2016
Що ми знаємо про життя після смерті?

Що ми знаємо про життя після смерті?

“Як помре чоловік, то чи він оживе?” Так! Але що буде далі?

What Do We Know about Life after Death?

Упродовж століть безліч людей ставили запитання, озвучене Йовом: “Як помре чоловік, то чи він оживе?” (Йов 14:14). Гучний вигук “Так!” у відповідь на це запитання є великим привілеєм людей, які мають свідчення про Ісуса Христа і Його Воскресіння.

Однак багато людей навколо нас проживають життя “без Бога на світі” (Ефесянам 2:12) і їм доводиться дрейфувати між різними фактами та віруваннями стосовно смерті. Для людини є очевидним фактом або “суворою реальністю” те, що смерть прийде до всіх і вона не відворотна—ніхто ніколи не бачив, щоб хтось повертався до життя. Але є багато розповідей людей, які були при смерті, і ці розповіді дивовижним чином мають дуже багато спільного. І крім того, існує той факт, що в культурах людей по всьому світу завжди було поняття про певне життя після смерті і це ще один збіг, який потребує пояснення.

Але запевнення того, що наше життя не закінчується після смерті, приходить від Бога, Який дав одкровення стосовно цього з самого початку через багатьох свідків, у тому числі через пророків, апостолів і, що найважливіше,—через Святого Духа.

Від самого початку

План спасіння спочатку був викладений Адаму і Єві, нашим першим батькам. Вони дізналися про євангелію Ісуса Христа і про те, як повернутися в присутність Небесного Батька,—і вони зрозуміли, що повернутися означає те, що ми були з Ним раніше. Тож від початку Адам і Єва чітко знали, що це життя не є кінцем. Вони знали—і навчали своїх дітей,—що завдяки Спокуті Ісуса Христа вони воскреснуть після цього життя і, якщо вони були слухняними, отримають вічне життя (див. Мойсей 5:10–12).

Світські теорії заявляють, що вірування в загробне життя є незалежним наслідком якоїсь універсальної психологічної потреби. Але натомість поширена ідея про загробне життя є різновидом спадкової або колективної пам’яті (якщо не доземної пам’яті) про те, що було дано через одкровення на початку, а потім передавалося з покоління в покоління. Сказане Президентом Джозефом Ф. Смітом (1838–1918) стосовно певних спільних релігійних практик також стосується спільних вірувань, наприклад про загробне життя: “Безсумнівно, що знання про [це] … передавалося нащадками Адама до всіх країв, а потім продовжило передаватися … через Ноя … тим, хто був після нього, поширюючись серед усіх народів та країн”, (“Discourses,” Deseret News, Feb. 19, 1873, 36).

Таким чином ідея про загробне життя стала загальною, бо її початок співпадає з початком самої людської раси.

Прості та цінні істини

Як святі останніх днів ми можемо допомагати нести надію в життя тих людей, які живуть без Бога в світі, якщо будемо впевнено свідчити про істини стосовно нашого існування: смерть—це не кінець. Крім того, ми можемо відповідати на багато запитань про загробне життя завдяки простим і цінним істинам відновленої євангелії, даним через одкровення. Ось короткі відповіді на деякі з цих запитань.

Що відбувається з нами відразу після смерті?

Під час смерті дух відділяється від тіла і після цього входить у духовний світ (див. Якова 2:26; Aлма 40:11).

Як виглядають наші духи?

Наші духовні тіла виглядають так, як вони виглядали в доземному житті: людські тіла в досконалій дорослій формі (див. Eтер 3:16; Учення Президентів Церкви: Джозеф Ф. Сміт [1998], сс. 131–132). Після смерті наш дух матиме такі ж ставлення, пожадання і бажання, які ми мали в момент фізичної смерті на землі (див. Aлма 34:34).

Чим є дух?

Дух—це різновид матерії, “але більш витончен[ої], або чист[ої]” (УЗ 131:7).

Яким є духовний світ?

Є два основні стани або поділення серед духів у духовному світі: рай і духовна в’язниця. Праведні духи потрапляють до раю, тобто до “стан[у] відпочинку, стан[у] покою, де вони будуть відпочивати від усіх своїх бід і від усіх турбот, і смутку” (Aлма 40:12). Але сказано, що духи людей, які ще не отримали євангелію Ісуса Христа, будуть у духовній в’язниці (див. 1 Петра 3:18–20). Вони все ще можуть обирати добро або зло і прийняти або відкинути євангелію. Духи в раю можуть проповідувати їм євангелію (див. УЗ 138). Ті, чий дух і тіло розділені впродовж довгого часу, вважають таке розділення “неволею” (УЗ 45:17; 138:50).

