2016
Заповзятість і учнівство
попереднє наступне

Заповзятість і учнівство

З виступу “Заповзятість”, виголошеному на духовному вечорі в Університеті Бригама Янга 4 листопада 2014 року. Повний текст виступу англійською мовою можна знайти на сайті speeches.byu.edu.

Майте віру в Бога і Його обіцяння та постійно робіть те, що правильно, незалежно від того, чи хтось про це знає.

Tenacity and Discipleship

Зображення © iStock/Thinkstock

В одному онлайновому словнику міститься таке визначення слова заповзятість—“наполегливість, стійкість, вперта рішучість”. Там також сказано: “Заповзятість—це якість, притаманна людині, яка не зупиниться на півдорозі, яка продовжуватиме намагатися, поки не досягне мети”1.

Нам необхідна заповзятість для того, щоб стати справжніми послідовниками Спасителя і досягнути дійсно хороших цілей—стати чудовим місіонером, отримати освіту, знайти вічного супутника життя і започаткувати сім’ю—саме цього за планом Небесного Батька ми маємо досягнути, щоб підготуватися до вічності. Наша здатність бути заповзятими в усьому хорошому визначатиме, чи станемо ми синами і дочками Бога, якими, як Він знає, ми можемо і повинні стати.

Сьогоденне покоління місіонерів повного дня називають “найвеличнішим поколінням місіонерів в історії Церкви” і порівнюють з 2000 юними воїнами Геламана2. Попри надзвичайні якості цих юнаків і їхню заповзяту віру і зусилля, Геламан, їхній провідник, каже: “Було двісті з моїх двох тисяч і шістдесяти, які знепритомніли через втрату крові; проте, згідно з великодушністю Бога і на наш превеликий подив, і також на радість усього нашого війська, не було жодної душі серед них, яка б загинула” (Aлма 57:25).

Вони були врятовані “через їхню надзвичайну віру в те, у що їх було навчено вірити—що є справедливий Бог, і той, хто не сумнівається, того буде збережено Його дивовижною силою” (Aлма 57:26).

Геламан так про них каже: “Вони молоді, і їхня думка тверда, і вони покладають свою надію на Бога постійно” (Aлма 57:27).

Такими маємо бути і ми. У житті саме коли ллють дощі і настає повінь, коли дмуть вітри і від їхніх поривів страждаємо ми та наші домівки, саме тоді ми розуміємо, чи є наша віра міцною і чи ми покладаємо свою довіру на Бога постійно. Просто без випробувань немає перевірки.

Не непритомнійте

Якийсь час тому разом зі своєю дружиною Мері я очолював Японську місію в Нагої. Слова хоробрий, мужній, сильний, спритний і вірний, які описують тих 2000 юних воїнів (див. Алма 53:20), також описують місіонерів, з якими ми служили. Інше описання 2000 юних воїнів—деякі знепритомніли (див. Алма 57:25)—також стосується певної частини наших місіонерів.

Служити на місії—це нелегка справа. Це саме можна сказати про життя. У той чи інший спосіб кожен зазнає поранень. Частково ці рани спричинені колишніми не виправленими прогріхами. Інші викликані нещасними випадками чи хворобою. Є і такі, яких ми зазнаємо через те, що рідні нам люди або не приймають євангелію Ісуса Христа або зраджують істину. Але завдяки всьому цьому ми приходимо до пізнання Бога, і ми стаємо послідовниками Спасителя. Наше серце змінюється, і та зміна стає постійною, якщо ми продовжуємо вибирати на користь праведності, а не на користь гріха і сумнівів.

Ті 2000 юних воїнів були заповзятими у своїх бажаннях. Вони просто не здавалися, навіть коли дорога була важкою. Попереднє покоління—їхні батьки і матері—було навчене Аммоном та його братами. Ті місіонери здобули великий успіх, але вони також мали триматися і не здаватися, коли місія ставала важкою і опускалися руки.

Аммон так описує ті часи: “Тож коли наші серця були пригнічені, і ми вже збиралися повернути назад, ось, Господь заспокоїв нас і сказав: Ідіть до ваших братів, Ламанійців, і зносьте з терпінням ваші страждання, і Я дам вам успіх” (Aлма 26:27).

З терпінням і заповзятістю Аммон і його супутники долали свої труднощі й згодом досягнули видатних успіхів.

Заповзятість у євангелії

У 1999 році сестра Марсі Барр приїхала до Японської місії в Нагої з міста Коламбус, шт. Огайо, США. Японська мова нелегко їй давалася, але вона була заповзятою. Як тільки вона навчилася спілкуватися, то вже ніколи не переставала розмовляти з людьми про євангелію.

Великі обіцяння даються вірним, наполегливим і заповзятим місіонерам, які відважно і з любов’ю відкривають свої вуста й працюють зі всією силою на тих шляхах, на які їх направляє Господь (див. УЗ 31:7). Але деякі місіонери бояться неприйняття і дозволяють страхам взяти гору над сповненою любові сміливістю.

Однак цього не можна було сказати про сестру Барр! Вона знаходила і навчала, вона навчала і знаходила впродовж усієї своєї місії.

В останній день служіння на місії сестра Барр їхала в дім місії, що знаходився в Нагої. Того вечора я мав провести з нею співбесіду і сказати їй, що вона чудово виконала свою роботу. Наступного дня вона мала їхати додому.

По дорозі вона побачила групу дівчаток-старшокласниць, які розмовляли в метро. Вона до них підійшла і запитала, чи може з ними поспілкуватися. Вона розповіла про євангелію та про її Відновлення. Потім вона дала місіонерську брошуру одній дівчинці, яку, як здавалося, зацікавила ця інформація, і сказала їй про сестер-місіонерок, які могли навчати її євангелії.

