Голоси святих останніх днів

Молися за них

Мег Дайнс, шт. Алабама, США

Закриття храму дало мені можливість по-новому долучитися до Божої роботи, допомагаючи людям по цей бік завіси.

лікарка розмовляє з пацієнткою

Кілька років тому я вирішила щотижня відвідувати храм. У той час ми жили поблизу храму. Ця практика стала надійним джерелом світла і сили, на яке я звикла розраховувати.

Через рік, коли наша сім’я переїхала на нове місце в іншому кінці країни, ми вже не жили біля храму. Відвідування храму не стало неможливим, але оскільки мені потрібно було довше туди їхати та піклуватися про свою молоду сім’ю, я могла відвідувати храм лише двічі на місяць.

З початком пандемії COVID-19 я взагалі більше не могла відвідувати храм, що здавалося мені покаранням, після того як я все спланувала у своєму житті так, щоб відвідувати храм часто. Я міркувала, як не припиняти своє духовне зростання, і мені було дуже важко від того, як усе несправедливо складається.

Під час візиту до стоматолога для чистки зубів мені було важко заспокоїти свої думки. Коли лікарка запитала мене, що я хочу слухати під час процедури, я відповіла: “Мені б хотілося почути звуки, які допоможуть розслабитися і помедитувати”.

Вона відповіла, що ніхто про таке ще не просив, але погодилася. Через п’ятнадцять хвилин мого перебування у лікаря вона сказала, що їй дуже подобається наше “медитативне чищення”. Потім вона розповіла про те, що зараз її непокоїть у житті, зокрема про нещодавню травму 13-річного сина. Серед гамору наповненого людьми кабінету вона поділилися зі мною своїми тягарями, і нам обом стало спокійніше.

Оскільки мій розум заспокоївся, то думками я полинула до храму. Мені згадалися початкові обряди, а слова укладених храмових завітів безперешкодно пропливали в моїй пам’яті. Потім я відчула три чіткі спонукання від Духа:

• Запитай у лікарки, як звуть її сина.

• Скажи їй, що ти будеш молитися за нього.

• Молись за них обох поіменно.

Завдяки такій, на перший погляд, простій розмові, я відчула, як мій тягар перетворився на благословення. Я побачила, як мої завіти допомогли мені любити Небесного Батька і свого ближнього. Дух навчав мене, що відвідування храму настільки ж допомагає людям по цей бік завіси, наскільки духовно зміцнює мене і моїх предків.

Закриття храму не стало на заваді мого духовного зростання. Натомість воно дало мені можливість знайти нові способи долучення до Божої роботи й отримати небесну любов, світло і знання.