Послання Першого Президентства
Послух додає сили
У сьогоденному світі особлива увага приділяється молодості. Усі хочуть виглядати молодо, почуватися молодо і бути молодими. Як відомо, величезні суми грошей щороку витрачаються на ті товари, які, на думку людей, допоможуть їм мати моложавий вигляд. Ми можемо поставити запитання: “Чи є пошуки молодості новиною наших днів і притаманні тільки сучасному поколінню?” Треба лише погортати сторінки історії, щоб знайти відповідь.
Кілька століть тому, у велику добу географічних відкриттів та досліджень, споряджалися кораблі, на які набирали команду впевнених у собі любителів пригод. Під парусами вони вирушали в невідомі моря, щоб у буквальному розумінні знайти джерело молодості. За тогочасною легендою, десь там, за три-дев’ять земель, знаходилося чарівне джерело найчистішої води, і все, що потрібно було зробити, аби повернути молодечий запал і більше його не втрачати—це напитися води, що витікає з цього джерела.
Понсе де Леон, який плавав з Колумбом, зробив ще кілька морських походів, досліджуючи Багами та інші острови Карибського моря з повною упевненістю в тому, що легендарний еліксир молодості існує. Ні йому, ні багатьом іншим не вдалося його знайти, бо, згідно з божественним планом нашого Небесного Батька, у нашому земному житті ми можемо насолоджуватися молодістю лише раз.
Джерело істини
Хоча не існує джерела молодості, пошуки якого були б варті наших зусиль, усе ж існує інше джерело, води якого є набагато ціннішими, бо вони є водами вічного життя. Цим джерелом є джерело істини.
Поет відобразив справжнє значення пошуків істини, написавши ці безсмертні рядки:
О істино, ти нагород світліш,
Лиш до тебе і варто іти,
Шукати невтомно, шукати завжди
Твої вічні й нетлінні відлуння й сліди—
Тільки цього і треба душі. …
О істино, ти невмирущий скарб!
Ти і вічна і завжди нова!
Перейде земля і оці небеса,
В небуття відійде вся минуща краса—
Тільки ти віковічно жива!1.
В одкровенні, даному в травні 1833 року через пророка Джозефа Сміта в Кертленді, шт. Огайо, Господь проголосив:
“Істина—це знання про все суще як воно є, і як воно було, і як воно буде” (УЗ 93:24).
Дух істини є від Бога. …Він [Ісус] отримав повноту істини …;
І жодна людина не отримує повноти, якщо вона не дотримується Його заповідей.
Той, хто дотримується Його заповідей, отримує істину і світло, доки він не прославиться в істині і не пізнає все”2.
Немає потреби ні вам, ні мені у цю добу просвіти, коли повноту євангелії було відновлено, плисти незнаними морями або подорожувати невідомими дорогами в пошуках джерела істини. Бо люблячий Небесний Батько склав для нас маршрут і дав вірну карту—послух!
Його слово, дане через одкровення, описує благословення, які приносить послух, а також біль та розпач, які неодмінно супроводжують того мандрівника, який збочує на заборонені шляхи гріха й помилок. Поколінню людей, яке виховувалося на традиціях жертвоприношення тварин, Самуїл сміливо проголосив: “Послух ліпший від жертви, покірливість—краща від баранячого лою!”3.
Пророки, давні й сучасні, пізнали силу, джерелом якої є послух. Пригадайте Нефія: “Я піду і зроблю те, що Господь наказав”4. Або прекрасні слова Мормона, що описують силу, здобуту синами Мосії:
“Вони зміцніли у пізнанні істини; бо вони були чоловіками з твердим розумінням, і вони вивчали Писання старанно, щоб вони могли знати слово Бога.
Але це ще не все; вони багато віддавалися молитві і посту; тому вони мали дух пророцтва і дух одкровення, і коли вони вчили, вони вчили з силою і владою від Бога”5.
Дотримуйтеся заповідей
Президент Девід О. Мак-Кей (1873–1970) в одному зі своїх звернень до членів Церкви під час генеральної конференції дуже просто, але могутньо дав нам настанову для нашого часу: “Дотримуйтеся Божих заповідей”6.
До цього ж зобов’язували й слова, проголошені Спасителем: “Бо всі, хто бажають мати благословення з Моїх рук, мають дотримуватися закону, який було призначено для цього благословення, і умов його, як було встановлено ще до заснування світу”7.
Вчинки Самого Господаря підтверджують істинність Його слів. Він виявляв щиру любов до Бога Своїм досконалим життям, шанобливим ставленням до дорученої Йому священної місії. Він ніколи не виявляв непослуху. Він ніколи не надимався від гордощів. Він ніколи не зраджував і завжди був смиренним. Він завжди був щирим. Він завжди був правдивим.
Хоча Його і спокушав майстер брехні, сам диявол, хоча Його тіло було виснажене постом, який тривав 40 днів і 40 ночей і Він “вкінці зголоднів”, однак, коли диявол приступив до Ісуса і звернувся до Нього з найпривабливішими спокусливими пропозиціями, Він показав нам божественний взірець послуху, відмовившись відступитися від того, що, як Він знав, є істинним8.
