Не залишай на завтра те, що можна зробити сьогодні

Старійшина Клаудіо Р. М. Коста

Президентство сімдесятників

Зараз—час виконувати, дані Богом, обов’язки щодо сім’ї.

Зображення

23 вересня 1995 р. Перше Президентство і Кворум Дванадцятьох Апостолів познайомив Церкву і світ з документом під назвою “Сім’я: Проголошення світові”. Я читаю фрагмент одного абзацу: “Чоловік і дружина мають урочисту відповідальність любити один одного, і своїх дітей, і піклуватися один про одного, а також про своїх дітей”¹. Ми живемо в такі дні і в такий час, коли ця порада дійсно є дуже важливою. Багато батьків кажуть, що в них немає часу для своїх сімей. Сучасний швидкісний стиль життя і надмірний обсяг роботи відволікають увагу батьків від того, що є найважливішим: віддавати свій час, віддавати самих себе своїй сім’ї.

Господь навчав, що кожний чоловік має відповідальність забезпечувати свою сім’ю², але це не означає просто наповнити дім продуктами та іншими потрібними або бажаними речами. Ми також маємо знаходити час, аби забезпечувати наші сім’ї навчанням. Чого саме ми повинні навчати?

Наш Батько навчав нас, що батьки зобов’язані навчати своїх дітей євангелії³. Пророк Легій добре розумів свою відповідальність навчати своїх дітей. Нефій проголошував, що його навчили “всьому тому, що знав [його] батько”⁴.

Господь навчав нас, як піклуватися про сім’ї, сказавши про це нам через Своїх пророків у Проголошенні світові: “Батьки мають священний обов’язок виховувати своїх дітей у любові й праведності, забезпечувати їхні фізичні й духовні потреби, вчити їх любити один одного і служити один одному, дотримуватися заповідей Божих і бути законопослушними громадянами, де б вони не жили”.⁵

Ми знаємо, що Бог навчав нас протягом століть, як захищати наші сім’ї й піклуватися про них. Ми також знаємо і можемо бачити, що ворог нападає на сім’ю. Зараз—час використовувати всі ці вчення. Зараз—час виконувати, дані Богом, обов’язки щодо сім’ї.

Президент Фауст дав нам три ключових моменти, які ми маємо виконувати, захищаючи та зміцнюючи наші сім’ї:

Сімейна молитва. Батьки мають навчати своїх дітей, що ті є Божими дітьми, і тому їм необхідно щоденно молитися Йому.
Домашній сімейний вечір. Як навчав нас президент Фауст, домашній сімейний вечір—це для кожного з нас і на кожному етапі нашого життя. Ми не повинні планувати на вечір понеділка жодних інших заходів, що можуть завадити нам збиратися сім’єю.
Особисте і сімейне вивчення Писань. Ми маємо допомагати нашим дітям зміцнювати віру і свідчення за допомогою цього фундаментального звичаю⁶.

Слідуючи мудрій пораді президента Фауста, ми будемо захищати членів сім’ї від атак Сатани, зміцнюючи в членах нашої сім’ї віру і свідчення про Господа Ісуса Христа.

У Проголошенні про сім’ю ми також дізнаємося, що “за божественним задумом, батько має головувати над своєю сім’єю в любові й праведності; він відповідає за забезпечення своєї сім’ї всім необхідним та її захист. Мати в першу чергу відповідальна за виховання своїх дітей. Як рівноправні партнери, матері й батьки зобов’язані допомагати одне одному у виконанні цих священних обов’язків”⁷.

Саме в домі члени сім’ї вивчають принципи євангелії і застосовують їх. Велика любов необхідна, щоби навчати і скеровувати сім’ю. Люблячі батьки й матері вчитимуть своїх дітей поклонятися Богові в їхній домівці. Коли дух поклоніння заповнює дім, цей дух входить у життя кожного члена сім’ї. Це готуватиме їх до будь-якої жертви, яку необхідно буде принести, аби бути здатними повернутися в присутність Бога і залишатися разом як сім’я всю вічність.

Проголошення про сім’ю допомагає нам глибоко розуміти ту любов, про яку згадував Спаситель, сказавши нам, що ми маємо “любити одне одного”⁸. Він дав нам найвищий взірець любові, коли проголосив: “Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх”⁹. Пізніше він спокутував усі наші гріхи і зрештою віддав Своє життя за всіх нас.

