Ходити вірою, а не баченням
Даггі Рамірес де Варгас осліпла 15 років тому, але її зір ще багато в чому є гострим. “Фізичний зір дозволяє побачити дуже багато,—каже 70-річна жінка.— Але він може стати на заваді нашого духовного зору”.
Сестра Даггі, як її називають, втратила зір внаслідок відшарування сітківки після оперування катаракти на обох очах.
“Спочатку й не знала, як я, втративши зір збираюся з усім справлятися,—каже вона.— Але зараз я справляюся. Я прасую, шию і готую. Коли я готую, мало хто ризикує зайти до мене,—сміється вона.— Я користуюся великими ножами”.
Сестра Даггі дуже хотіла зберегти свою фізичну незалежність, але не менш того вона мала рішучість зберегти свою духовну самостійність, живучи у світлі власного свідчення про Христа, а не покладаючись на інших у знанні про істину.
Світло євангелії
Перед тим як у 1962 році приєднатися до Церкви, сестра Даггі, тепер член приходу Мірафлорес, кіл Арчупаллас у м. Вінья-дель-Мар (Чилі), шукала правильну релігію. Це було невдовзі після того, як вона вийшла заміж.
Якось уночі їй наснилися люди з різних частин світу, і вона побачила незвичайне біле вбрання. Наступного дня вона побачила на білизняній мотузці у будинку, де працювала прибиральницею, той самий одяг.
Її наймач сказав, що цей одяг пов’язаний з храмами мормонської церкви. Невдовзі після цього сестра Даггі зустрічалася з місіонерами, що приїхали з різних частин світу, щоб відкрити їй духовні очі на євангельське світло.
Стежка, освітлена Словом
Сестра Даггі любить євангелію Ісуса Христа і, поки не осліпла, постійно читала Священні Писання.
“Коли я втратила зір, то молилася, щоб не забути Його слово”,—пригадує вона. Для неї було важливим зберігати Його слово як символ духовного бачення.
Сестра Даггі тепер змушена вивчати євангелію іншими способами, втім вона вірить, що “для моєї ноги Твоє слово—світильник, то світло для стежки моєї” (Псалми 119:105). Вона є живим прикладом виповнення даного Спасителем обіцяння: “Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя” (Іван 8:12).
Її чоловік Хуан каже, що Господь відповів на її щире бажання. “Вона добре запам’ятовує. Вона могла би годинами читати проповіді”,—жартує він.
“Якщо ви просите, то отримуєте,—відповідає вона.— У мого духа досі ще дуже гострий зір”.
Щоб діла Божі з’явились
Те, що сестра Даггі пережила, коли намагалася зберегти фізичну і духовну самостійність після втрати зору, нагадує про сліпого в Євангелії від Івана, про якого учні запитали: “Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?”
Спаситель відповів: “Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явились на ньому” (Іван 9:2–3).
Діла Божі були проявлені і в житті сестри Даггі. Незважаючи на відсутність зору, вона бачила багато чудес і може свідчити, що “ходимо вірою, а не видінням” (2 Коринтянам 5:7).
Якось у неділю ввечері до них прийшли домашні вчителі. Сім’я тоді потерпала від безробіття, і на ту мить у неї вдома тільки й було що півчашки рису, трохи олії та два помідорчики. Але, вдячна цим відданим домашнім учителям, вона запитала, чи не хочуть вони залишитися на вечерю.
“Дочка запитала, як мені таке в голову прийшло”,—пригадує сестра Даггі. Вона сказала дочці накрити на стіл. Потім вона пішла на кухню і помолилася: “Господи, ти нагодував 5 тисяч. А я прошу лише про сімох”.
“Тим рисом я нагодувала сімох людей”,—свідчить вона.
Подяка за Його чудове світло
Сестра Даггі знає, що хоч фізичними очами вона бачить лише темряву, є краще світло, в якому все можна бачити.
Ісая учив, що “удень сонце не буде тобі вже за світло, і не буде світити тобі місяць за сяйво, бо буде тобі вічним світлом Господь” (Ісая 60:19).
“Ісус говорив про людей, які могли бачити, але при цьому були сліпими. Те саме відбувається і сьогодні,—журиться сестра Даггі.—Навколо нас багато чудес, але стільки людей їх не бачать!”
Сестра Даггі вдячна за свої численні благословення і прагне жити за закликом Петра “звіща[т]и чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого” (1 Петра 2:9).
“Я спокійна. Небесний Батько дав мені чудового супутника. Ми були у храмі і запечаталися,—каже вона.— Моє життя сповнене чудес. В духовному плані, я дуже добре бачу”.
Зліва: фотографія © Comstock.com; справа: фотографія Адама С. Олсона
Ісус зцілює сліпого, художник Карл Генріх Блох, люб’язно надано Національним історичним музеєм у Фредеріксборзі, Гіллерод, Данія.