2009
Домашній запас сім’ї: нове послання

Домашній запас сім’ї: нове послання

Перевірте термін придатності ваших ідей щодо домашнього запасу. Можливо, від деяких з них доведеться відмовитися.

Евелін Джеффріс, мати-одиначка з Фенікса, шт. Аризона (США), працює в юридичній фірмі. Їй важко знайти час і місце, щоби скласти домашній запас. Хоч вона й відвідувала заходи і збори присвячені домашньому запасу, і намагалася бути слухняною пораді пророка, проте їй, як багатьом членам Церкви, важко було уявити, що вона робитиме із сотнями фунтів пшениці, запастися якою їй сказали для себе і для її дочки.

Коли одна сестра з її приходу запропонувала інший підхід до питання, сестра Джеффріс знайшла ключ до успішного створення домашнього запасу: постійно і поступово збільшувати його.

Виділяючи з бюджету певну суму на домашній запас, вона щотижня купувала кілька різних продуктів трохи більше, ніж звичайно: по кілька одиниць продуктів на тиждень. Крім того, раз на місяць вона купувала одну одиницю основних продуктів (наприклад, злакові чи бобові) в церковному центрі для домашніх запасів.

Пройшло багато років, і сестра Джеффріс була вражена, коли в жовтні 2002 року Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008 рр.) запропонував членам Церкви спростити підхід до формування домашнього запасу.

“Ми можемо почати з досить невеликого,—казав Президент Хінклі.— Ми можемо почати з запасу їжі на тиждень і поступово доводити його до місячного запасу, а потім трьохмісячного”.1

Сестра Джеффріс зазначила, що “перевага цієї системи в тому, що вона пристосована до сімей, які тільки починають свою програму продуктового запасу, а також тих, хто живуть в малих будинках і квартирах, де кожний квадратний метр на вагу золота. Президент Хінклі чітко визнав потребу в змінах та адаптації, так щоб усі ми могли мати користь від натхненної програми Господа”.

Новий підхід

У дусі слів Президента Хінклі провідники Церкви вирішили ретельно переосмислити підхід до самозабезпеченості, шукаючи шляхи, як підсилити концепції стосовно домашніх запасів і фінансової підготовленості. Це привело до видання брошури Приготуйте кожну потрібну річ: Домашній сімейний запас, в якій описуються нові принципи сімейної підготовленості, що пропонують членам Церкви спрощений підхід до створення запасу вдома.

Пропонуються такі чотири кроки:

  1. Поступово складати невеликий запас із продуктів вашого нормального щоденного раціону, так щоб їх могло вистачити на три місяці.

  2. Запастися питною водою.

  3. Створити фінансовий резерв, відкладаючи невеликі суми щотижня і поступово збільшуючи його до розумної суми.

  4. Коли сім’ї виконають ці перші три пункти, бажано збільшити запас (наскільки дозволяють обставини) до довготермінового, який би включав основні продукти, такі як: злакові, бобові та ін.

Верховний єпископ Х. Девід Бертон каже про нові принципи: “У нас була мета запровадити просту, недорогу і реальну програму, яка б допомогла людям стати самозабезпеченими. Ми впевнені, що впровадження цих нових простих кроків допоможе нам з часом досягти більшого успіху”.

Принцип 1: Поступово складіть 3-місячний запас.

Почніть з малого і робіть усе, що в ваших силах. Для початку щотижня купуйте якихось продуктів трошки більше, ніж звичайно, і складайте про запас. Спробуйте зробити тижневий запас, потім доведіть його до місячного, а потім до 3-місячного. Поступове складання запасу допоможе вам уникнути фінансового навантаження і зробити перші кроки до самозабезпечення.

Сім’я Луго з Валенсії, Венесуела, побачила, що цей новий підхід, коли починаєш з малого і послідовно додаєш, дає непоганий результат. Після генеральної конференції брат Омар Луго, член Церкви з округу Фалькон у Венесуелі, відчув натхнення почати складати власний домашній запас. Він виніс це питання на обговорення сім’ї, і всі погодилися прийняти пораду пророка.

Вони почали потроху збирати запас їжі, води і відкладати гроші. Спочатку особливих перемін не спостерігалося. Але через якийсь час сім’я Луго побачила, що назбирали помітний запас провіанту. Через кілька місяців після цього у Венесуелі відбувся страйк працівників, що загрожувало звільненням багатьом місцевим трударям. Брат Луго був серед тих, хто зрештою втратив роботу.

Якийсь час сім’я жила на заощадженнях. Через сім місяців сім’ї Луго довелося розраховувати тільки на продукти, які вони зберігали. Брат Луго зміг знайти роботу лише через два роки, але його сім’я пережила цей важкий період його безробіття. Вони поступово складали запас, і коли сталося лихо, вони були готові, і Господь благословив їх.

