Сімейна історія: спокій, захист і обіцяння
Старійшина Бредлі Д. Фостер
Сімдесятник
З виступу “Gathering, Healing, and Sealing Families”, виголошеного на конференції RootsTech Family History Conference, що відбулася 14 лютого 2015 року в Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта, США.
Коли ваша сім’я бере участь у збиранні документів, зціленні сердець і запечатуванні членів сім’ї, ви та ваші нащадки будете благословенні навіки вічні.
Ілюстрації Керолайн Вібберт
Історія Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів—це історія про сім’ї. Коли я кажу сім’ї, я не маю на увазі сучасне поняття, яке включає маму, тата і дітей.
Я використовую те значення, в якому це слово використовує Господь—як синонім слова родичі або сім’ї, що поєднують багато поколінь, бо у кожного є сім’я. План Небесного Батька для Його дітей зосереджується навколо цього виду сім’ї—де діти черпають сили від предків, які жили багато поколінь тому, і батьків, які прагнуть благословити своїх нащадків у прийдешніх поколіннях.
У цьому розумінні Книга Мормона також розповідає історії сімей. Коли ми читаємо ці історії, то бачимо, що сім’ї майже не змінилися за минулі віки. Навіть ті, хто жили в інший час і в іншому місці, дуже схожі на нас, а в Бога є незмінне бажання—щоб Його діти жили щасливо у вічних сім’ях.
Чому Господь зберіг записи цих історій? Чого, як Він сподівається, ми навчимося з них? Чи містять вони уроки, що допоможуть нам у наших зусиллях збирати, зцілювати й запечатувати наші сім’ї?
Урок від Легія
Я переконаний, що перша сім’я у Книзі Мормона—сім’я Легія—викладає нам потужний урок, якого ми, можливо, не помітили. Сім’я Легія може багато чому навчити нас про сімейні літописи—чому вони такі важливі для Господа і чому вони мають бути важливими для нас.
Історія починається з того, що Легій і Сарія виховували своїх дочок і чотирьох синів у Єрусалимі, маючи відносно комфортне життя в тому великому місті. Їхнє життя назавжди змінилося, коли Господь наказав Легію взяти сім’ю і вирушити в пустиню.
Легій послухався і, залишивши всі матеріальні статки, пішов у пустиню. Після того як вони певний час подорожували, Легій сказав своєму сину Нефію:
“Розумієш, снився мені сон, в якому Господь наказав мені, щоб ти і твої брати повернулися до Єрусалима.
Бо ось, Лаван має літопис Юдеїв, а також родовід моїх предків, і все це вигравіювано на пластинах з латуні” (1 Нефій 3:2–3; курсив додано).
Завдяки цій заповіді наші сім’ї благословенні таким величним проголошенням віри і послуху, озвученим Нефієм: “Я піду і зроблю те, що Господь наказав, бо я знаю, що Господь не дає заповідей дітям людським без того, щоб не приготувати шлях для них, аби вони могли виконати те, що Він наказав їм” (1 Нефій 3:7).
Пластини з латуні були літописом. Вони містили Писання, але також історію Легієвої сім’ї. Господь знав, як важливо зберегти той літопис для багатьох прийдешніх поколінь.
Чи задумувалися ви коли-небудь, чому Господь заповів не самому Легію, а його синам повернутися за літописами? Він був патріархом у сім’ї. Господь дав йому видіння. Чи не мав би Легій більшого впливу на Лавана, ніж його сини?
Ми не знаємо, чому Господь заповів Легієвим синам повернутися до Єрусалима, але ми точно знаємо, що їм було нелегко виконати те, що Господь наказав їм зробити. Завдання було важким і стало випробуванням їхньої віри. Вони засвоїли важливі уроки, які допомагали їм під час усієї подорожі пустинею. Можливо, більш важливим є те, що вони засвоїли: коли Господь дає заповідь, то Він дійсно готує шлях для її виконання.
Ми можемо запитувати в себе, чого, за задумом Господа, наші сини й дочки мають навчитися, коли “повертаються”, щоб отримати сімейні записи? Яким чином Він відкриває шлях для них? Чи є певний досвід, який, за Його задумом, вони мають здобути? Чи запрошуємо ми їх здобути цей досвід? Які благословення Він сподівається дати вашим синам і дочкам за допомогою храмового і сімейно-історичного служіння?
Коли Нефій і його брати повернулися до намету свого батька, Легій “взяв записи, вигравіювані на пластинах з латуні, і він продивився їх уважно від самого початку”. Там він знайшов “п’ять книг Мойсеєвих”, “пророцтва святих пророків” і “також родовід своїх предків; отже, він дізнався, що він нащадок Йосипа, який … був проданий в Єгипет”. І коли Легій “побачив усе це, він сповнився Духом” (1 Нефій 5:10, 11, 13, 14, 17).
Потім Легій навчав свою сім’ю, про що дізнався з пластин. Можна сказати, що його намет перетворився на центр сімейної історії та навчання—яким мають бути і наші домівки.
