2007
Друзі по листуванню і рекомендовані особи для навчання
Березень 2007


Друзі по листуванню і рекомендовані особи для навчання

Моя напарниця вручила мені конверт і сказала: “Сестро Джоунс, мені здається, це для тебе”. Я поглянула на зворотну адресу і була рада побачити в куточку конверта акуратно виведене ім’я моєї двоюрідної сестри. Мене щойно перевели до нового міста з іншої частини південної Франції, і я не думала, що хтось із домашніх у Сполучених Штатах знав мою нову адресу. Я відкрила конверт і прочитала короткого листа, в якому моя сестра розповідала, що нещодавно отримала електронне послання від подруги по листуванню з Франції після восьмирічного мовчання.

Моя двоюрідна сестра пояснила, що, незважаючи не те, що вона і Селін отримали адресу одна одної під час навчання у школі на уроці французької та англійської відповідно, насправді вони ніколи не писали одна одній. Тож моя двоюрідна сестра була дуже здивована, отримавши послання від Селін. Сестра не знала, чи живе Селін у південній Франції, де я служу, але вона написала її ім’я та адресу й попросила мене познайомитися з нею, якщо це можливо.

Оскільки я щойно прибула в цю місцевість, то показала листа своїй напарниці і запитала, чи живе подруга по листуванню моєї двоюрідної сестри в нашій місії. “Не лише в межах нашої місії,—відповіла та, —вона живе в нашому окрузі!” Сповнені радості, ми зателефонували Селін, щоб познайомитися з нею, і вона погодилася зустрітися з нами. Ми відправилися в невелику подорож поїздом до Монтобану.

Коли ми зійшли з поїзда, нас тепло привітали Селін та її батьки. Вони запросили нас до себе додому і попросили поділитися своїм посланням. Навчаючи їх про Книгу Мормона і пророка Джозефа Сміта, ми відчували Духа, Який свідчив про істинність відновленої євангелії. Сім’я висловила свою вдячність за цінності, яких навчає Церква, і після тривалої бесіди ми, залишивши їм Книгу Мормона, помолившись і пообіцявши повернутися, поїхали додому.

То був перший з багатьох візитів до Селін та її сім’ї. Моя місія закінчилася, коли вони все ще вивчали Церкву, але перш ніж попрощатися із Селін, я запитала у неї, чому вона вирішила написати моїй двоюрідній сестрі після восьми років мовчання. Її відповідь мене здивувала: “Я наводила порядок у одній із шухляд і натрапила на її адресу, написану на маленькому папірці, який я вважала загубленим. Я мала сильне відчуття, що слід написати листа”.

По дорозі додому я дивилася у вікно поїзда і дивувалася, як люблячий Батько зробив так, щоб загублена адреса знайшлася, а старе знайомство відновилося саме в той момент, коли мене несподівано перевели до нового міста в останні шість тижнів моєї місії. Він пам’ятає про все і робить чудеса, навіть такі малі й прості речі, як адреса подруги по листуванню.