Tenacity and Discipleship

Після того сестра Барр прийшла в дім місії і мала співбесіду, в якій не згадала випадок, що стався в метро. Вона не вважала його чимось надзвичайним. Вона просто виконувала те, що, як знала, було правильним, і робила це до самого кінця. Можливо, заповзятість і є одним з найкращих визначень євангелії, які я знаю: що б не трапилося, продовжуйте вірити в Бога і Його обіцяння та робіть те, що правильно, постійно, незалежно від того, чи хтось про це знає.

Сестра Барр повернулася додому в Коламбус. Там, у студентському приході, вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, і разом вони будують сім’ю на євангелії Ісуса Христа.

Дівчинку з метро—Хітомі Кітаяма—навчали сестри-місіонерки. Хітомі залишалася стійкою і виявила особисту заповзятість, прийнявши євангельські істини, долаючи спротив з боку членів родини та особисті сумніви.

Ми познайомилися з Хітомі приблизно шість років тому на місіонерській конференції в Токіо, де вона служила місіонеркою. Вона розповіла нам, як зустрілася з сестрою Барр у метро, і про те, як згодом навернулася до євангелії.

Після місії вона познайомилася зі ще одним колишнім місіонером, Шімпеї Ямашітою, з яким уклала шлюб. Цікавим є те, що Шімпеї є сином чоловіка, якого ми зі старійшиною Ренді Чекетсом навчали влітку 1971 року під час своєї першої місії в Японії.

Ми повинні бути заповзятими в тому, щоб робити правильно не лише у справі поширення євангелії. Нам необхідна така сама заповзятість, коли ми хочемо подолати особистий гріх і спокусу, закінчити освіту і прагнемо укласти храмовий шлюб та мати вічну сім’ю. Нам необхідні заповзятість, любов і стійкість у стосунках з супутником життя й дітьми та в подоланні випробувань, які настають у кожному шлюбі та сім’ї. І нам необхідна заповзятість, відданість і терпіння, коли благословення, яких ми прагнемо, не проливаються в той час, на який ми розраховували.

В усьому цьому та в кожному іншому праведному аспекті наша відданість тому, щоб чинити правильно й жити праведно буде випробувана світом. Але ми не повинні здаватися. Нам треба докладати зусилля, доки ми не досягнемо своєї мети. Зрештою, наша мета—це вічне життя зі своїм чоловіком або дружиною, з дітьми та з дітьми дітей упродовж усіх прийдешніх поколінь.

Встановлюйте гідні цілі

Як ми розвиваємо своє зобов’язання чинити праведно, і як ми здобуваємо сили виконувати його?

По-перше, ми встановлюємо цілі, варті того, щоб їх досягати, і співвідносні з нашою головною метою—здобути вічне життя. Це включає цілі щодо отримання освіти й роботи, які скерують до створення сім’ї та не будуть їй заважати, сприятимуть особистому зростанню, служінню, активності у Церкві й особистому щастю. Частково встановлення цих цілей залежатиме від нашого особистого вибору, але з іншого боку, це вимагатиме молитви та особистого одкровення. Якщо ви докладете достатньо зусиль, аби дізнатися Божу волю, Він відповість.

Серед багатьох питань про які ви маєте молитися,—це пошук гідного супутника життя, з яким ви зможете піти до храму й укласти священні завіти. Якщо ви хочете укладати й дотримуватися священних завітів і мати мотивацію для досягнення найбільш праведних цілей, з молитвою прагніть благословень та обов’язків шлюбу.

У цій та іншій сферах свого життя дізнавайтеся, чого очікує від вас Бог. Вивчайте це. Приймайте рішення. Приходьте з ними до Господа і дізнавайтеся. Потім дійте, щоб досягати своїх цілей.

В усьому цьому, якщо ми хочемо бути заповзятими в праведному, нам необхідно залишатися поруч з Господом у своєму праведному стилі життя. Важко уявити, що інші фактори, крім втрати нами гідності на отримання благословень Духа в нашому житті, можуть заважати у досягненні праведних цілей.

Встановлюйте праведні цілі. Завжди моліться і прагніть Господнього скерування. Залишайтеся гідними й уникайте того, що заважатиме вам чи перешкоджатиме вашому розвитку. Отримайте храмову рекомендацію і використовуйте її. Дотримуйтеся укладених завітів, особливо коли життя стає важким. Прагніть благословень вічного шлюбу і сім’ї. А потім тримайтеся цього. Не здавайтеся. Не припиняйте руху.

Будьте заповзятими в усьому, що є праведним. Ви побачите, що ваша віра зміцниться і ви побачите, що ваші сильні сторони й таланти покращаться й звеличаться в міру зростання вашої віри. І пам’ятайте, що пообіцяв старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Деякі благословення приходять раніше, деякі–пізніше, а деякі не настають, поки ми не опинимося на небесах; але до тих, хто приймає євангелію Ісуса Христа, вони приходять3.

Посилання:

  1. Vocabulary.com/dictionary/tenacity.

  2. Див. М. Рассел Баллард, “Найвеличніше покоління місіонерів”, Ліягона, лист. 2002, сс. 47, 48; те, як їх описано в Книзі Мормона, див. Aлма 53:17–21; 56:17, 45–48; 57:20–21.

  3. Джеффрі Р. Холланд, “Первосвященик майбутнього доброго”, Ліягона, січ. 1999, с. 38.