1 І сталося, що ми знову вирушили в дорогу пустинею; і мандрували ми відтоді приблизно на схід. І мандрували ми, і пережили багато бідувань у пустині; і жінки наші народили дітей у пустині.

2 І такі великі були нам благословення Господа, що коли ми жили на одному сирому мʼясі в пустині, наші жінки мали достатньо материнського молока для годування своїх дітей, і були сильними однаково з чоловіками; і почали вони зносити свої мандри без ремствувань.

3 І так ми бачимо, що заповіді Бога повинні виконуватися. І якщо діти людські будуть виконувати заповіді Божі, Він буде живити їх, і зміцнювати їх, і забезпечувати засобами, з допомогою яких вони зможуть виконати те, що Він їм наказав; отже, Він забезпечив нас усім необхідним, коли ми перебували в пустині.

4 І перебували ми в пустині протягом багатьох років, так, а саме, вісім років були ми в пустині.

5 І прийшли ми на землю, яку назвали Щедрою, тому що тут було багато плодів і також дикого меду; і все це приготував Господь, щоб ми не загинули. І побачили ми море, яке ми назвали Іріянтум, що в перекладі означає великі води.

6 І сталося, що ми поставили наші намети на березі моря; і, незважаючи на те, що ми зазнали багатьох страждань і багатьох труднощів, так багато, що й описати це неможливо, ми надзвичайно зраділи, вийшовши на узбережжя; і ми назвали це місце Щедрим, бо тут було багато плодів.

7 І сталося, що після того як я, Нефій, перебував на землі Щедрій протягом багатьох днів, голос Господа дійшов до мене, кажучи: Вставай і вирушай на гору. І сталося так, що я встав і пішов на гору, і заволав до Господа.

8 І сталося, що Господь заговорив до мене, кажучи: Ти побудуєш корабель, у той спосіб, який Я тобі вкажу, щоб міг Я перевезти твою родину через води.

9 І я сказав: Господи, куди мені піти, щоб знайти руду для виплавляння, щоб зробити інструменти і побудувати корабель у той спосіб, який Ти показав мені?

10 І сталося, що Господь сказав мені, куди треба піти, щоб знайти руду для виготовлення інструментів.

11 І сталося, що я, Нефій, зробив із шкіри тварин роздувальні міхи, щоб роздувати вогонь; а після того як я зробив роздувальні міхи, щоб роздувати вогонь, я вдарив одним камінцем об другий, щоб розпалити вогонь.

12 Бо Господь досі не дозволяв нам розпалювати багато вогню під час нашої мандрівки пустинею; бо Він сказав: Я зроблю вашу їжу смачною, щоб не треба було її варити;

13 І Я також буду вашим світлом у пустині; і Я підготую путь для вас, якщо будете дотримуватися Моїх заповідей; отже, доки ви будете виконувати Мої заповіді, вас буде ведено до обіцяної землі; і ви мусите знати, що це Я Той, Хто веде вас.

14 Так, і ще Господь сказав: Після того як ви прийдете на землю обіцяну, ви дізнаєтеся, що Я, Господь, є Бог; і що Я, Господь, врятував вас від знищення; так, що Я вивів вас із землі Єрусалимської.

15 Отже, я, Нефій, намагався виконувати заповіді Господа, і я закликав своїх братів до вірності і старанності.

16 І сталося, що я виготовив інструменти з руди, яку я виплавив з гірської породи.

17 І коли мої брати побачили, що я збираюся будувати корабель, вони почали ремствувати на мене, кажучи: Наш брат дурний, бо він думає, що може побудувати корабель; так, і ще він думає, що може переправитися через ці великі води.

18 І так мої брати скаржилися на мене, і хотіли зробити так, щоб не працювати, бо вони не вірили, що я можу побудувати корабель; а також не вірили вони, що мене наставляв Господь.

19 І ось сталося, що я, Нефій, був надзвичайно засмучений закамʼянілістю їхніх сердець; і тепер, коли вони побачили, що я засмутився закамʼянілістю їхніх сердець, вони так зраділи в душі, що почали насміхатися з мене, кажучи: Ми знаємо, що ти не зможеш побудувати корабель, бо ми знаємо, що тобі не вистачає розсудливості; отже, ти не зможеш закінчити таку велику роботу.

