Камінь, який відсічено від гори
Господь здійснює Своє обіцяння, що Його євангелія, буде немов камінь, який відсічено від гори без рук.
Брати і сестри, у нашому житті є цікавий феномен. Соліст знов і знову співає ту саму пісню. Оркестр повторює ті самі твори. Але всі чекають, що промовець щоразу казатиме щось новеньке. Сьогодні я відступлю від цієї традиції і багато в чому повторю те, про що вже якось говорив.
Церква стала однією великою сім’єю, поширеною по всій землі. Нас тепер понад 13 мільйонів у 176 країнах і територіях. Відбувається чудо і диво. Господь здійснює Своє обіцяння, що Його євангелія, немов камінь, який відсічено від гори без рук, покотиться і наповнить всю землю, як це бачив у видінні Даниїл (див. Даниїл 2:31–45; УЗ 65:2). Прямо на наших очах відбувається велике диво.
Подумки перенесемося на 184 роки назад, у рік 1823-й. Був місяць вересень, а точніше ніч з 21 на 22 вересня.
Хлопчик Джозеф Сміт молився того вечора перед тим як лягти спати. Він просив у Господа прощення за свою легкодумність. Тоді сталося щось незвичайне. Він розповідає:
“У той час, коли я щиро звертався до Бога, я побачив, як у моїй кімнаті з’явилося світло, яке яскравішало, доки кімната не стала світлішою, ніж у полудень, коли раптом з’явився біля мого ліжка чоловік. …
Він звернувся до мене по імені й сказав, що він вісник, посланий до мене з присутності Бога, і що його ім’я Мороній; що Бог призначив мені роботу; і що моє ім’я матиме добру і погану славу серед усіх народів, колін і язиків, або будуть водночас честити його і безчестити серед людей” (Джозеф Сміт—Історія 1:30, 33).
Цей хлопчик, мабуть, був приголомшений почутим. В очах людей, які знали його, він був лише бідним, неосвіченим сином фермера. Він не мав багатства. Його сусіди були в таких самих умовах. Його батьки з усіх сил працювали на фермі. Місцевість, де вони мешкали, була глухоманню, про яку майже ніхто не знав. Вони були пересічними людьми, які намагалися вижити завдяки тяжкій праці.
І все ж ангел Бога сказав, що Джозефове “ім’я матиме добру і погану славу серед усіх народів, колін і язиків”. Як таке може бути? Тут же йдеться про весь світ!
Тепер, повертаючись на 177 років назад, коли було організовано Церкву, нас вражає те, що вже відбулося. Коли в 1830-му році Церкву організували, було лише 6 її членів, жменька віруючих, мешканців переважно невідомого нікому селища. Сьогодні ми стали четвертою або п’ятою за чисельністю Церквою в Північній Америці з громадами в кожному більш-менш великому місті. Сьогодні коли Сіону процвітають у кожному штаті Сполучених Штатів, у кожній провінції Канади, в кожному штаті Мексики, в кожній країні Центральної Америки і по всій Південній Америці.
У нас є громади на Британських островах і в Європі, де за ці роки до Церкви приєдналися тисячі. Ця робота досягла країн від Балтики до Болгарії, Албанії та інших регіонів цієї частини світу. Вона поширюється по безкрайній Росії. Вона досягла Монголії і поширюється через країни Азії до Тихоокеанських островів, Австралії і Нової Зеландії, а також до Індії та Індонезії. Вона процвітає у багатьох країнах Африки.
Наші генеральні конференції транслюються супутником та іншими засобами 92-ма мовами.
І це лише початок. Ця робота і надалі буде розростатися, процвітати і просуватися по землі. Так має бути, якщо має бути виповнено обіцяння Моронія Джозефу.
Ця робота унікальна і чудова. Вона докорінно відрізняється від будь-якого іншого утворення релігійного толку, відомого мені.
Коли Ісус ходив по землі, то казав: “Життя ж вічне—це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його” (Іван 17:3).
Завдяки тому славетному Першому видінню Джозеф у свої 14 років здобув досвід, який відрізнявся від будь-якого записаного досвіду будь-якої іншої людини. Ще ніколи, наскільки відомо з наявних літописів, Бог, наш Вічний Батько, і Його Улюблений Син, Воскреслий Господь, не являлися на землі разом.
Коли Іван христив Ісуса у річці Йордан, чули голос Бога, але Його тоді не бачили. На горі Преображення знову чули голос Бога, але в нас немає письмового свідчення про Його явлення. Степан бачив Господа по праву руку Батька, але Вони не зверталися до Нього і не вчили Його.
Після Свого воскресіння Ісус явився нефійцям у західній півкулі. Голос Всемогутнього, який представляв Воскреслого Христа, чули тричі, але Батько тоді не являвся.
Яким же дивовижним було те видіння в 1820 році, коли Джозеф молився серед дерев і перед ним постали разом Батько і Син. Один з Них промовив до нього, називаючи на ім’я, і, вказуючи на іншого, сказав: “Це Мій Улюблений Син, слухай Його!” (Джозеф Сміт—Історія 1:17).
Нічого подібного раніше не відбувалося. Людина може здивуватися, чому було так важливо, щоби явилися і Батько, і Син. Я гадаю тому, що Вони розпочинали розподіл повноти часів, останній і завершальний розподіл євангелії, коли будуть зібрані разом складові всіх попередніх розподілів. Це мав бути останній розділ в довгому літописі стосунків Бога з чоловіками і жінками на цій землі.