Легко зрозуміти, чому Господь хотів, аби сім’я Легія мала ці записи. Вони давали його нащадкам відчуття ідентичності, пов’язуючи їх зі сповненими віри патріархами минулого і вкладаючи в їхні серця “обіцяння, дані батькам” (УЗ 2:2; Джозеф Сміт—Історія 1:39). Ці літописи були настільки важливими для віри ненароджених поколінь, що Дух застерігав Нефія, що без них увесь “народ виродиться і загине у зневірі” (1 Нефій 4:13).
Досвід іншого народу в Книзі Мормона показує правдивість того, що коли записи втрачено, істину теж втрачено, а наслідки для майбутніх поколінь можуть бути руйнівними.
Мулекійці вийшли з Єрусалима приблизно в той самий час, що і сім’я Легія. Але, на відміну від сім’ї Легія, “вони не принесли ніяких літописів з собою”. Коли приблизно через 400 років Мосія знайшов їх, “їхня мова стала викривлена; … вони заперечували існування свого Творця” (Oмній 1:17). Вони втратили свою ідентичність як завітний народ.
Мосія навчав мулекійців їхньої мови, аби вони могли навчатися із записів, якими він володів. Внаслідок цього мулекійці пройшли через зміни—від неспокійного безбожного суспільства до суспільства, яке розуміло Божий план щастя для них та їхніх сімей.
Повернутися зі своєю сім’єю
Знання про те, ким ми є по відношенню до Бога і одне до одного, змінює спосіб нашого мислення, дій та ставлення одне до одного. Записи—це важлива складова нашої ідентичності і перспективи. Якщо ми озираємося назад, це готує нас до того, щоб іти вперед.
Батьки, чи ви підготували свою сім’ю до “повернення”? Чи ваша сім’я відділена від своїх записів—тобто одне від одного—у той чи інший спосіб? Чи було розірвано у вашій сім’ї зв’язок між теперішнім і минулим? Які події в історії вашої сім’ї спричинили цей розрив? Імміграція, сімейний конфлікт, навернення до євангелії чи просто плин часу? Чи робили ви останнім часом спробу знайти своїх родичів на FamilySearch.org?
Дім Ізраїля було розсіяно, і в багатьох розуміннях це означає розсіяння наших сімей і записів. Наш обов’язок—зібрати їх і там, де необхідно, зцілити рани розлуки. Якщо ми старанно прагнемо повернути серця дітей до батьків, наші серця також повернуться до наших дітей1 і ми разом знайдемо спокій та зцілення, які приносить ця робота (див. УЗ 98:16).
Так само як Легій послав своїх синів назад до Єрусалима за священними записами, давайте ж і ми пошлемо своїх дітей назад за нашими сімейними записами. Так само як Господь відкрив шлях для Нефія, Він відкрив Інтернет та інші технології, які дають можливість нашим дітям збирати й зцілювати наші сім’ї. І Він дав нам храми, куди ми можемо приносити знайдені імена і зробити наше збирання довічним завдяки запечатувальним обрядам.
Радість у пустині
Коли я одружився, разом зі своєю дружиною Шарол ми вирішили, що у нас буде четверо синів. У Господа був інший план. Він дав нам чотирьох дочок.
Ми подорожували зі своїми дочками пустинею. Зараз вони одружені, мають дітей і подорожують своїми пустинями. Чи все було легко на шляху? Ні. Ми мали свою частку ремствувань, і було багато борні.
Життєва пустиня може бути нелегким місцем для сім’ї. Коли люди запитують: “Як ідуть справи у вас та вашої сім’ї?” Я часто кажу: “Саме зараз у нас міжкризовий період. Дякую, що запитали”.
Але на шляху бувають також миті справжньої радості. Як патріархи і матріархи ми проводимо багато часу, зміцнюючи своїх дітей для пустині. Пророки в наші дні пообіцяли, що сімейно-історична робота дає “захист від впливу супротивника”2 і “глибоке й тривале” навернення до Спасителя3. Який чудовий спосіб збирати, зцілювати і захищати наші сім’ї.
Як патріарх у своїй сім’ї я попросив своїх дочок “повертатися”, щоб знаходити записи, приносити імена до храму і навчати наших онуків. Я просив їх дізнатися, від кого вони походять, долучившись до ведення нашої сімейної історії.
Обіцяння
Я обіцяю, що якщо ви запрошуєте своїх дітей “повертатися” і шукати свої сімейні записи, разом ви, подібно до Легія й Сарії, “зраді[єте] надзвичайно” і будете “дякува[ти] Богу Ізраїля”. Досліджуючи свої записи, ви “сповни[теся] Духом”, бо ви зрозумієте, “що вони корисні; так, а точніше великої цінності”. І ви будете знати, що то “була велика мудрість Господа, що [ви] повинні були носити їх з собою”, поки ви мандруєте “пустинею, йдучи до [своєї] землі обіцяної” (1 Нефій 5:9, 17, 21–22).
Церква тут є, щоб підтримувати і зміцнювати вашу сім’ю у цій подорожі. Я обіцяю, що коли ваша сім’я бере участь у збиранні записів, зціленні сердець і запечатуванні членів сім’ї, ви та ваші нащадки—ваша сім’я—будете благословенні на віки вічні.