Гидке каченя чи прекрасний лебідь? Вирішувати вам!
Коли я був хлопчиком, мама читала мені казку Ганса Крістіана Андерсена “Гидке каченя”. Можливо, через те, що я був сором’язливим і мені постійно здавалося, що я не у своїй тарілці, я завжди пам’ятав ту казку і її мораль.
Наскільки можу пригадати, в ній розповідається про те, що мати-качка терпляче чекала, коли з яєць вилупляться каченята. Невдовзі на радість матері у неї з’явилося кілька пухнастих жовтих каченят. Однак у гнізді все ще залишалося одне яйце, яке було трохи більшим за всі інші. Мати разом з каченятами уважно за ним спостерігала. Коли яйце нарешті тріснуло, жовті каченята помітили, що новий член сімейства виглядає по-іншому. Вони зібралися навколо нього і сказали своїй мамі та батьку: “Він на нас не схожий. Він гидкий”. Каченята залишили його самого у гнізді й пішли плавати. Гидке каченя іде з гнізда й намагається заховатися. Усі зустрічі, які відбуваються на його шляху, справляють негативне враження й дуже бентежать. Часто він каже сам собі: “Ніхто мене не любить, бо я гидкий”.
Але потім у його житті трапляється диво. Він зустрічає птахів, які виглядають і поводяться так, як він! Він починає з ними дружити, а вони приводять його до своєї мами і запитують: “Мамо, мамо, ми знайшли маленького братика! Можна, щоб він залишився з нами назавжди?” Красива граціозна мати-лебідь огортає своїми білими крилами гидке каченя і ніжно промовляє до нього: “Ти зовсім не каченя! Ти—маленький лебідь, і одного дня ти станеш царем цього озера”.
У дитинстві я любив слухати цю казку. Я не уявляв, що урок, який я засвою завдяки їй, допомагатиме мені упродовж важких підліткових років. Я охристився в Церкві, коли мені було вісім років, але поступово моя сім’я стала неактивною.
У маленькому містечку в штаті Айдахо, де я зростав, був кінотеатр. Кожного суботнього вечора в ньому показували фільми. Я завжди ходив туди з двома–трьома друзями. Спочатку показували невеликий фільм про спортивні події, потім коротко висвітлювали останні новини. Але головним у програмі був ковбойський фільм з великою кількістю подій.
Однієї суботи під час перерви кіномеханік викотив велосипед з десятьма швидкостями. Він був червоного кольору, красивий і призначався тому глядачеві, який мав виграшний квиток! О, як я хотів отримати той велосипед!
Ведучий засунув руку в коробку і витягнув квиток. Коли він читав номер, я побачив, що мій квиток і є виграшним. Однак я не встав і нічого не сказав. Я був надто сором’язливий і боязкий. Мені не вистачало впевненості в собі, щоб устати і всі могли побачити, що я власник виграшного квитка. Виграшний номер оголосили ще два рази, і кожного разу я намагався якомога далі заховати квиток, щоб його ніхто не побачив. Нарешті ведучий назвав інший номер. Один з моїх друзів, з якими я прийшов у кіно, мав квиток з таким номером. Він підскочив, радісно закричав і побіг на сцену за велосипедом. Той велосипед міг бути моїм!
Тієї суботи, коли я сам повертався додому з кіно, мені пригадалася казка про гидке каченя. Я відчував те ж саме, що і той лебідь. Мені здавалося, що я ходжу по лісу, намагаючись заховатися, і ніхто мене не любить. Я не розумів ні хто я, ні ким можу стати. Коли я повернувся додому, то знав: щось потрібно змінювати. Пам’ятаю, про що тоді подумав: “Час дорослішати. Таке зі мною більше ніколи не трапиться”.
Я почав розуміти, що живу серед людей, які люблять мене і піклуються про мене. Єпископат мого приходу і президент колу, який жив неподалік від нашого дому, виявляли мені увагу. Вони навчали мене євангелії. Вони свідчили мені про реальність Спасителя і Його дорогоцінної Спокути, а також про те, що вона для мене може зробити. Вони багато разів читали зі мною історію про Джозефа Сміта і його видіння у Священному гаю. Це допомогло мені розвинути прекрасну звичку: щотижня читати Джозеф Сміт—Історія. Це допомогло мені зрозуміти, що я можу мати силу, щоб справитися з усім, що має відбутися на тижні.
