2022
Сльози смутку, сльози радості
Жовтень 2022


“Сльози смутку, сльози радості”, Ліягона, жовт. 2022.

Голоси святих останніх днів

Сльози смутку, сльози радості

Смерть матері була болісною, але мій біль було “поглинуто радістю через Христа”.

Зображення
Христос втішає Марію і Марту

Одного разу в неділю під вечір я почав думати про Ісуса Христа і Його викупительну жертву. Ті думки допомагали мені відчувати безпеку і впевненість.

Однак раптом я подумав про все більшу кількість людей, які захворіли на COVID-19 у моїй країні. Відразу ж мене огорнув смуток за людей по всьому світу, які страждали в цей час. Я сказав собі: “Вони не відчувають тієї впевненості й спокою, які маю я”. Ті почуття змусили мене стати на коліна, і я почав молитися.

Я молився за тих, хто помер, а також за тих хто втратив близьких людей. Я плакав, думаючи про них, бо знав біль, який приносить втрата людини, яку любиш. Під час всесвітньої пандемії COVID-19 багато людей самотньо несли тягар втрати рідних.

Тоді мені пригадалася моя мама, яка померла, коли мені було 5 років. Сльози котилися по щоках, і я молився Небесному Батькові про те, як сильно я за нею сумую. Тоді я пригадав, як Ісус плакав з Марією і Мартою після смерті Лазаря, який був їм братом, а Йому другом (див. Іван 11:19–35). Його співчуття втішило мене, але сльози не вщухали, коли я думав про те, як сильно сумую за мамою.

Я продовжував молитися і помолився за маму. Я думав про неї й уявляв її перед собою. Я розповів Небесному Батькові про те, як сильно її люблю і сумую за нею. Я подякував Йому за час, який мав зі своєю мамою в цьому світі. Я сумував за нею і вірив, що одного дня ми зустрінемося знову й будемо сім’єю навічно.

Я зупинився, і моє серце сповнилося надією. Я молив Небесного Батька благословити мого батька і мене, щоб ми могли витерпіти аж до часу, коли знову побачимо маму. Потім у мене полилися сльози радості за те славетне возз’єднання, яке буде можливим завдяки Воскресінню Спасителя.

Я відчув безмежну вдячність Небесному Батькові за план спасіння. Смерть мами була болісною, але мій біль було “поглинуто радістю через Христа” (Aлма 31:38). Я вдячний за Нього. Він оновив мою надію на прийдешнє життя. Його воскресіння зараз набрало для мене більшого сенсу, ніж будь-коли. Я знову побачу свою маму завдяки моєму Спасителю.