2009
Чому ми христимося за померлих?

Чому ми христимося за померлих?

З виступу на жовтневій генеральній конференції 2000 р.

Elder D. Todd Christofferson

Християнські теологи довго мучилися над запитанням: “Яка доля мільярдів людей, які жили і померли, не знаючи про Ісуса?” З відновленням євангелії Ісуса Христа прийшло і розуміння викуплення померлих, які за життя не христилися, і того як Бог може бути “досконалим, справедливим Богом, і милосердним також” (Алма 42:15).

Ще живучи на землі, Ісус пророкував, що Він також буде проповідувати померлим. Петро каже, що це сталося в проміжку між розп’яттям і воскресінням Спасителя (див. 1 Петра 3:18–19). Президент Джозеф Ф. Сміт (1838–1918) у видінні бачив, як Спаситель відвідав духовний світ і “з-посеред праведних [духів] Він організував Свої сили і … призначив їх іти й нести світло євангелії тим, хто були в темряві. …

Їх було навчено вірі в Бога, покаянню від гріха, хрищенню за інших на відпущення гріхів, дару Святого Духа рукопокладанням” (УЗ 138:30, 33).

Учення про те, що живі можуть проводити хрищення та інші необхідні обряди за померлих, виступаючи від їхнього імені, було знов відкрито пророку Джозефу Сміту (див. УЗ 124; 128; 132). Він дізнався, що духам, які очікують воскресіння, дана можливість не лише отримати особисте спасіння, але також бути зв’язаними на небесах як чоловіки й дружини, припечатаними до їхніх батьків і матерів з усіх минулих поколінь, а також до дітей з усіх майбутніх поколінь. Господь настановляв пророка, що ці священні обряди слід виконувати лише в спорудах, зведених в Його ім’я—храмах (див. УЗ 124:29–36).

Принцип служіння від імені когось не повинен викликати подив у будь-якого християнина. Під час виконання хрищення для живої людини служитель діє як замісник—на місці Спасителя. Хіба вчення про те, що жертва Спасителя спокутує нас від наших гріхів, і цим непрямо задовольняючи вимоги справедливості до нас, не є центральним у нашій вірі? Як сказав Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008): “Я вважаю, що праця за померлих більше відповідає жертві Самого Спасителя, ніж будь-яка інша відома мені робота. Вона віддається з любов’ю, без сподівань на нагороду, оплату чи щось подібне. Який славетний принцип!”1

Дехто помиляється і вважає, що “в мормонській вірі померлі душі христяться без розуміння”.2 Вони гадають, ніби ми маємо владу примушувати душу в питаннях віри. Ну, звичайно ж, це не так! Із самого початку Бог дав людині свободу волі. Церква не тримає їх у списках і не вважає своїми членами.

Наше прагнення викупляти померлих, а також час та гроші, які ми виділяємо виконанню цього обов’язку, є, окрім усього іншого, виявом нашого свідчення про Ісуса Христа. Це робить наше твердження про його божественну особистість та місію настільки сильними, наскільки такими ми здатні їх зробити. Це свідчить, по-перше, про воскресіння Христа; по-друге, про всеосяжність Його спокути; по-третє, що Він—єдине джерело спасіння; по-четверте, що Він встановив умови спасіння, і, по-п’яте,—Він знову прийде.

Сила Христового воскресіння

Стосовно воскресіння Павло запитував: “Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?” (1 Коринтянам 15:29). Ми христимося заради мертвих, бо знаємо, що вони воскреснуть. “Душу буде відновлено для тіла, а тіло для душі; так, і кожна кінцівка і суглоб будуть відновлені в їхньому тілі; так, навіть волосину з голови не буде загублено; але все буде відновлено до свого належного і досконалого стану” (Алма 40:23). “Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими” (Римлянам 14:9).

Величезне значення має саме те, що ми робимо для тих, хто вже пішов, бо тепер вони живуть як духи і знов житимуть як безсмертні душі—і це завдяки Ісусу Христу. Ми віримо в сказані Ним слова: “Я воскресіння й життя. Хто вірує в Мене,—хоч і вмре, буде жити” (Іван 11:25). Завдяки тому, що ми виконуємо хрищення від імені померлих, ми свідчимо, що “як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть. …

Бо належить Йому царювати, аж доки Він не “покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!

