Пережити зміну серця
Старійшина Едвард Дубе
Сімдесятник
Ми отримуємо радість завдяки послідовним зусиллям, спрямованим на зміну серця, коли приймаємо Спокуту Ісуса Христа у своє життя.
Ілюстрації Роберта Ханта; фрагмент тканини © iStock/Thinkstock
Розмарі, наша першонароджена дитина, була маленьким гарненьким немовлятком, коли до нас в гості приїхала моя мама, яка жила в селі в центральній частині Зімбабве. Будучи новоспеченими батьками, ми з моєю дружиною Наомі дуже раділи приїзду мами. Нам дуже хотілося навчитися всьому, що потрібно, аби знати, як виховувати дитину.
Коли мама приїхала, вона привезла кругле, зроблене з тканини намисто. Вона пояснила, що в тканину загорнуто магічний предмет. Вона передала прикрасу Наомі, щоб та одягнула її на шийку Розмарі. Відчуваючи нерішучість Наомі, моя мама відразу ж сказала: “Коли я була ще зовсім мала, цей магічний предмет мені передала моя мама і бабуся по материнській лінії, і він захищав мене й усіх моїх дітей, у тому числі й твого чоловіка. Цей амулет захистить вашу дочку від хвороб і всяких заклинань, які хтось може на неї наслати, і вона подолає всі труднощі в житті. Дитині треба носити це, поки їй не виповниться 5 років”.
На той час я служив президентом філії і відразу ж подумав: “Що подумають члени філії, коли побачать це “магічне” намисто на шиї немовляти?” Потім я подумав: “Може ми зможемо його так прикрити, що ніхто й не побачить”. Я поглянув на Наомі. Вираз її обличчя сказав мені, що нам не слід приймати цей дарунок. Я запитав у своєї матері, чи не могла б вона зробити маленьке тоненьке намисто, таке, щоб ніхто не побачив. Вона відповіла, що це неможливо і що магічний предмет краще діє саме в тому вигляді, як вона його зробила.
Наомі своїм поглядом знову виразила несхвалення. Я звернувся до своєї мами і пояснив, що як президенту філії у нашій місцевій громаді мені буде незручно одягати намисто на дитину. Мати відповіла застереженням: вона сказала, що без намиста наше немовля помре.
Момент паніки й кризи
Через кілька тижнів після цього випадку наша маленька Розмарі дуже захворіла. У нас не було грошей повезти її до лікаря. Це сталося вночі, і в ту мить я почав думати про застереження моєї матері. Я вже жалкував, що ми не взяли намисто. Я б узяв його й одягнув на шию Розмарі. У цей момент паніки я почув тихий і спокійний голос, який спонукав мене застосувати віру в Господа Ісуса Христа. Я відразу ж одягнувся в найкращий недільний одяг. Я взяв на руки наше немовля і промовив благословення священства. Я відчув мир та спокій і також зрозумів, що й моя дружина відчуває те ж саме. Майже відразу ж як Наомі, так і маленька Розмарі мирно заснули. Нашу доньку Розмарі було зцілено. У наступні дні вона повільно одужувала і відновила повністю своє здоров’я. Ми стали свідками дива! Господь за допомогою Своїх лагідних милостей торкнувся мене, щоб зміцнити мою віру в Нього.
Я був вдячний, але також трохи присоромлений. Я, колишній місіонер, який служив президентом філії, переймався більше тим, що скажуть люди, а не тим, щоб вірити в Бога (див. Мосія 4:9). Так, навіть моя мати, яку я так сильно люблю і якою захоплююся, не могла всього усвідомити. Я мав бути кимось більшим за колишнього місіонера, кимось більшим за президента філії; я мав змінитися—пережити те, що пережив Алма.
Момент великої зміни
Алма, священик злочестивого царя Ноя, ймовірно почав ретельно вдивлятися в себе, коли пророк Авінадій поставив це запитання, яке вимагало самоаналізу: “Ви не спрямували свої серця на розуміння; отже, ви не були мудрими. Отже, чого ви навчаєте цей народ?” (Moсія 12:27). Як і Алмі, мені потрібна була “могутня зміна … в [моєму] серці” (Алма 5:12).
Будучи священиком при дворі царя Ноя, Алма звик до привілейованого життя. Він отримував кошти на своє життя завдяки податкам, які сплачував народ. В нього були влада і популярність. Він належав до тих, “які заносилися в гордовитості їхніх сердець” (Moсія 11:5). Однак коли Алма дізнався про прихід Спасителя у світ—про Його вчення, страждання, смерть і Воскресіння, а також про те, що Ісус Христос є “світло і життя світу; так, світло, що є нескінченним, що ніколи не затьмариться; так, і також життя, що є нескінченним, так що більше не може бути смерті” (Moсія 16:9)—він був готовий змінитися. Він був навіть готовий померти, якщо це буде необхідно.
Фрагмент картини Авінадій свідчить, художник Уолтер Рейн. З люб’язного дозволу Музею історії Церкви.