20 І ти подібно до нашого батька, керуєшся безглуздими вигадками свого серця; так, він вивів нас з землі Єрусалимської, і ми мандруємо пустинею вже так багато років; і наші жінки тяжко працювали, виношуючи дітей; і вони народжували дітей у пустині і знесли все, за винятком смерті; і було б краще, коли б вони померли до того, як вийти з Єрусалима, ніж знести ці страждання.

21 Ось, усі ці довгі роки, що ми бідували в пустині, ми могли б володіти нашим майном і землею нашого успадкування; так, ми могли б бути щасливими.

22 І ми знаємо, що люди, які жили на землі Єрусалимській, були праведним народом; бо вони виконували устави і присуди Господа, і всі Його заповіді за законом Мойсея; отже, ми знаємо, що вони є народ праведний; а наш батько осуджував їх, і вивів нас, бо ми прислухалися до його слів; так, і наш брат подібний до нього. Ось такою промовою мої брати ремствували і скаржилися на нас.

23 І сталося, що я, Нефій, звернувся до них, кажучи: Чи вірите ви, що наші батьки, діти Ізраїля, були б визволені від рук Єгиптян, якби вони не прислухалися до слів Господа?

24 Так, чи вважаєте ви, що вони були б визволені з рабства, якби Господь не наказав Мойсеєві, щоб той вивів їх з рабства?

25 Тепер ви знаєте, що діти Ізраїля були в рабстві; і ви знаєте, що вони були пригнічені працею, яку тяжко було переносити; отже, ви знаєте, що це напевно була добра річ для них, щоб їх було виведено з рабства.

26 Тепер ви знаєте, що Мойсеєві Господь повелів зробити цю велику справу; і ви знаєте, що за його словом води Червоного моря розступилися, і вони пройшли крізь них по сухій землі.

27 Але ви знаєте, що Єгиптяни потонули в Червоному морі, то було військо фараонове.

28 А також ви знаєте, що у пустині вони годувалися манною.

29 Так, і ви також знаєте, що Мойсей словом своїм з силою Бога, яка була в ньому, вдарив по скелі, і звідти потекла вода, щоб діти Ізраїля змогли втамувати свою спрагу.

30 І, незважаючи на те, що їх вели, що Господь, Бог їхній, Викупитель їхній, ішов попереду, ведучи їх удень і даючи їм світло вночі, і роблячи для них усе, що доцільно для людини одержувати, вони закамʼяніли серцями і засліпли розумом, і лаяли Мойсея й істинного і живого Бога.

31 І сталося, що згідно зі Своїм словом Він нищив їх; і згідно зі Своїм словом Він вів їх; і згідно зі Своїм словом Він зробив для них усе потрібне; і не було зроблено жодної справи, яка б не була за Його словом.

32 І після того як вони переправилися через ріку Йордан, Він зробив їх такими могутніми, щоб вони витіснили дітей тієї землі, так, розсіяли їх аж до знищення.

33 І тепер, невже ви вважаєте, що діти тієї землі, які були на землі обіцяній, яких витіснили наші батьки, невже ви вважаєте, що вони були праведні? Ось, я кажу вам: Ні.

34 Невже ви вважаєте, що наші батьки були б більше до вподоби, ніж вони, якщо вони були б праведні? Я кажу вам: Ні.

35 Знайте, Господь шанує всю плоть однаково; той, хто праведний, до вподоби Богу. Але ось ці люди знехтували кожне слово Бога, і вони дозріли у своєму беззаконні; і повнота гніву Божого поширилася на них; і Господь прокляв цю землю для них, і благословив її для наших батьків; так, Він дійсно прокляв її для них аж до їхнього знищення, і Він-таки благословив її для наших батьків, щоб вони мали владу над нею.

36 Дивіться, Господь створив землю, щоб її було заселено; і Він створив дітей Своїх, щоб вони володіли нею.

37 І Він встановлює праведний народ, і знищує народи злочестиві.

38 І Він веде праведних до дорогоцінних земель, а злочестивих Він знищує, і проклинає через них землю їхню.

39 Він править високо на небесах, бо то престол Його, а ця земля—то є підніжок Його.

40 І Він любить тих, хто приймає Його як свого Бога. Ось, Він любив наших батьків, і Він склав завіт з ними, так, саме з Авраамом, Ісаком і Яковом; і Він памʼятав завіти, які Він склав; отже, Він вивів їх з землі Єгипту.

