Подарунки, привезені додому з місії
Багато років тому я був в аеропорту і випадково зустрів там кількох місіонерів, що поверталися з місії. Там були їхні сім’ї. Хтось із членів сім’ї допомагав з багажем, і я запитав у одного з місіонерів: “Оце й усі твої речі?” Він відповів: “Це лише подарунки, які я везу додому”. Ця фраза й підказала мені тему того, про що я хочу говорити: “Подарунки, привезені додому з місії”.
1. Знання про Бога, нашого Вічного Батька і Його Улюбленого Сина, Господа Ісуса Христа, і любов до Них.
“Життя ж вічне—це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його” (Іван 17:3). Немає більшого дару, який людина може отримати у цьому світі, ніж упевнене, непохитне переконання в тому, що Бог, наш Вічний Батько, живе і що Ісус є Христос. Я вірю в це. Я переконаний, що це дуже, дуже важливо.
2. Знання Писань, слова Божого, і любов до них.
Будучи місіонером, я щовечора читав кілька розділів з Книги Мормона, перш ніж лягав спати, і тоді в моє серце прийшла упевненість, яка ніколи мене не залишала: ця книга є словом Божим, відновленим на землі силою Всемогутнього, перекладеним даром і силою Бога для переконання юдея й іновірця, що Ісус є Христос. Я вдячний Богові за свідчення, яке я отримав про істинність слова Божого, як воно вміщено в цих священних книгах. І я сподіваюся, що кожен місіонер поїде зі своєї місії з переконанням у серці про те, що ці книги є істинними.
3. Сильніша любов до батьків.
Протягом багатьох років я був на сотнях місіонерських зборів. Я люблю чути, як місіонери розповідають про свою любов до Господа, але я також люблю чути, як вони з великою вдячністю і любов’ю розповідають про своїх батьків. Колись безтурботні й байдужі хлопчики підводилися і зі сльозами на очах дякували Господу за своїх батьків і матерів. Чудово і корисно почути в наші дні, як міцний юнак, звівшись на ноги, з глибоким почуттям розповідає про свого батька і матір, кажучи те, чого він ніколи раніше не казав у своєму житті. Кожен юнак і дівчина має повернутися додому з сильнішим почуттям любові до батьків.
4. Любов до людей, для яких вони трудяться.
Я люблю англійців. Ніхто не може при мені казати щось нехороше про англійців, тому що я працював з ними, жив з ними, був у їхніх будинках, біля їхніх камінів. Я навчився розуміти їхні серця і навчився любити їх.
Я полюбив народ Азії. Серед нього я провів 11 років і полюбив його. Я люблю їх так само, як і будь-кого, кому я служив як місіонер, бо я служив серед них.
Якщо місіонер повертається додому, не маючи сильнішої любові до людей, яким він служив, щось у його місії було не так.
5. Здатність цінувати наполегливу працю.
Кожен місіонер повинен усвідомлювати, що робота, робота і лише робота є ключем до здійснення планів, ключем до успіху в житті. Нічим не можна замінити роботу. Необхідно встати вранці, взятися за роботу і працювати доти, доки її не буде завершено. Найбільшим талантом у житті, що забезпечить вас усім необхідним, є здатність наполегливо працювати.
6. Впевненість у тому, що вплив Святого Духа доступний кожному з нас, якщо ми живемо гідно.
Натхнення доступне кожному з нас, якщо ми живемо гідно й розвиваємо цей дар. Мені подобаються ці величні слова одкровення, ці слова обіцяння: “Бог дасть вам знання через Свого Святого Духа, так, через невимовний дар Святого Духа” (УЗ 121:26). Який дорогоцінний подарунок ви привезете додому—впевненість, що живучи гідно, ми зможемо отримати те, що приходить силою Святого Духа.
7. Розуміння важливості роботи в команді.
Ніхто не може виконати цю роботу в одиночку. Ми працюємо парами. “Кожна справа хай станеться вироком двох чи трьох свідків” (2 Коринтянам 13:1). Ми працюємо разом. На місії немає місця примадоннам. Наші зусилля—це, загалом, робота в команді. І як чудово навчитися працювати з іншими людьми.
8. Цінність особистих чеснот.
Мабуть, ніщо так не навчить місіонера цілісності, як здатність цінувати особисті чесноти. Важко знайти величніші слова за ті, що дані в обіцянні під натхненням Господа пророкові Джозефу Сміту: “Нехай чеснота прикрашає твої думки безупинно”. Це—заповідь. А далі йде обіцяння: “Зміцніє твоя впевненість у присутності Бога” (УЗ 121:45). Таким є обіцяння тим, хто є чеснотним.
9. Віра, щоб діяти.
“Я піду і зроблю те, що Господь наказав, бо я знаю, що Господь не дає заповідей дітям людським без того, щоб не приготувати шлях для них, аби вони могли виконати те, що Він наказав їм” (1 Нефій 3:7).
Ми ставимо перед місіонерами дуже складні завдання. Іноді так нелегко сором’язливим, скромним юнакам робити те, про що ми їх просимо. Але як чудово, що вони намагаються. У них є віра робити це, віра діяти, віра йти вперед і докладати зусиль. І з цим цінним даром вони повернуться додому.
10. Смирення, щоб молитися.
Визнайте, що існує сила, більша за нашу. Якою б хорошою не була людина, вона не є досить хорошою. Якою б мудрою вона не була, вона не є досить мудрою. Якою б сильною не була людина, вона не є достатньо сильною, щоб постати перед усіма подіями, що трапляться у житті. Існує джерело сили, до якого людина може звертатися, маючи впевненість, що її вислухають і дадуть відповідь.
Я сподіваюся, що кожен місіонер чи місіонерка повернеться додому з цими 10 дарами. Не з прикрасами, не з ляльками, не з тканинами, хутрами, одягом чи тарілками, але з цими величними, нетлінними, прекрасними дарами. Нехай Бог благословить вас здатністю зберегти віру і, маючи її, з великою радістю виконуйте своє покликання.
З виступу на семінарі для нових президентів місій, 24 червня 1983 р.