Ми можемо віддати свої життя тим, кого любимо, не фізично померши за них, а радше живучи для них—вділяючи від нашого часу, завжди будучи присутніми в їхньому житті, служачи їм, будучи ввічливими, ніжними, виявляючи щиру любов до членів нашої сім’ї і до всіх людей, як навчав Спаситель.

Ми не знаємо, що може статися з нами завтра, і тому саме сьогодні час починати виявляти вашу любов маленькими вчинками—обіймами, словами “я тебе люблю” до дружини і дітей і тих, хто навколо.

Я нещодавно прочитав один текст, де йшлося про те, як важливо не залишати на завтра те, що можна зробити сьогодні. У липні цього року в Бразилії сталася найжахливіша за всю історію країни авіакатастрофа. Загинуло 199 чоловік, включаючи пасажирів, працівників авіакомпанії, членів екіпажу та інших, які опинилися на місці катастрофи. Текст, про який йтиметься, прикріпив на дошці поряд зі схемою авіасполучень чоловік однієї із стюардес, що загинула в катастрофі. Він мав такий заголовок: “Завтра ніколи не прийде”, і це були фрагменти з поезії Норми Корнетт Мерек.

Якби я знав, що це буде востаннє, я б дивився на тебе, поки ти спала,
Я б обійняв тебе міцніше, я б умовляв Господа захистити тебе.
Якби я знав, що це буде востаннє, коли я бачу, як ти виходиш з дому,
Я б обійняв тебе, і поцілував, і покликав би тебе назад, щоби ще раз обійняти й поцілувати тебе.
Якби я знав, що це буде востаннє, я б слухав твій голос, коли ти молилася,
Я б записував кожний жест, кожний погляд, кожну посмішку, кожне твоє слово,
Щоби потім слухати це кожного дня.
Якби я знав, що це буде востаннє,
Я б витрачав би ще хвилинку-другу, щоби казати тобі: “Я люблю тебе”, а не думав би про те, що ти вже знаєш це.
Якби я знав, що це буде востаннє, що це наша остання мить,
Я був би поруч, проводячи день з тобою, замість того, щоб думати:
“О, я впевнений: будуть інші нагоди, так що нехай вже цей день добігає кінця”.
Безумовно ще буде день, щоби все переглянути,
І в нас буде друга нагода все виправити.
О, безумовно, буде ще один день, щоб ми сказали: “Я кохаю тебе”.
І, певно, буде ще одна нагода сказати одне одному: “Чи можу я чимось зарадити?”
Але в моєму випадку—цього не буде!
Тебе немає тут зі мною, і сьогодні останній наш день—наше розставання.
Отже, я хочу сказати, як сильно я тебе люблю,
І я сподіваюся, що ти ніколи цього не забудеш.
Завтра не обіцяно жодному—ні молодому, ні старому.
Сьогодні, можливо, твоя остання нагода міцно стиснути руку того, кого кохаєш і виявити всі свої почуття.
Якщо ти чекаєш завтрашнього дня, чому б не зробити це сьогодні?
Бо якщо завтра не настане, безумовно, ти шкодуватимеш про це до кінця життя,
Про те, що пошкодував часу на посмішку, на розмову, на обійми, на поцілунок,
Бо ти був надто зайнятий, щоби виконати те бажання людини, яке було останнім.
Отже, міцно обійми сьогодні того, кого кохаєш, своїх друзів, членів сім’ї,
І прошепоти їм на вухо, як сильно ти любиш їх і хочеш, щоби вони були поруч.
Використай свій час, щоби сказати:
“Вибач”,
“Будь ласка”,
“Прости мене”,
“Дякую”,
або навіть
“Нічого страшного”,
“Усе гаразд”.
Бо якщо завтра ніколи не настане, тобі не доведеться шкодувати сьогодні.
Минуле не повертається, а майбутнє може не прийти!10

Давайте виявляти нашу любов до наших дружин і дітей, до наших братів і сестер—сьогодні. Я знаю, що Бог живе. Я знаю, що Ісус є Христос, наш Спаситель і Викупитель. Я знаю, що Джозеф Сміт є пророком Господа і що Гордон Б. Хінклі є Божим живим пророком на цій землі. В ім’я Ісуса Христа, амінь.