Коли Йому довелося пройти через страждання в Гефсиманії, де Він витримав такий біль, що піт виступив краплинами крові, які спадали на землю, то показав взірець слухняного Сина, сказавши: “Отче, як волієш,—пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте—не Моя, а Твоя нехай станеться воля!”9.
В Галілеї Ісус сказав Петру: “Іди за Мною!” Пилип отримав таку ж настанову: “Іди за Мною!” А митник Левій, який сидів, збираючи мито, також отримав привітне запрошення: “Іди за Мною!” Навіть той, хто ходив за Ним, маючи велике багатство, також почув слова: “Іди за Мною!”10. І вам, і мені цей самий голос, Той Самий Ісус промовляє: “Іди за Мною!” Чи готові ми послухатися?
Послух—це основна риса пророків, але слід зрозуміти, що це джерело сили доступне сьогодні й нам.
Приклад із сучасного життя
Той, хто добре засвоїв урок послуху, хто знайшов джерело істини, був добрим і щирим чоловіком, який мав скромний достаток і жив у скромних умовах. Він приєднався до Церкви у Європі. Завдяки ретельному заощадженню та жертвуванню іммігрував до Північної Америки—до нової країни з незнайомою мовою й іншими традиціями, але там була та сама Церква, керована Самим Господом, Якому він довіряв і Якого слухався. Той чоловік став президентом філії невеликої кількості святих, яким нелегко жилося у дещо непривітному місті. Він виконував програму Церкви, хоча членів у філії було мало, а роботи багато. Він був взірцем для членів філії, щиро наслідуючи Христа, і вони ставилися до нього з такою любов’ю, яку рідко можна побачити.
Він заробляв на життя власним трудом, працюючи крамарем. Його доход був скромним, проте він завжди платив повну десятину і давав ще більші пожертвування. Він започаткував місіонерський фонд у своїй маленькій філії і впродовж місяців був єдиним, хто сплачував до нього внески. Коли в його місті були місіонери, він їх годував. Вони ніколи не залишали його дім без якоїсь матеріальної допомоги, що підтримувала їхню роботу чи благополуччя. Члени Церкви, які їхали здалеку й зупинялися в його місті та відвідували філію, завжди відчували його гостинність і теплоту його духа. Вони продовжували свій шлях, знаючи, що зустріли незвичайну людину, яка є слухняним служителем Господа.
До своїх керівників він ставився з повагою і надзвичайною турботою. Для нього вони були представниками Господа; він робив усе, щоб вони відчували себе затишно і дуже гаряче молився—а робив він це часто—за їхнє благополуччя. Oдного недільного дня провідники відвідали його філію. Їм довелося молитися з ним разів з десять на різних зборах і під час відвідування членів філії. У кінці дня ці провідники попрощалися з ним, відчуваючи радість і духовний підйом, які не залишали їх протягом чотиригодинної поїздки в зимову погоду. Навіть зараз, коли минуло так багато років, спогади про той день зігрівають їхній дух і змушують серце битися частіше.
Освічені мужі з великим досвідом прагнули побачити цього смиренного Божого чоловіка і вважали за щастя провести з ним хоча б годину. Він був звичайним на вигляд. Його англійська мова була незугарна, її навіть трохи важко було зрозуміти. Його дім був скромний. У нього не було ні машини, ні телевізора. Він не писав книг, не виголошував красномовних проповідей і не зробив нічого, що зазвичай цінує світ. Однак сповнені віри люди постійно приходили до дверей його дому. Чому? Тому що вони хотіли пити з його джерела істини. Вони цінували не те, що він казав, а те, що він робив, не красу виголошених ним проповідей, а силу праведності його життя.
Усвідомлення того, що бідний чоловік постійно і з радістю віддавав принаймні дві десятини Господу, дає нам краще розуміння справжнього сенсу десятини. Спостерігаючи, як він служить голодним і приймає приходьків, можна було не сумніватися, що він робив це так, ніби перед ним був Учитель. Молитва разом з ним і відчуття його впевненості в божественному заступництві давали відчуття якогось нового способу спілкування.
Не сумніваючись, можна сказати, що він дотримувався першої і великої заповіді, а також другої, подібної до неї11, що його нутро було сповнено милосердям до всіх людей, що чеснота прикрашала його думки безупинно і, внаслідок цього, його впевненість у присутності Бога зростала12.
Цей чоловік сяяв добротою і випромінював праведність. Основою його сили був послух.
Ми можемо здобути силу, якої так ревно шукаємо в наш час, щоб справлятися з випробуваннями складного мінливого світу, якщо мужньо і рішуче встанемо й разом з Ісусом Навином проголосимо: “А я та дім мій будемо служити Господеві”13.
Зліва: фотографія Метью Рійєра; Образ Христа, художник Генріх Хофман, з люб’язного дозволу C. Harrison Conroy Co.; справа: ілюстрація Джеррі Томпсона
Фрагмент картини Христос покликає Петра та Андрія, художник Джеймс Тейлор Хейвуд, з люб’язного дозволу Музею історії Церкви