1 Нефій 4
    Footnotes

    Розділ 4

    Нефій вбиває Лавана за наказом Господа і потім хитрістю здобуває пластини з латуні—Зорам вирішує приєднатися до сімʼї Легія в пустині. Близько 600–592 рр. до р.х.

    1 І сталося, що я звернувся до братів своїх, кажучи: Ходімо знову до Єрусалима і будьмо авірними у виконанні наказів Господа; бо, ось Він могутніший за всіх на світі, то чому ж Він не може бути бмогутнішим за Лавана і його пʼятдесятьох людей, так, або навіть від його десятків тисяч?

    2 Отже, повернімося; будьмо асильними, як бМойсей; бо він дійсно повелів водам вЧервоного моря, і ті розступилися, і наші батьки пройшли з полону сушею, а військо фараонове, яке йшло слідом, було потоплене у водах Червоного моря.

    3 Ось бачите, ви знаєте, що це є правда; і ви також знаєте, що аангел говорив до вас; то як же ви можете сумніватися? Ходімо, Господь може врятувати нас, так само, як і наших батьків, і знищити Лавана, так само, як Єгиптян.

    4 Після того як я сказав ці слова, вони ще були розгнівані і все ще продовжували ремствувати; однак вони пішли за мною, аж поки ми не прийшли під стіни Єрусалима.

    5 І це було вночі; і я примусив їх сховатися за стінами. А після того як вони сховалися, я, Нефій, крадькома ввійшов у місто і попрямував до дому Лавана.

    6 І авів мене Дух Божий, бо не бзнав я наперед, що маю робити.

    7 Однак я йшов уперед, і коли я підійшов ближче до дому Лавана, я побачив чоловіка, і він упав на землю переді мною, бо був пʼяний від вина.

    8 І коли я підійшов до нього, то побачив, що це був Лаван.

    9 І я побачив його амеч; і я витяг його з піхов; і рукоять його була з чистого золота, і надзвичайно тонкої роботи, і я побачив, що лезо його було зі сталі найвищого ґатунку.

    10 І сталося, що Дух Божий апримушував мене вбити Лавана; але я сказав у своєму серці: Ніколи не проливав я крові людської. І я відступив і не хотів убивати його.

    11 І Дух знову сказав мені: Бачиш, аГосподь віддав його у руки твої. Дійсно, і я також знав, що він хотів позбавити мене життя; так, і він не виконував заповіді Господа; а ще він бзабрав наше майно.

    12 І сталося, що Дух знову сказав мені: Вбий його, бо Господь віддав його у твої руки;

    13 Знай, Господь аубиває бзлочестивих, щоб здійснити Свої праведні наміри. вКраще нехай одна людина загине, ніж народ виродиться і загине у зневірі.

    14 І ось, коли я, Нефій, почув ці слова, я згадав слова Господа, які Він сказав у пустині, звертаючись до мене: аЯкщо твоє сімʼя виконуватиме Мої бзаповіді, вони будуть впроцвітати на гземлі обіцяній.

    15 Так, і я ще подумав, що вони не зможуть виконувати заповіді Господа згідно з законом Мойсея, якщо вони не матимуть цього закону.

    16 І я також знав, що цей азакон вигравіюваний на пластинах з латуні.

    17 І знову-таки, я знав, що Господь віддав Лавана у мої руки для того, щоб я зміг одержати ці літописи згідно з Його наказами.

    18 Тому я послухався голосу Духа, і взяв Лавана за волосся на голові, і я відсік йому голову його ж власним амечем.

    19 І після того як я відсік йому голову його ж власним мечем, я взяв одежу Лавана і надів на себе; так, кожну річ; і я оперезав його зброєю свої стегна.

    20 І після того як я зробив це, я пішов до скарбниці Лавана. І коли я йшов до скарбниці Лавана, то я побачив аслугу Лавана, який мав ключі від скарбниці. І я наказав йому голосом Лавана піти зі мною до скарбниці.

    21 І він подумав, що я його хазяїн, Лаван, бо він побачив одяг і також меч, що був на моїх стегнах.

    22 І він говорив зі мною про старійшин юдейських, бо він знав, що його хазяїн, Лаван, був цієї ночі серед них.

    23 А я розмовляв з ним так, нібито я був Лаван.

    24 І я також сказав йому, що я маю віднести ті записи, що на апластинах з латуні, до моїх старших братів, які були поза стінами.

    25 І я також наказав йому іти за мною.

    26 І він, вважаючи, що я кажу про братів з церкви і що я дійсно той самий Лаван, якого я вбив, пішов за мною.

    27 І він ще тривалий час говорив мені про старійшин юдейських, поки я йшов до своїх братів, які чекали за стінами.

    28 І сталося, що коли Ламан побачив мене, то він надзвичайно злякався, і Лемуїл, і Сам також. І вони втекли від мене; бо вони вважали, що то був Лаван і що він убив мене і має намір позбавити їх життя також.

    29 І сталося, що я покликав їх, і вони почули мене; тому вони перестали тікати від мене.

    30 І сталося, що слуга Лавана, побачивши моїх братів, затремтів, і вже збирався втекти від мене і повернутися в місто Єрусалим.

    31 І тоді я, Нефій, будучи людиною міцної статури, і також наділений Господом великою асилою, отже я схопив слугу Лавана і тримав його, щоб він не міг втекти.

    32 І сталося, я сказав йому, що якщо він прислухається до моїх слів, то, як Господь живий і як я живий, отже, якщо він прислухається до наших слів, ми збережемо йому життя.

    33 І я сказав йому, а саме під априсягою, що йому не треба боятися; що він буде вільною людиною, так само, як і ми, якщо піде з нами у пустиню.

    34 І я також сказав йому: Воістину Господь анаказав нам зробити все це; то хіба не повинні ми старанно виконувати накази Господа? Тому, якщо ти підеш у пустиню до мого батька, то буде тобі місце серед нас.

    35 І сталося, що аЗорам посміливішав від тих слів, що я сказав. А Зорам—то було імʼя слуги; і він обіцяв, що піде в пустиню до нашого батька. Так, і він також присягнув нам, що з цього часу і надалі він буде жити з нами.

    36 І хотіли ми залишити його з нами для того, щоб Юдеї не дізналися про нашу втечу у пустиню і, переслідуючи, не знищили б нас.

    37 І сталося, що коли Зорам априсягнув нам, наші побоювання щодо нього зникли.

    38 І сталося, що взяли ми пластини з латуні і слугу Лавана та й пішли в пустиню, прямуючи до намету нашого батька.