Що таке небеса?

Небесами, як правило, вважають місце, де перебуває Бог і де згодом можуть перебувати праведні люди. У цьому розумінні вони відрізняються від раю в духовному світі.

Що означає пекло?

У Писаннях пеклом може називатися одне з двох: (1) “місце тимчаcового перебування в духовному світі для тих, які були неслухняними у смертному житті” або (2) “постійне місцепробування тих, кого не викуплено через спокуту Ісуса Христа” (Путівник по Писаннях, “Пекло”, scriptures.lds.org). У загальному сенсі, це духовний стан, в який потрапили ті, хто відкинув євангелію. Джозеф Сміт навчав: “Причиною великого смутку для духів, що перебувають у світі духів, … є розуміння, що вони не досягли слави, яку мають інші і яку вони самі могли мати, і вони є самі для себе обвинувачувачами (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 225).

Що таке воскресіння?

Воскресіння—це возз’єднання духа і тіла в досконалому безсмертному стані (див. Алма 11:43).

Хто воскресне?

Усі люди, які жили на землі, воскреснуть (див. 1 Коринтянам 15:22; Aлма 11:44).

Коли ми воскреснемо?

Люди воскреснуть у різний час. Воскресіння Ісуса Христа відкрило двері Першого воскресіння, або воскресіння праведників. Деякі праведні люди вже воскресли з того часу. Після Другого пришестя Ісуса Христа воскресне набагато більше праведних людей. Під час Тисячоліття воскреснуть ще інші хороші люди. Після Тисячоліття воскреснуть злочестиві. (Див. УЗ 76:32–112; 88:97–101).

Який вигляд мають воскреслі тіла?

Воскреслі тіла мають плоть і кістки (див. Лука 24:39), вони безсмертні (див. Aлма 11:45), досконалі (див. Aлма 11:43), прославлені і прекрасні. “Немає кращого видовища, ніж бачити воскреслого чоловіка або жінку” (Президент Лоренцо Сноу [1814–1901], The Teachings of Lorenzo Snow, ed. Clyde J. Williams [1996], 99).

Що відбувається після нашого воскресіння?

Коли всі люди воскреснуть і закінчиться Тисячоліття, ми будемо приведені в присутність Бога і нас буде суджено відповідно до наших слів, вчинків, думок і бажань (див. Об’явлення 20:12; Aлма 12:14; УЗ 137:9). Ісус Христос буде нашим Суддею (див. Іван 5:22, 27–29; Римлянам 14:10).

Що буде після Останнього суду?

Після Останнього суду ми отримаємо одну з наступних вічних нагород:

Целестіальне цаство: дім Небесного Батька, Ісуса Христа і всіх тих, хто заслужив мати вічне життя, оскільки вони уклали всі євангельські завіти і дотримувалися їх (див. УЗ 76:50–70).

Террестріальне царство: дім тих хороших людей, які не прийняли євангелію Ісуса Христа, але прийняли її в духовному світі або не були доблесними в свідченні про Ісуса Христа за життя (див. УЗ 76:71–80).

Телестіальне царство: дім тих людей, які були злочестивими і не прийняли євангелії Ісуса Христа, які воскресли лише після Тисячоліття (див. УЗ 76:81–89).

Безкінечне покарання: остаточний стан синів погибелі, а також диявола і його ангелів (див. УЗ 76:31–49).

Що люди будуть робити в целестіальному царстві?

Тих, хто успадкує найвищу ступінь целестіального царства, буде піднесено. Це означає, що вони матимуть вічне життя, стануть такими як наш Небесний Батько, і отримають усе, що має Батько. Стати такими, як Небесний Батько, означає здобути Його досконалі якості, у тому числі любов і служіння1. Це також означає брати участь у Його роботі і славі, тобто “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Піднесення означає запечатати шлюб на вічність, жити вічною сім’єю і мати вічних духовних нащадків. (Див. УЗ 76:59, 62; 130:2; 132:19–23).

Що люди будуть робити в інших царствах?

Ті, хто потрапить в інші царства, будуть ангелами, “які є священнослужителями, щоб священнослужити тим, хто гідний набагато більшого надміру вічної слави” (УЗ 132:16). Вони не будуть одружуватися або мати духовних нащадків (див. УЗ 131:1–4; 132:16–17).

Посилання:

  1. “Служіння—це не якесь випробування, яке ми маємо витерпіти на землі, аби здобути право жити в целестіальному царстві. Служіння—це першооснова, з якої складається життя в целестіальному царстві” (Президент Меріон Дж. Ромні [1897–1988], другий радник у Першому Президентстві, “The Celestial Nature of Self-Reliance”, Ensign, Nov. 1982, 93).