні завіти з Господом у храмі в Наву були їхнім захистом під час подорожі на захід, так само, як і для кожного з нас сьогодні та впродовж усього життя. …
Для тих святих, які жили в ранній період існування Церкви, участь у храмових обрядах була важливою для їхніх свідчень, коли вони переживали труднощі, напади розлючених зловмисників, коли їх виганяли зі зручних домівок у Наву й під час довгого й важкого переходу, що лежав попереду. Їх було обдаровано силою в святому храмі. Чоловіки і дружини були запечатані одне до одного. Діти були запечатані до своїх батьків. Багато з них під час переходу втрачали членів сім’ї, але вони знали, що для них то був не кінець. Вони були запечатані у храмі на всю вічність” (Роберт Д. Хейлз, “Храмові благословення”, Ліягона, лют. 2014, с. 52).
Запитайте студентів:
Як отримання храмових обрядів вплинуло на перших святих останніх днів, які були змушені подолати довгий шлях на захід? (У міру того, як студенти відповідатимуть, допоможіть їм зрозуміти наступний принцип: Храмові обряди можуть дати нам захист і силу у наші часи випробувань і труднощів).
Як храмове поклоніння захистило і зміцнило вас або ваших знайомих у часи випробувань?
Заохочуйте студентів обдумувати, що вони можуть зробити, аби знайти більший духовний захист і силу через поклоніння у домі Господа.
Попросіть студентів звернутись до “Карти та покажчик географічних назв”, № 6, “Рух Церкви на захід”, і знайти Наву та Уінтер Квортерз. Поясніть, що через тривалі дощі і недостатнє забезпечення, святі, які пішли з Наву в лютому 1846 року, провели чотири місяці, долаючи 300 миль через шт. Айова. Протягом цього часу понад 500 чоловіків святих останніх днів---які стали відомі, як мормонський батальйон---виконали заклик президента Бригама Янга вступити до армії Сполучених Штатів, щоб служити під час війни Сполучених Штатів з Мексикою. До деяких чоловіків приєдналися їх дружини і діти. Їх служіння мало заробити гроші, щоб допомогти бідним членам Церкви завершити подорож на захід, але багато сімей залишилися без чоловіків і батьків протягом певної частини їх подорожі на захід. З цих причин провідники Церкви вирішили не продовжувати йти в західному напрямку до Скелястих гір до весни 1847 року. Святі оселилися в місці, яке вони назвали Уінтер Квортерз. Саме там Бригам Янг отримав одкровення, записане в Ученні і Завітах 136.
Попросіть кількох студентів по черзі прочитати вголос Учення і Завіти 136:1–5. Попросіть решту класу прослідкувати за текстом, і знайти, що Господь сказав робити святим, щоб підготуватися до своєї подорожі на захід.
Яким чином мали бути організовані групи? Як ви гадаєте, як така організація мала допомогти святим в їхній подорожі?
Яким чином така організація подібна до того, як Церква організована сьогодні? (Після того, як студенти дадуть свої відповіді, ви можете записати на дошці наступну істину: Господь організовує Своїх святих у групи, щоб кожна людина отримувала скерування і про неї піклувалися).
Що у 4-му вірші сказано про те, як святі отримають силу у своїх намаганнях виконати волю Господа?
Доручіть студентам мовчки прочитати Учення і Завіти 136:6–11, і пошукати способи, як святі мали організуватися, щоб піклуватися про потреби одне одного і допомагати бідним та нужденним на шляху на захід. Коли пройде достатньо часу, ви можете поставити наступні запитання, щоб провести обговорення:
Які слова чи фрази у віршах 6–11 пояснюють, як святі мали піклуватися одне про одного і про нужденних? (Ви можете підкреслити у віршах 6, 7 та 9 слова “підготувати, підготуватися, підготує”. Це приверне увагу до навички вивчення Писань, яка полягає в тому, щоб навчитися розпізнавати повторення).
Згідно з віршем 11, що Господь обіцяв тим, хто прагне допомагати іншим і готувати для них путь? (У міру того, як студенти відповідатимуть, напишіть на дошці наступний принцип: Господь благословить нас, коли ми будемо допомагати іншим і готуватимемо для них шлях).
Хто підготував для вас шлях, щоб ви могли насолоджуватися благословеннями євангелії? Що вони робили, аби підготувати для вас шлях?
Ви можете пояснити, що слово піонер можна витлумачити, як той, хто йде попереду, аби підготувати або відкрити іншим шлях для слідування, означаючи, що усі ми в чомусь можемо бути піонерами. Дайте студентам хвилинку подумати, що вони можуть зробити, аби допомогти іншим і підготувати для них можливість насолоджуватися благословеннями євангелії. Попросіть кількох студентів поділитися своїми думками. Принесіть свідчення, що Господь бажає, аби ми усе життя намагалися допомагати готувати шлях, щоб кожен з Його дітей міг прийняти євангелію і повернутися жити з Ним.
Поясніть, що святі послухалися заповідей Господа, допомагаючи одне одному і готуючи шлях тим, хто йшов за ними. Перша група піонерів вийшла з Уінтер Квортерза 5 квітня 1847 року. Вони пройшли понад 1600 кілометрів і прибули в Долину Солоного озера у другій половині липня 1847 року. 24 липня 1847 року Бригам Янг прийшов у долину й отримав підтвердження, що святі знайшли свою нову домівку.
Покажіть наведене далі висловлювання старійшини Уільяма Р. Уолкера, колишнього сімдесятника, і попросіть одного зі студентів уголос його прочитати.
Зображення
Старійшина Уільям Р. Уолкер
“Незалежно від того, чи є ви нащадками піонерів, спадок віри і жертви мормонських піонерів є і вашим спадком. Це славетний спадок Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів” (“Жити згідно зі своєю вірою”, Ensign або Ліягона, трав. 2014, с. 97).
Чому для кожного члена Церкви важливо розуміти, що “спадок віри і жертви мормонських піонерів”---це їх спадок, незалежно від того, хто є їхніми предками?
У який спосіб вивчення подорожі мормонських піонерів надихає членів Церкви сьогодні в їхніх зусиллях служити іншим і допомагати їм на їхньому шляху назад до Небесного Батька.
Покажіть наступне висловлювання Президента Гордона Б. Хінклі (1910-2008), і попросіть одного зі студентів уголос його прочитати:
Зображення
Президент Гордон Б. Хінклі
“Ми сьогодні отримуємо результати величних зусиль [піонерів]. Сподіваюся, що ми вдячні. Сподіваюся, що ми маємо в наших серцях глибоку вдячність за все, що вони зробили для нас. …
Мої улюблені брати і сестри, які ж ми благословенні! Який у нас чудовий спадок! Він включає жертву, страждання, смерть, видіння, віру, знання і свідчення про Бога, Вічного Батька і Його Сина, воскреслого Ісуса Христа. …
Найкращий спосіб вшанувати тих, хто пройшов до нас---це добре служити заради справи істини” (“True to the Faith”, Ensign, May 1997, 66–67).
Нагадайте студентам, що кожний член Церкви був благословенний іншими, які підготували для них можливість насолоджуватися благословеннями євангелії. Заохочуйте студентів подумати, що вони можуть зробити, аби підготувати інших, включаючи власне потомство, щоб жити у вірі і слухняності Небесному Батьку й Ісусу Христу.