Уроки з Нового Завіту
Ісус Христос—xлiб життя
Коли Ісус був на землі, то здійснював багато чудес, наприклад, перетворював воду на вино, зціляв хворих і немічних, і навіть підняв Лазаря з мертвих. Ще одним чудом, свідками якого стала велика кількість присутніх, стало нагодування близько 5 тис. людей п’ятьма хлібами і двома рибками. Це чудо описується в усіх чотирьох євангеліях (див. Матвій 14:13–21; Марк 6:34–44; Лука 9:12–17; Іван 6:5–14). Давайте проаналізуємо деякі деталі цієї чудесної історії й обговоримо, чому вона є актуальною і в наш час.
Співчуття Спасителя
Спаситель здійснював ці чудеса, керуюсь співчуттям до людей. Марк писав, що Ісус подивився на людей, які жадібно слухали Його слова, і “змилувався над ними, бо були вони немов вівці, що не мають пастуха” (Марк 6:34). Він розумів, що “година вже пізня”. І оскільки то було “місце безлюдне” (Марк 6:35), люди не мали де знайти їжу.
Однак Ісус до часу не застосовував Свою силу здійснювати чудеса і спочатку вирішив випробувати Своїх учнів. Він запитав у Пилипа: “Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?” (Іван 6:5). Чому Він поставив Пилипові це запитання, якщо “знав Сам, що Він має робити?” (Іван 6:6). Можливо, Він хотів, щоб Його учні повністю визнали, що неспроможні нагодувати таку велику кількість людей при наявності грошей і часу, даних їм. Щоб нагодувати таку велику кількість людей, необхідне чудо.
Тоді учні принесли їжу, яку мав один хлопчик, і то була єдина наявна у них їжа: п’ять ячмінних хлібів і дві маленькі рибки. Я втішаюся думкою, що, можливо, той хлопчик, будучи голодний сам, зберіг їжу для свого великого Вчителя замість того, щоб піклуватися про себе. Це також сприяло здійсненню того великого чуда.
“І розсілись рядами вони”
Ісус Христос навмисно здійснив ще одну справу, перш ніж показав чудо: Він наказав Своїх учнів “на зеленій траві посадити. … І розсілись рядами вони, по сто і по п’ятдесят” (Марк 6:39–40). Чому він попросив людей сісти таким чином? Звичайно ж, Він хотів переконатися, що їжу розподілятимуть упорядковано. Старійшина Брюс Р. Макконкі (1915–1985), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, дає таке пояснення: “У плануванні або в роботі Господа не може бути нічого неорганізованого чи неупорядкованого. Велику кількість людей розсадили за певним порядком: групами і рядами. Він не розкидався своїми щедрими благословеннями, бездумно розпорошуючи їх на неупорядкований натовп людей. Замість цього Він дав таку необхідну й іншим чином недоступну їжу зібранню людей, які прийшли послухати його. І таким чином, ні у кого не виникало питання з приводу того, що відбувається. Апостоли мали роздавати хліб та рибу упорядковано, ставлячись до всіх по-справедливості й неупереджено”1.
Крім того, я впевнений, як це було і з Пилипом, Господь хотів, щоб люди помітили, яким великим було зібрання під час здійснення чуда. Він, можливо, хотів зробити все необхідне, аби уникнути суперечок серед великої кількості учасників цього великого чуда.
Кількість людей у дійсності перевищувала 5 тис., тому що жінок і дітей не порахували. Отже, набагато більше 5 тис. було чудесним чином нагодовано п’ятьма хлібами і двома рибами.
Після того як Спаситель взяв п’ять хлібів і рибу, “поглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби” (Марк 6:41), і передав їх учням, щоб роздали людям. Потім вони роздали рибу. Люди не брали їжу потроху, непокоячись про те, що її не вистачить. Натомість вони брали “скільки хотіли” (Іван 6:11) і “всі їли й наїлися” (Марк 6:42).
Ісус продовжував давати настанови після здійснення чуда. Він наказав учням: “Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло” (Іван 6:12). Учні зібрали 12 кошів їжі!
Було ясно, що Своєю силою Ісус здійснив чудо. Розповідь у книзі Івана закінчується таким коментарем: “А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: “Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ” (Іван 6:14).
Духовна пожива
Історія на цьому не закінчується. Усе це було лише прелюдією до того, чого Спаситель навчав далі. Він здійснив це чудо таким вражаючим чином, аби люди зрозуміли, що Він має велику силу, і, таким чином, приготувалися прийняти Його вчення, яке є набагато важливішим за споживання хлібів та риби.
Невдовзі після здійснення цього чуда Ісус навчав людей не зосереджуватися на фізичному хлібі, але прагнути набагато важливішого хліба: “Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський” (Іван 6:27).
Люди були збентежені сказаним. Розумом вони все ще були зосереджені на хлібах, які з’їли. Вони не могли зрозуміти значення слів “хліб життя”.
Ісус проголосив: “Я—хліб життя. Хто до Мене приходить,—не голодуватиме він, а хто вірує в Мене,—ніколи не прагнутиме” (Іван 6:35).
Далі Він пояснював: “Я—хліб життя! … То є хліб, Який сходить із неба,—щоб не вмер, хто Його споживає. Я—хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити” (Іван 6:48, 50–51).
Деякі люди ремствували через сказане Ним. Вони вважали, що знають Ісуса, сина Йосипа-теслі. Вони забули про владу, якою Ісус здійснив таке величне чудо. Багато вирішило залишити Його. Ісус запитав у дванадцятьох апостолів: “Чи не хочете й ви відійти?” (Іван 6:67). Відповіддю Петра стало свідчення, потужне у своїй простоті: “До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного” (Іван 6:68).
Хоча Спаситель добре підготував людей на навчання про Його божественну природу і місію, все ж вони не зрозуміли важливості чуда чи Ісусового вчення про те, що Він є Хлібом Життя. Однак Дванадцятеро, очолювані Петром, запевнили Його у своїх свідченнях. Це мало дати Господу велику втіху.
Важливість для наших днів
У наш час люди можуть думати, що чудо про хліби й рибу—це лишень давня історія, і вона не має значення у наш час. Якщо так, то вони не ухопили суті цієї чудової історії і не розуміють значення “хліба життя”.
Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Через сучасні досягнення і удосконалення ми також можемо відійти від життєво необхідного хліба вічного життя; насправді ми обираємо духовне недоїдання, добровільно потураючи такій собі втраті апетиту до духовної їжі”2.
Bible Dictionary (Біблійний словник) пояснює, що чудеса “були важливою частиною діянь Ісуса Христа, але вони є також частиною божественних учень” (с. 732; див. також Путівник по Писаннях, “Чудо”, с. 216). Чудо з хлібами й рибами є гарним прикладом до цього визначення. Ісус нагодував понад 5 тис. чоловік усього п’ятьма хлібами й двома рибами. Це прояв чуда. Він назвав Себе “хлібом життя”—це божественне вчення.
Знаючи, що Ісус Христос є Хлібом життя, завдяки чому всі можуть отримати вічне життя, на нас лягає важлива відповідальність. Ми повинні прагнути допомагати людям прийти до Нього і скуштувати від Його слова, як і люди, які наситилися хлібом і рибою. Наші друзі можуть навіть не знати, що вони відчувають духовний голод. Вони можуть намагатися споживати багато всього, щоб задовольнити духовний голод, але внаслідок цього вони відчуватимуть розчарування й розгубленість. Тож допоможемо їм дізнатися, як вони можуть духовно насититися, прийшовши до Ісуса Христа, Хліба життя.