Як і сім’я Луго, члени Церкви отримають благословення за свій послух пораді Першого Президентства, якщо поступово збиратимуть домашній запас. “Ми просимо, щоб ви були розсудливими, запасаючись харчами та водою і заощаджуючи гроші,—пояснює Перше Президентство.— Не дозволяйте собі крайнощів; нерозумно, наприклад, брати в борг гроші, щоб запастися всіма харчами за один раз”. Натомість вони радять бути в цьому скромними і послідовними: “Ретельно плануючи, ви можете з часом створити собі домашній запас і зробити грошові заощадження”.2

Принцип 2: Зробіть запаси питної води.

У скрутні часи наявність питної води може врятувати від смерті або щонайменше від тривоги. Спитайте про це в сім’ї Каваї, членів Церкви з колу у бразильському місті Сан-Паулу. Вони протягом уже 20 років постійно мають запас продуктів і води. І хоч в їхній квартирці зовсім небагато місця, Каваї вирішили зробити домашній запас пріоритетним питанням.

Сестра Каваї розповідає про випадок, коли це рішення виправдалося. “Я була в пологовому будинку, щойно народила, як дізналася, що в місті проблема з трубами водопостачання,—каже сестра Каваї.— Сотні тисяч людей опинилися без води. Але мені було спокійно повертатися додому. Я не хвилювалася, адже знала, що у моєї сім’ї є питна вода”.

Принцип 3: Відкладайте потроху гроші.

Перше Президентство дає таку пораду: “Де б ви не жили у світі, ми закликаємо вас, готуватися до важких часів, оцінюючи свій фінансовий стан. Ми наполягаємо на тому, щоб ви були скромні у своїх видатках. … Регулярно відкладайте невеликі суми, щоб поступово складати собі заощадження”.3

На генеральній конференції у квітні 2007 року єпископ Кіт Б. Мак-Муллін, другий радник у Верховному єпископаті, ще раз наголосив на цьому принципі, закликаючи членів Церкви “відкладати гроші, навіть якщо це буде по кілька монет щотижня. Завдяки такому скромному підходу [ви] невдовзі [матимете] кількамісячний резерв”.4

Складаючи поступово фінансовий резерв, ми підготуємося до непередбачених випробувань, це підстрахує нас і принесе мир в серце.

Принцип 4: Якщо можливо, поступово збільшуйте обсяг запасу.

“Для задоволення потреб на довгий час,—ідеться у брошурі Приготуйте кожну потрібну річ,—поступово зробіть свій річний запас тих продуктів, які зберігаються довгий час і які допоможуть вам вижити, наприклад: зернові крупи, білий рис і бобові”.5

Зробити довготерміновий запас насправді легше, ніж багатьом може здатися. Д-р Оскар Пайк і його колеги з факультету харчування, дієтетики і продовольства Університету Бригама Янга провели кілька глибоких досліджень щодо довготермінового зберігання продуктів. Вони зробили цікаве відкриття: якщо продукти з низьким рівнем вологості належно упакувати і зберігати, то вони зберігають свої смакові якості й харчові цінності упродовж 20–30 років і навіть більше, раніше ж цей термін вважався значно коротшим.

Це означає, що члени Церкви можуть тривалий час зберігати деякі види продуктів і не турбуватися про їхню регулярну заміну. Вони можуть розраховувати на свій запас, який допоможе їм вижити, якщо більше не буде чого їсти.

Час починати—зараз

“Можливо, раніше збирати річний запас продуктів було якось незручно, а в деяких місцевостях навіть незаконно,—каже Денніс Ліфферт, головний директор Церковної служби благополуччя.— Але за новим підходом від нас просять робити те, що в наших силах, навіть якщо це означає відкладати банку чи дві консервів щотижня. Якщо пророк нас просить щось зробити, ми можемо знайти шлях виконати це повеління й отримати благословення”.

“Ця нова програма доступна кожному,—каже єпископ Бертон.— Перший крок—це почати. Другий—не зупинятися. Не стільки має значення, як швидко ми це зробимо, скільки те, щоб ми почали і продовжували робити це відповідно до своїх можливостей”.

Фотоілюстрації Уелдена С. Андерсена

Зліва внизу: фотографія Девіда Ньюмена; справа внизу: Бригам Янг, художник Джон Уіллард Клоусон

У 1936 р. під проводом Першого Президентства почала свою діяльність Церковна програма благополуччя. Зліва направо: Девід О. Мак-Кей (другий радник), Гебер Дж. Грант (Президент) та Дж. Рубен Кларк мол. (перший радник).