41 І Він виправляв їх у пустині Своїм жезлом; бо вони закамʼяніли серцями своїми, так само, як і ви; і Господь виправляв їх через їхнє беззаконня. Він наслав на них огнистих летючих зміїв; і після того як вони були покусані, Він підготував засіб, щоб вони могли бути зцілені; і робота, яку вони мали виконувати, полягала в тому, щоб дивитися; і через простоту того шляху, або легкість його, багато було таких, які загинули.

42 І вони час від часу камʼяніли серцями, і вони дійсно лаяли Мойсея, а також Бога; і все-таки, ви знаєте, що Його незрівнянна сила вивела їх до землі обіцяної.

43 І тепер, після всього цього, настав час, коли вони стали злочестивими, так, майже до зрілості; і я не знаю точно, але вони у цей день уже близькі до знищення; бо я знаю, що обовʼязково настане день, коли вони мають бути знищені, окрім небагатьох, кого візьмуть у полон.

44 Отже, Господь повелів моєму батькові вирушити в пустиню; і Юдеї намагалися також позбавити його життя; так, і ви також хочете позбавити його життя; отже, ви вбивці в серці своєму і ви подібні до них.

45 Ви скорі на беззаконня, але повільні у згадці Господа Бога вашого. Ви бачили ангела, і він говорив з вами; так, ви чули його голос час від часу; і він розмовляв з вами тихим, лагідним голосом, але ви були поза почуттям, так що не сприймали його слова; тоді він став розмовляти з вами голосом, подібним до грому, від чого затряслася земля, нібито вона мала розколотися на шматки.

46 І ви також знаєте, що силою Свого всемогутнього слова Він може примусити землю, щоб вона зникла; так, і ви знаєте, що Своїм словом Він може призвести до того, що вибоїсті місця стануть рівними, а рівні місця порушаться. О, тож як це так, що ви такі закамʼянілі серцями?

47 Знайте, мою душу розриває біль за вас, і болить моє серце; я боюся, що ви будете знехтувані назавжди. Бачите, я сповнений Духа Божого, настільки, що моє тіло знесилилося.

48 І потім сталося, що коли я вимовив ці слова, вони розгнівалися на мене, і хотіли кинути мене в глибину моря; і коли вони підійшли, щоб накласти руки на мене, я заговорив до них, кажучи: В імʼя Бога Всемогутнього, я наказую вам не торкатися мене, бо мене сповнила сила Бога настільки, що поглинула мою плоть; і той, хто підніме на мене руку свою, зівʼяне, як сухий очерет; і перетвориться на ніщо перед силою Бога, бо Бог покарає його.

49 І сталося, що я, Нефій, сказав, щоб вони більше не ремствували проти свого батька; а також не лишали мене без їхньої допомоги, бо Бог повелів мені побудувати корабель.

50 І я сказав їм: Якщо Бог наказав мені зробити все це, то я зможу це зробити. Якщо Він накаже мені сказати цій воді: стань землею, вона має стати землею; і якщо я скажу це, воно буде зроблено.

51 І ось, якщо Господь має таку велику силу, і здійснив так багато чудес серед дітей людських, як це так може бути, що Він не настановить мене, щоб я міг побудувати корабель?

52 І сталося, що я, Нефій, багато чого сказав моїм братам, через що вони замовкли і вже не сперечалися зі мною; не наважувалися вони ані накласти руки на мене, ані доторкнутися до мене пальцем протягом багатьох днів. Вони не наважувалися робити це, інакше б вони позбавилися сили переді мною, таким могутнім був Дух Божий; і так Він вплинув на них.

53 І сталося, що Господь сказав мені: Простягни руку твою знову твоїм братам, і вони не позбавляться сили перед тобою, але Я вражу їх, каже Господь, і Я це зроблю, щоб вони знали, що Я Господь Бог їхній.

54 І сталося, що я простягнув руку свою моїм братам, і вони не позбавилися сили переді мною; але Господь уразив їх, саме за словом, яке Він промовив.

55 І потім вони сказали: Ми знаємо з точністю, що Господь з тобою, бо ми знаємо, що саме сила Господа вразила нас. І вони впали переді мною, і вже збиралися поклонятися мені, але я не дозволив їм, кажучи: Я ваш брат, так, ваш молодший брат; отже, поклоняйтеся Господу Богу вашому, і шануйте свого батька і матір свою, щоб довгими були ваші дні на землі, яку Господь Бог ваш дає вам.