У той час мого життя, коли так потрібно було мати когось поруч, Небесний Батько благословляв мене. Він знав, хто я, і Він послав Своїх служителів, які допомогли мені зрозуміти це для себе. Вони оточили мене своєю турботою, а їхні вчинки свідчили про те, що я зовсім не гидке каченя; якщо я буду гідним і дотримуватимуся заповідей Божих, то зможу стати “царем озера”. Благословення і розуміння Спокути почали збільшувати мою силу та впевненість.
Коли мені виповнилося 16 років, ці хороші чоловіки заохотили мене до отримання патріаршого благословення. Коли я отримав свою рекомендацію, то на своєму старому велосипеді мав подолати кілька миль до дому патріарха. Він знову пояснив мені, що таке патріарше благословення і як воно благословить моє життя. Він поклав свої руки на мою голову. Після того моє життя змінилося назавжди.
Я прийняв покликання служити на місії в Шотландії та здобув чудовий досвід. За кілька тижнів після повернення з місії на церковних зборах я зустрів свою майбутню дружину. Ми зустрічалися, і я освідчився їй. Ми уклали шлюб у Солт-Лейкському храмі.
В одному реченні мого патріаршого благословення сказано, що мені буде дозволено жити в земному житті з ангелом. У той час, коли патріарх давав мені благословення, я не знав, яким є ангел, не кажучи вже про значення тієї фрази. Але після запечатування з дружиною я вийшов із храму, і відразу ж зрозумів, що це означає. Вона була світлом у моєму житті. Завдяки їй я був завжди оточений світлом. Вона принесла радість і щастя нашим 8 дітям, 25 онукам і 2 правнукам. Усі мої діти називають її благословенною. Я дякую Богові за благословення євангелії і за вічні благословення завітів та обрядів святого храму.
Сатана хоче, аби ми вірили, що є гидкими каченятами й у нас немає шансів стати такими, як Небесний Батько і Його святий Син. Я свідчу, що Бог любить кожного з нас особливим чином. Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, часто казав: “Бог Сам формує нас, і це відчувається в конкретних подіях нашого життя”1. Ми—Його діти. Я зрозумів, що ми можемо піднятися над своїм оточенням і стати “царями озера” завдяки виконанню євангельських заповідей.
Я знаю іще щось. Я знаю, хто ви і звідки прийшли. Одкровення нагадують нам про нашу вірність у доземному житті (див. Об’явлення 12:7–11; УЗ 138:56; Aвраам 3:22–23). Коли ми основуємо своє свідчення на цій великій істині, тоді кожен день стає великим благословенням для кожного з нас.
Тримайтеся Господа. Якщо Він зміг попіклуватися про боязкого сором’язливого хлопця, яким був я, Він попіклується й про вас і в теперішньому, і в майбутньому. Кожен з вас є вибраним сином чи вибраною дочкою Бога. Прийміть рішення жити так, щоб це відповідало божественному потенціалу, закладеному в вас.
Кожен з вас є вибраним сином чи вибраною дочкою Бога. Прийміть рішення жити так, щоб це відповідало божественному потенціалу, закладеному в вас.
Розчаровані в собі?
Поміркуй над таким: Ти—дитина Бога. З Його допомогою ти можеш сягнути свого величного потенціалу. (Див. Римлянам 8:16–17).
Кіномеханік викотив велосипед з десятьма швидкостями. Він був червоного кольору, красивий і призначався тому глядачеві, який мав виграшний квиток! О, як я хотів отримати той велосипед!
Я побачив, що мій квиток і є виграшним. Однак я не встав і нічого не сказав. Я був надто сором’язливий і спантеличений.
Благословення і розуміння Спокути почали зміцнювати мене й додавати впевненості.
Ілюстрації Джеррі Гартсона, за винятком зазначених; фотографія крил © Getty Images; фотографія птахів Грехема Форда, © Getty Images
Фрагмент картини Христос у Гефсиманії, художник Генріх Гофманн, з люб’язного дозволу C. Harrison Conroy Co.