Ухопитися за міцне коріння

Мелсіда Хакобян, Вірменія

Коли я навчалася ще в школі в Росії, то прочитала страшну історію про двох хлопчиків, які зустрілися в лісі з ведмедем. Минуло кілька років. Я вже стала вчителькою, і мої друзі запросили мене піти з ними в ліс по гриби. Ліс, як і раніше, лякав мене, але я погодилася піти.

У лісі я відразу ж знайшла палицю, щоб захищатися, якщо зустріну ведмедя. Мої друзі невдовзі знайшли гриби з коричневими шапочками, які вони й шукали. А я хотіла знайти гриби з червоними шапочками, тому попрямувала в іншому напрямку. Перш ніж я встигла зрозуміти, я опинилася на самоті.

Поки я шукала дорогу, то послизнулася і впала. Кошик з грибами підлетів у повітря, але я міцно трималася за палицю. Коли я спробувала встати, то помітила, що земля піді мною—це липка грязюка. На свій жах я зрозуміла, що забрела в болото! Мої гумові чоботи швидко наповнилися водою, і я почала тонути. Я спробувала поворухнути ногами, але не визволяла себе, а тонула глибше. Коли я була в багні вже по пояс, мене охопив неймовірний жах.

Я кликала друзів, але у відповідь чула лише гудіння бабок і кумкання жаб. Я почала плакати й відразу ж згадала бабусю. Коли вона потрапляла у скрутне становище, то молилася. Вона часто запрошувала й мене помолитися, проте я завжди відмовлялася й відповідала: “Немає ніякого Бога”.

Тепер, коли я стояла у воді, яка невдовзі мала стати моєю могилою, мені нічого не залишалося, як тільки молитися й благати Бога про допомогу. “Якщо Ти живий, будь ласка, допоможи мені!”—закричала я.

Майже відразу я почула ніжний голос, який сказав мені: “Віруй і не бійся. Ухопися за міцний корінь дерева”.

Я озирнулася і побачила позаду великий корінь дерева. За допомогою своєї палиці я змогла за нього учепитися. Звідкись у мене взялася сила вилізти з болота.

Уся в грязюці, я впала на землю і подякувала Богові, що Він відповів на мою молитву. Зараз я вірю, що Він живий. Я відчувала Його присутність і чула Його голос. Це Він дав мені силу вибратися з болота.

Невдовзі після того випадку, коли місіонери повного дня навчали мене про те, що пророк Джозеф Сміт отримав відповідь на свою молитву у Священному гаю, я повірила їм. Зрештою, відповів же Бог на мою молитву в лісі. Я ухопилася за міцне коріння євангелії, невдовзі охристилася і зараз служу в філії Гюмрі у Вірменії.

Я знаю, що Небесний Батько любить усіх Своїх дітей, і я вдячна, що належу до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я така вдячна за багато інших благословень, які отримала від Небесного Батька, особливо за Його відповідь на молитву атеїстки у лісі багато років тому.

Коли я була в багні вже по пояс, мене охопив неймовірний жах. Я кликала друзів, але у відповідь чула лише гудіння бабок і кумкання жаб.