Навіть ураган не міг нас зупинити
Кораїма Сантьяго де Хесус
Сан-Хуан, Пуерто-Ріко
Ілюстрація Сюзанни Сіммонс
Невдовзі після мого повернення з місії я отримала запрошення на танці. Після танців я не змогла знайти свій телефон, і один юнак запропонував мені його пошукати. Під час розмови ми зрозуміли, що обоє повернулися з місії і мали багато спільних думок та цілей.
Наші стосунки продовжували розвиватися, і ми заручилися. Ми мріяли про те, щоб запечататися у Вашингтонському храмі в березні 2018 року до його закриття на ремонт. Але після прийняття такого рішення у нас почалися випробування. Спочатку я втратила роботу і не мала можливості заощаджувати гроші на нашу поїздку до храму. Потім, прямо перед датою нашого весілля, оголосили, що на Пуерто-Ріко насувається ураган.
Коли налетів ураган Марія, він спустошив наш чудовий острів. Магазини закрилися. Не було ні електрики, ні води, ні їжі. Інші важливі для життя речі було важко знайти. Ми втратили все, що планували використати для нашого весілля. Нам довелося відмінити прийом, і, здавалося, що нам треба відмінити весілля. В’їзд і виїзд з Пуерто-Ріко було обмежено, і ніхто не знав, на скільки. Я почала відчувати занепад духа, і мене переповнювали сумніви та збентеження.
Одного вечора ми з нареченим обговорювали свою ситуацію. Подорож була під питанням, і у нас не буде ні прийому, ні весільного одягу, однак Дух підтверджував, що нам необхідно довіряти Господу. Більш важливо було запечататися у храмі. Ми молилися Небесному Батькові і просили про допомогу.
Як тільки відновили рейси з Пуерто-Ріко, нам потрібно було скласти нові плани на подорож і призначити нову дату нашого запечатування. Упродовж кількох тижнів після урагану ми залишалися без засобів зв’язку, але у однієї подруги працював мобільний телефон. Вона дозволила нам скористатися ним, щоб зв’язатися з храмом. Ми змогли все перепланувати, аби все-таки запечататися! За кілька тижнів до нашої поїздки члени сім’ї та друзі дали нам взуття і одяг та допомогли багато чого придбати для весілля.
Коли ми нарешті увійшли до храму, то залишили всі турботи позаду. Ми тримали одне одного за руку і йшли разом у майбутнє. Я чесно можу сказати, що відчувала руку Господа, яка вела нас, і запевнення, що поки ми довіряємо Йому, все буде гаразд. На сьогодні Господь благословив нас прекрасним сином, і наша сім’я запечатана на вічність.