Голоси святих останніх днів
Ангели на ім’я містер та місіс Дан
Ілюстрації Уілсон Онг
Я дивилася телевізор, коли зателефонувала моя мама і сказала, що її брат, 92-річний дядько Флойд та його дружина Міллі, захворіли на грип і не мають вдома ніякої їжі. Їхній стан не дозволяв їм піти до магазину і щось купити. Біля дядька Флойда та тітки Міллі не жив ніхто з родичів, тож не було кому їм допомогти.
Мама питала, чи можу я допомогти. Я—єдиний член Церкви серед цих своїх родичів, і мені вже телефонували в подібних ситуаціях. Проблема була в тому, що я жила в Юті, США, а мої дядько й тітка жили в Геметі, шт. Каліфорнія, США.
Я попросила маму дати мені кілька хвилин, щоб подумати, що робити. У мене була подруга поблизу Гемета, тож я подзвонила і запитала, чи не знає вона когось у Геметі. Вона розповіла мені про жінку, з якою служила в Каліфорнійському храмі Редланд, на ім’я сестра Данн, яка була там президентом Товариства допомоги.
Коли сестра Данн відповіла на дзвінок, я почала: “Доброго дня, сестро Данн. Ви мене не знаєте, але мене звуть Ненсі Літтл, і я живу в Юті. Я член Церкви, але моя тітка і дядько, які живуть в Геметі, не належать до Церкви. Вони хворі, у них немає їжі”. Я розповіла, де вони живуть, а це було далеко від неї, і пояснила, що просто хочу дізнатися, чи є поблизу них ресторан, який зможе привезти їм їжу.
Натомість сестра Данн наполягла на тому, що вона зі своїм чоловіком привезе їжу моєму дядькові й тітці. Вони якраз приготували суп і спекли хліб, а її мама щойно спекла печиво. Я протестувала, але вона не відступала.
Через кілька годин сестра Данн зателефонувала мені й сказала, що все гаразд. Моя мама пізніше подзвонила, щоб розповісти, що сказав дядько Флойд про їхній візит. Він сказав: “У мій дім прийшли ангели на ім’я містер і місіс Данн. Вони принесли повно їжі: фрукти, овочі, домашнього приготування суп, хліб та печиво. То було найкраще печиво, яке я їв у своєму житті”. Данни поговорили з моїм дядьком, допомогли у вирішенні всіх потреб, а потім брат Данн переніс мою дуже слабку тітку Міллі, яка страждає від хвороби Альцгеймера, з її ліжка до інвалідного візка в кухні, аби сестра Данн її погодувала.
Коли дядько Флойд зателефонував моїй мамі, щоб розповісти про той візит, він плакав. Він казав, що ніколи не зустрічав таких добрих і дбайливих людей. Він сказав моїй мамі, що мені пощастило жити в Юті в оточенні “всіх тих мормонів”.
Через чотири дні після того візиту дядько Флойд ішов до поштової скриньки й посковзнувся. Він ударився головою й через чотири дні помер. За винятком медсестри, яка приходила до них додому, брат і сестра Данн були останніми людьми, яких мій дядько бачив перед смертю.
Я вдячна за подібну до Христа сестру Товариства допомоги, яка жила за сотні миль від мене, яку я так ніколи й не бачила, але яка допомогла моєму дядьку й тітці.