2016
Маленькі діти і причастя
October 2016


Маленькі діти і причастя

Автор живе в штаті Юта, США.

Наші малі діти відчували, що причастя є важливим для нас. Ми могли робити більше, аби допомогти їм зрозуміти, що воно також важливе і для них.

Зображення
family partaking of the sacrament

Чи задумувалися ви коли-небудь про те, чому ми дозволяємо неохрищеним дітям приймати причастя? Чи просто тому, щоб уникнути скиглення і сперечань, які обов’язково виникнуть, коли вони захочуть шматочок хліба? Чи просто для того, щоб легше було прислуговувати обряд, просто підтримувати спокій?

Я так не думаю. Я впевнений, що є глибші причини. Я впевнений, що це через те, що коли Ісус каже “всі”, Він має на увазі всіх. І коли Він промовляв до людей, він не виключав нікого.

Коли воскреслий Спаситель запровадив причастя серед Свого народу на Американському континенті, Він наголошував, що обряд має особливе значення для тих, хто охрищений1. І в той же час він наказав Своїм учням, щоб вони “дали [причастя] людям з натовпу2. До того натовпу входили “діти”3.

Коли носії священства у наш час промовляють причасні молитви, вони просять Небесного Батька освятити хліб і воду “для душ усіх тих”, хто приймає причастя4. Усіх. Для кожної особи, яка приймає причастя—у тому числі малих дітей.

Якщо, приймаючи хліб і воду, діти отримують ці символи як благословення для своїх чистих душ, то має бути спосіб, щоб допомогти їм знайти сенс цього обряду.

Розуміючи це, я згадую дні, коли мої діти були маленькими. Нам з дружиною досить добре вдавалося стримувати їх в тиші під час рознесення причастя. Думаю, вони відчували, що причастя є важливим для нас. Але ми могли робити більше, аби допомогти їм зрозуміти, що воно також важливе і для них.

Що б ми могли робити? Ми могли б пам’ятати, що малі діти спроможні дотримуватися обіцянь, що містяться в причасних молитвах. Вони можуть розуміти, у свій невеликий, але значний спосіб, що означає “завжди пам’ятати” Ісуса. Вони можуть давати обіцяння “дотримуватися Його заповідей”. Вони навіть можуть показувати, що вони “бажають узяти на себе ім’я” Христа, знаючи, що невдовзі вони матимуть цей привілей, коли їх охристять і конфірмують5.

А як стосовно поновлення завітів? Провідники Церкви навчали, що коли ми приймаємо причастя, ми поновлюємо всі завіти, які ми уклали з Гоcподом6. Малим дітям не потрібно поновлювати ніякі завіти.

Я знову думаю про той час, коли наші діти були маленькими. Ми не могли допомагати їм згадувати завіти, але ми могли б допомагати їм чекати на укладання завітів. Я уявляю себе з малим сином чи донькою в недільний ранок:

“Коли тобі буде вісім років,—кажу я,—ти охристишся і отримаєш дар Святого Духа. Ти укладеш завіт. Завіт, який ти укладеш тоді, буде подібний до обіцянь, які ти даєш зараз, коли приймаєш причастя.

Коли я сьогодні буду приймати причастя, то поновлю свій завіт хрищення, ніби я знову даю ті самі обіцяння. Ти будеш разом зі мною, але ти не будеш поновлювати завіт. Ти ще не уклав його. Натомість ти можеш повчитися укладати завіт. Кожен раз, коли ти приймаєш причастя, ти можеш готуватися до хрищення і конфірмації. Таким чином ти будеш підготовлений, коли тобі виповниться вісім років”.

Якщо вам незвично використовувати слово повчитися у цьому контексті, то можете поміркувати над цим: у благоговійній обстановці батько може допомагати своїм дітям підготуватися до обряду хрищення, показуючи їм, як вони стоятимуть разом у воді, і розповівши їм слова христильної молитви. Він не виконує обряд у даному випадку. Певним чином він допомагає своїм дітям повчитися. Тоді вони не боятимуться того, що буде відбуватися, коли вони увійдуть у води хрищення. Я впевнений, що матері й батьки також можуть допомагати дітям повчитися укладати завіти хрищення і дотримуватися їх. Під час кожних причасних зборів може відбуватися священне навчання для малих дітей, коли вони приймають символи Спасителевої Спокути.

Тож я повертаюся до свого початкового питання. Чому ми дозволяємо неохрищеним дітям приймати причастя? Чи просто для того, щоб “підтримувати спокій”? Звичайно ж, ні. Ми допомагаємо нашим малим дітям приймати причастя, аби вони могли пам’ятати свого Спасителя і зберігати Його спокій—той спокій, який не можна порівняти ні з чим у цьому світі7. Ми допомагаємо їм підготуватися, щоб отримувати більше й більше спокою у майбутньому, коли вони укладуть завіти з Ним і будуть дотримуватися їх.