Церква отримує дещо з особистих речей Джорджа А. і Бетшеби Сміт
Розкладені на столі речі, що належали Джорджу А. і Бетшебі Уілсон (Біглер) Сміт, охоплюють ціле століття історії Церкви.
Ці реліквії—починаючи з колекції окулярів апостола, який був короткозорим, і до фотографій, на яких застигла рання історія Церкви,—розповідають про людські якості однієї з найвпливовіших пар у Церкві.
Книга Мормона, жіночі капелюшки, неповторна строката шаль, прапор ручної роботи, безліч фотоальбомів, листів та альбом з ілюстраціями про подорож до Святої Землі—усе це знаходилося серед експонатів, упакованих в кілька коробок, які отримав Річард Оуман, куратор Музею церковної історії та мистецтва.
Джордж А., як його називали, був дуже вірним Церкві від свого хрищення в 1832 році і до смерті в 1875 році. Бувши двоюрідним братом пророка Джозефа Сміта і палким наверненим, він якось сказав: “Я завжди був другом Джозефа; його вороги—мої вороги” (Preston Nibley, “Youngest Modern Apostle,” Church News, 1950–1951, біографія Джорджа А. Сміта, що друкувалася у щотижневій рубриці). Він йшов разом з Табором Сіону в 1834 році; був вигнаний разом з хворими батьками зі штату Міссурі в 1838 році, а в 1840 році, хоч і був таким недужим, що ледь ноги тягав, усе ж відбув на місію в Англію.
Пізніше він став відомим колоністом, на його честь було названо місто Сент-Джордж, штат Юта, був істориком Церкви і першим радником у Першому Президентстві.
Його дружина, Бетшеба, була четвертим генеральним президентом Товариства допомоги. Вона опікувалася виданням Woman’s Exponent [Захисник жінки] і сміливо виступала за надання жінкам права голосу. Її ретельно упорядковані альбоми фотографій піонерів та коробочки з прим’ятими червоними, білими та блакитними стрічками, які з любовною дбайливістю збережені після місцевих святкувань, свідчать про її активну участь у тодішніх подіях та любов до своєї сім’ї.
За словами архіваріуса Хрісті Бест, вона прищепила п’яти поколінням розуміння того, наскільки важливо вести записи. “Я бачу Бетшебу в ролі берегині сімейної історії—у ролі берегині історії Церкви”.
Саме Бетшебин примірник Книги Мормона читав Гайрум Сміт незадовго до своєї мученицької смерті; сторінка в книзі Етер так і залишилася, як її загнув Гайрум Сміт, про що сказано в Ученні і Завітах 135:4. Старійшина Сміт придбав цю книгу в Англії, де вона була надрукована, і на ній витиснено дівоче прізвище Бетшеби. Він зустрів Бетшебу і зупинявся в сім’ї її батьків під час своєї місії в 1837 році. Він був там, коли її охристили у віці 15 років, і цей 20-річний чоловік попередньо пообіцяв: “Якщо Всемогутній збереже нас у наступні три роки, то ми одружимося”. Одного разу в тій місцевості він виступив перед галасливим натовпом з проповіддю, що тривала дві з половиною години. (Див. “Youngest Modern Apostle,” Church News, 1950–1951).
Три роки пройшло, і Всемогутній таки зберіг їх, але—по обидва боки Атлантичного океану. У листі до родича нещодавно покликаний апостол писав: “Передай сестрі Бетшебі, що мені її не забути. … Якщо вона заміжня, побажай їй від мене великої радості, якщо ж ні, то побажай їй великої радості зі мною”.
У 1841 році він повернувся у Сполучені Штати, відвідав своїх батьків, а потім відразу поїхав до Біглерів. Через десять днів, 25 липня, вони з Бетшебою одружилися.
У 1844 році він перебував у штаті Мічиган, проповідуючи євангелію. Серед особистих речей Сміта є невелика листівка, надрукована там у той час; у ній був заклик вибрати Джозефа Сміта президентом Сполучених Штатів Америки і обіцяння “демократії Джефферсона”. Почувши про мученицьку смерть пророка, старійшина Сміт негайно повернувся додому. Він став на бік Уілларда Річардса, коли той виступив проти тих, хто вимагав помститися жителям Картеджа.
Як зазначив брат Оуман, ні страждання, викликані трагедією в Картеджі, ні подальші труднощі переходу на захід не завадили Джорджу А. Сміту бути людиною з добрим гумором. “Життя у прикордонні і політична ситуація тоді були не з легких, і все ж він завжди був у гарному настрої. Серед індіанців одного з племен йому дали ім’я “Людина, Яка Може Сама із Себе Сміятися”. Просто вражало, коли він міг, виступаючи у жарку пору на конференції колу, зняти свою невелику перуку і витерти нею чоло. У нього не було ніякої пихатості”.
Проживши діяльне життя, Джордж А. Сміт помер у 1875 році у віці 58 років, залишивши Бетшебу вдовою на наступні 35 років. Смерть Джорджа А. Сміта була шоком для його дружини, яка сиділа біля нього, коли він, нахилившись до неї, несподівано помер.
У подальші роки Бетшеба залишалася активною в Церкві. Вона служила у правлінні Deseret Hospital [Лікарня Дезерет] і працювала в Домі ендаументу та храмах, коли їх збудували. Вона була у складі першого Товариства допомоги, коли воно організувалося в 1842 році в Наву, і була покликана служити другим радником у Зіни Д. Х. Янг, коли та була генеральним президентом Товариства допомоги. Після смерті сестри Янг генеральним президентом Товариства допомоги з 1901 по 1910 рік служила сестра Сміт.
Адаптовано з газети Church News за 5 трав. 2007 р.