Як ворог останній—смерть знищиться” (1 Коринтянам 15:22, 25–26).

Ісус Христос—єдине джерело спасіння

Наше бажання переконатися в тому, що наші померлі родичі мали можливість отримати хрищення в Ісусове ім’я, є свідченням того, що Ісус Христос—“дорога, і правда, і життя”, і що “[д]о Отця не приходить ніхто, якщо не через [Нього]” (Іван 14:6). Дехто із сучасних християн, кого непокоять багато людей, які померли, не знаючи про Ісуса Христа, стали цікавитися, чи насправді існує “[о]дин Господь, одна віра, одне хрищення” (Ефесянам 4:5). За їхніми словами, вірити в те, що Ісус є єдиним спасителем—зарозуміло, вузько та нетерпимо. Однак ми стверджуємо, що цей погляд хибний. В тому немає несправедливості, що спасіння може прийти лише через Одного, якщо Той Один і Його спасіння запропоновані кожній, без винятків, душі.

Умови спасіння встановлені Христом

Оскільки ми віримо в те, що Ісус Христос є Викупителем, то також вшановуємо Його повноваження впроваджувати умови, за яких можемо скуштувати Його благодаті. Бо якби не так, то не стали б обтяжувати себе хрищенням за померлих.

Ісус підтвердив, що “тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя” (Матвій 7:14). Конкретизуючи, Він сказав: “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Іван 3:5). Це означає, що ми повинні “пока[ятися] і … охристи[ти]ся кожен … у Ім’я Ісуса Христа на відпущення … гріхів,—і дара Духа Святого … прий[няти]” (Дії 2:38).

Незважаючи на те, що був безгрішним, Ісус Христос Сам христився і отримав Святий Дух. Він сказав: “Той, хто хрищений в ім’я Моє, йому дасть Батько Святого Духа, як Мені; отже, слідуйте за Мною, і робіть те, що, як ви бачили, Я робив” (2 Нефій 31:12).

Не існує ніяких винятків, та вони й не потрібні. Стільки, скільки увірує й охриститься—в тому числі й через посередництво—та витерпить у вірі до кінця, спасеться, і “[н]е тільки ті, хто повірив після того, як [Христос] прийшов у середині часів у плоті, але всі від початку, саме стільки, скільки було тих до того, як Він прийшов” (УЗ 20:26). Саме тому євангелія проповідувалася також і “мертвим звіщувано Євангелію, щоб вони прийняли суд по-людському тілом, але жили по-Божому духом” (1 Петра 4:6).

Звільнити померлих з в’язниці

Обряди, які ми виконуємо в храмах за померлих, починаючи з хрищення, утворюють вічний зв’язок між поколіннями, що виповнює мету сотворіння землі. Без цього “всю землю було б повністю спустошено при … пришесті [Христа]” (УЗ 2:3).

Іноді в Писаннях згадується про те, що духи померлих перебувають у темряві чи в’язниці (див. Ісая 24:22; 1 Петра 3:19; Алма 40:12–13; УЗ 38:5). Розмірковуючи над славетним Божим планом викуплення їх—Його дітей—пророк Джозеф Сміт написав цей псалом: “Нехай звеселяються ваші серця і радіють надзвичайно. Нехай земля зрине у співі. Нехай мертві виголошують гімни вічної хвали Царю Еммануїлу, Який призначив ще до заснування світу те, що дає нам змогу викупляти їх із в’язниці; бо в’язні вийдуть вільними” (УЗ 128:22).

Наше завдання оточувати піклуванням дітей Бога в усі часи й скрізь настільки широке й глибоке, наскільки і Його любов. Наша робота для викуплення померлих є красномовним свідченням того, що Ісус Христос є небесним Викупителем усього людства. Його милість й обіцяння поширюються навіть на тих, хто за життя не пізнав Його. Завдяки Йому в’язні будуть насправді вільними.

Фотографія христильної купелі храму в Ньюпорт-Біч, шт. Каліфорнія, Уелдена К. Андерсена, © IRI, копіювання заборонено; Іван Христитель христить Ісуса, художник Гаррі Андерсон, © IRI

Фотографія христильної купелі Гельсінського храму, Фінляндія, Джона Люка, © IRI, копіювання заборонено; Мій викупитель живий, художник Роджер Лавлесс, копіювання заборонено