Серед протидії та загроз своєму життю Алма відважно попросив царя Ноя дозволити Авінадію мирно піти. Вчинки Алми скеровувалися його серцем; він відчув любов, яку Спаситель виявляв йому через Господнього пророка Авінадія.
Коли моя мати запропонувала одягнути дитині захисне намисто, я керувався тим, як це виглядатиме в очах інших. Я переймався тим, що подумають про мене члени філії. Вочевидь я ще не повністю пережив ту “могутню зміну в серці”. З того часу я почав усвідомлювати, що наш успіх та щастя основуються на тому, наскільки повно ми бажаємо прийняти євангелію своїм серцем. Щоб ми знайшли справжнє щастя, радість і мир, необхідно, аби “чиста євангелія Ісуса Христа знайшла місце в глибині [нашого] серця … силою Святого Духа”1.
Можливість свідчити
Якщо відбувається така зміна, то коли ми рівняємося на Спасителя в усьому і скрізь, це робить нас спроможними зворушувати інших людей. Алма став величним місіонером, вплинувши на серце багатьох людей і організувавши Церкву Христа серед свого народу, який втік від царя Ноя.
Чи бачите ви тепер, як я пропустив можливість поділитися євангелією зі своєю матір’ю, коли вона запропонувала там той магічний предмет, який, як вона вірила, завжди захищав її і її дітей? Я міг бути знаряддям в руках Господа—так само, як Алма,—який проповідував євангелію Ісуса Христа і “змінив їхні серця; так, Він пробудив їх від глибокого сну, і вони пробудилися до Бога” (Алма 5:7).
Розмірковуючи над тим випадком зі своєю матір’ю, я думав, що сталося б, якби я відреагував так, як Алма. Можливо, моя мати пробудилася б до Бога, а її зміна могла мати позитивний вплив на моїх братів і сестер. Ця зміна тоді могла б мати великий вплив на життя дітей моїх братів і сестер та на їхніх нащадків.
Могутня зміна, яка відбулася в Алмі, була відчутною не лише для тих, кого він навчав і кому свідчив, але також і для його дітей та їхніх нащадків. Його син Алма, коли проповідував людям в землі Зарагемля та навколо неї, нагадав їм про свідчення свого батька про Спасителя Ісуса Христа:
“Слухайте, я можу сказати вам—хіба мій батько Алма не повірив словам, промовленим вустами Авінадія? …
І завдяки його вірі могутня зміна сталася в його серці” (Aлма 5:11–12).
Для такої молодої людини, якою був Алма, ця могутня зміна в серці, яка почалася завдяки запрошенню Авінадія спробувати серцем зрозуміти слово Бога, стала ключем до його щастя й пояснює, чому він зміг зворушувати серце інших людей: “І слухайте, він проповідував Слово вашим батькам, і могутня зміна сталася також і в їхніх серцях, і вони упокорилися і поклали довіру на істинного й живого Бога. І знайте, вони були вірними до кінця; тому вони були спасенні” (Aлма 5:13).
Не переставайте змінюватися
Деякі молоді люди в наш час не знають, чи вибирати їм те, що правильно в очах Бога, чи задовольняти своїх батьків або опікунів, які можуть не поділяти їхніх почуттів стосовно істинності євангелії. Коли ви станете перед таким вибором, запитайте себе: “Чи це рішення допомагає мені відчувати те, що мої “діяння були діяннями праведності” (Алма 5:16) і чи це все ще дає відчуття того, що я співаю “пісню викупительної любові”?” (Алма 5:26).
Хоча всі ми повинні любити своїх батьків і захоплюватися ними, нам слід знати, що рішення, які ми приймаємо, матимуть прямий вплив на наших дітей і наших нащадків. Комусь з нас, можливо, доведеться вийти із зони комфорту, як це зробив Алма, який втік від слуг царя Ноя і навчав євангелії за дуже складних обставин. Він спричинив зміни не лише у своїй сім’ї, але і в інших людях. Щоб відчути зміну серця, важливо, аби ми думали про інших і “об’єдну[валися] в пості й щирій молитві за благополуччя душ тих, хто не зна[є] Бога” (Алма 6:6).
А якби наша маленька Розмарі не одужала від своєї хвороби—навіть після благословення священства, яке я дав їй? Настанова Господа дає мені велику силу: “Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою,—той знайде її” (Матвій 10:39).
Ми отримуємо радість завдяки послідовним зусиллям, спрямованим на зміну серця, коли приймаємо Спокуту Ісуса Христа у своє життя. Я вдячний за це знання, і я знаю своїм серцем, що наш Спаситель пішов, “зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду; і це для того, щоб слово могло виповнитися, яке каже, що Він візьме на Себе муки і хвороби Свого народу” (Aлма 7:11). Я знаю, що коли ми дивимося на Господа і виконуємо Його пораду, то маємо справжню безпеку і захист.