Після смерті Спасителя Церква, яку Він установив, відійшла у відступництво. Виповнилися слова Ісаї, який сказав: “І осквернилась земля під своїми мешканцями, бо переступили закони, постанову порушили, зламали вони заповіта відвічного” (Ісая 24:5).
Розуміючи, наскільки важливо знати істинну природу Бога, люди шукали спосіб описати Його. Вчені сановники сперечалися один з одним. Коли Костянтин став у IV ст. християнином, він скликав великі збори цього вченого духівництва, сподіваючись, що вони дійдуть висновку щодо розуміння істинної природи Божества. Усе, чого дійшли, так це компромісу різних точок зору. Плодом стало Нікейське уложення віри від 325 р. н. е. Це та наступні символи віри відтоді стали проголошенням учення щодо природи Божества для переважної частини християнства.
Я читав їх багато разів. Я не можу їх зрозуміти. Гадаю, що й іншим це не під силу. Я впевнений, що Господь також знав, що багато людей не зрозуміють їх. Тож у 1820 році Батько і Син явилися хлопчику Джозефу в незрівнянному видінні. Вони казали слова, які він міг чути, і він говорив до Них. Вони могли бачити. Вони могли говорити. Вони могли чути. Вони були особистостями. Вони були матеріальні. Вони не були уявними істотами. Вони були істотами в скинії з плоті. І з цього з’явилося наше унікальне й істинне розуміння природи Божества.
Не дивно, що коли в 1842 році Джозеф складав Уложення віри, то першим він зазначив: “Ми віримо в Бога, Вічного Батька, і в Його Сина Ісуса Христа, і в Святого Духа” (Уложення віри 1:1).
Як усім вам добре відомо, в наступні роки була справжня “хмара свідків”, як це пророче описав Павло (див. Євреям 12:1).
Спочатку явився Мороній з пластинами, з яких була перекладена Книга Мормона. Яка це була особлива й дивовижна подія! Історія Джозефа про золоті пластини була чудернацькою. У неї було важко повірити і легко поставити її під сумнів. Чи міг він самостійно написати її? Ось вона—дивіться, тримайте, читайте! Кожна спроба пояснити її появу, окрім пояснення самого Джозефа, розпадалася від власної неспроможності. Він практично не мав освіти, і при цьому за дуже короткий час явив світові переклад, виданий на більш ніж 500 сторінках.
Павло заявляє, що “кожна справа хай станеться вироком двох чи трьох свідків” (2 Коринтянам 13:1).
Біблія протягом століть була самотньою. Це—дорогоцінна й чудова книга. І ось з’явився другий свідок, проголошуючи божественність Христа. Книга Мормона—це єдина видана книга, відома мені, яка має в собі обіцяння, що той, хто читатиме її молитовно і запитає в молитві про неї, отримає силою Святого Духа одкровення знання, що вона істинна (див. Мороній 10:4).
З часу першого її видання в сільській друкарні в Пальмірі, шт. Нью-Йорк, було надруковано понад 133 мільйони примірників. Її перекладено 105 мовами. Нещодавно її назвали серед 20 найбільш впливових книг, будь-коли виданих в Північній Америці.
Нещодавно примірник першого видання було продано за 105 тис. доларів. Але найдешевше “м’яке” видання є не менш цінним для читача, який любить її мову та послання.
Усі ці роки критикани намагалися знайти їй мирське пояснення. Вони заперечували її. Вони насміхалися з неї. Але вона пережила всіх їх, і сьогодні її вплив більший, ніж будь-коли в її історії.
У цій низці подій далі відбулося відновлення священства, дарованого воскреслими істотами, які мали його, коли Спаситель ходив по землі. Це сталося в 1829 році, коли Джозефу було лише 23.
Після отримання священства 6 квітня 1830 року була організована Церква, коли молодому Джозефу не було ще 25. Знову ж таки, ця організація унікальна й відмінна від традиційних для християнства. Вона переважно направляється непрофесійним духовенством. Її геній—добровільне священнослужіння. В міру її зростання і поширення по всьому світі тисячі й тисячі відданих і здібних чоловіків направляють її роботу.
Сьогодні я благоговію перед усім тим величним, що Бог явив Своєму обраному пророкові, коли той був ще молодим і майже невідомим. Сама мова цих одкровень не доступна навіть найбільш ученим мужам.
Вчені, які не належать до нашої віри і не приймають наших унікальних учень, спантеличені успіхом цієї роботи, яка торкається сердець людей у всьому світі. Ми завдячуємо цим пророку Джозефу, провидцю й одкровителю, апостолу Господа Ісуса Христа, який був передвисвячений, щоби прийти в це покоління і бути знаряддям у руках Всемогутнього для відновлення на землі того, чого навчав Спаситель, ходячи дорогами Палестини.
Сьогодні я підтверджую вам своє свідчення про покликання пророка Джозефа, його труди, про запечатування його свідчення його кров’ю як мученика, що постраждав за вічну істину. Кожен з вас може свідчити про те саме. Перед нами стоїть пряме питання прийняття істини про Перше видіння і те, що прийшло за ним. Від питання про його реальність залежить сама істинність цієї Церкви. Якщо воно—правда, а я свідчу, що правда, тоді робота, до якої ми залучені, є найважливішою на землі.
Я складаю перед вами своє свідчення про істинність сказаного і прикликаю небесні благословення на вас. Нехай отвори небес відкриються і благословення проллються на вас, як і обіцяв Господь. Не забувайте, що це було Його обіцяння і що у Нього є сила і влада виконати його. Про це я молюся, і ділюся з вами своєю любов’ю і благословеннями, у святе ім’я нашого Викупителя, саме Господа Ісуса Христа, амінь.