Навчати, як навчав Спаситель
Любов і шоколадний торт: що ви дасте, щоб повернути їх?
Девін Г. Дюрант
Перший радник у генеральному президентстві Недільної школи
Сестра Барбара Сонненберг була збентежена. Вона, мати п’ятьох дівчаток, молодших восьми років, була здивована тим, що її покликали навчати в Недільній школі 16-17–річну молодь її приходу. Після кількох місяців служіння в своєму покликанні вона помітила, що відвідуваність уроків учнями є нерегулярною і зазвичай нечисленною. Однієї неділі на урок прийшов лише один хлопець. Замість того щоб навчати хоча б одного учня, вона об’єднала свій клас з іншим. Сестра Сонненберг була готова здатися. Але після молитов і розмірковувань про свою нерадісну ситуацію вона отримала натхнення і відчула зміну в серці.
Робота в команді
Її чоловік Кен був провідником місіонерської роботи приходу. Вони обоє відчули спонукання поєднати свої зусилля, аби підбадьорити молодь приходу. Барбара робила шоколадні торти і разом з чоловіком запрошувала молодь приходу до себе додому кожного недільного вечора, щоб пригоститися тортом і обговорити підготовку до місії. Поки підлітки їли торт, сестра Сонненберг запрошувала їх приходити на свої уроки Недільної школи.
В результаті таких “солодких запросин” відвідуваність Недільної школи зросла. Але один юнак на ім’я Нейт не відгукувався на неодноразові запрошення. Сестра Сонненберг відчувала, що губить одну вівцю. Її реакція на це відчуття була такою: іти “шукати загинулої, аж поки не знайде її” (Лука 15:4). Тож замість того, щоб махнути на Нейта рукою, сестра Сонненберг розробила план.
Домашні відвідування
Однієї неділі увечері вона пішла до Нейта додому. Вона побачила, що він вдома разом з іншим учнем її класу, який також не прийшов на урок того дня. Вона сказала обом, що їй дуже не вистачало їх на уроці й провела з ними урок прямо тоді й там. Батько Нейта, якого нещодавно звільнили з покликання єпископа приходу, був дуже зворушений наполегливістю вчительки. Він послав текстове повідомлення її чоловікові з такими словами: “Кене, будь ласка, подякуй своїй дружині від мого імені. Рішення прийти до нас навчати Нейта і Мак-Кея було натхненним”.
Однак наступної неділі Нейт знову не прийшов на урок Недільної школи. Тож сестра Сонненберг знову пішла до нього додому, щоб поговорити з ним про євангелію. Нейт розумів, що таке може статися, тож пішов сховатися в домі друга. Сестра Сонненберг знайшла його неподалік від його будинку і провела урок там.
Згодом Нейт вирішив повернутися у свій клас Недільної школи.
Що ж спрацювало?
Чому Нейт повернувся?
Чи через шоколадний торт сестри Сонненберг, яким пригощали у неї вдома?
А може, через те, що вона приходила до Нейта додому (і в дім сусіда), щоб знайти його?
Чи завдяки підбадьоренню друзів і сім’ї ходити до церкви?
А може через любов, яку він відчував від сестри Сонненберг, його вчительки Недільної школи?
Відповідь, імовірно, буде такою: все разом. З усіх цих та інших причин Нейт почав відвідувати Недільну школу постійно разом зі своїми друзями.
Кінець історії
Тож дозвольте закінчити історію. Завдяки тим почуттям, які Нейт мав до своєї вчительки Недільної школи, він не пропустив нагоду купити їй шоколадки, коли пізніше зустрів її у магазині. Сестра Сонненберг, яка виявила йому так багато любові, почала отримувати любов і від нього.
Невдовзі після цього, у вересні 2015 року, Нейт подав документи на місію і зараз служить у місії Міссісіпі Джексон.
Інші учні того класу, які теж не хотіли ходити на уроки Недільної школи, також вирішили служити на місії. П’ять юнаків і троє дівчат, які ходили до сестри Сонненберг на уроки Недільної школи для 16-17–річної молоді, відслужили місію або служать на місії, а ще кілька, можливо, також будуть служити.
Підтримувати зв’язок з тими, хто не відвідує
У розділі “Любити своїх учнів”, в першій частині посібника Навчати, як навчав Спаситель, міститься тема для обговорення під назвою “Підтримувати зв’язок з тими, хто не відвідує”. Тема звучить так: “Підтримувати зв’язок з малоактивними членами Церкви—це не лише обов’язок домашнього учителя, візитної вчительки або провідника священства чи допоміжної організації—вчителі також можуть допомагати в цій роботі. Викладання—це набагато більше, ніж презентація уроку в неділю. Це включає священнослужіння з любов’ю та допомогу іншим в отриманні благословень євангелії, і ця допомога—часто саме те, чого потребує малоактивний член класу. Нам усім необхідно працювати разом, щоб знайти тих, у кого є проблеми, і як учитель ви можете бути в особливому становищі, щоб допомогти”1.
Сестра Сонненберг усвідомлювала унікальність ситуації, в якій вона знаходилася, щоб допомагати своїм учням. Вона мала благословення щотижня зворушувати їхні серця, і вона була налаштована так чинити—чи то у класі, чи вдома в учнів. Звичайно, не всі вчителі мають можливість відвідувати вдома тих учнів, які не приходять у клас кожного тижня, і це не завжди можливо, але ми всі можемо щось робити, навіть щось маленьке, аби показати свою любов тим, хто знаходиться в сфері нашої відповідальності. Пам’ятайте слова Алми: “Через мале і просте відбувається велике” (Алма 37:6).
Запрошуйте з любов’ю
У розділі “Запрошуйте з любов’ю” в цій самій темі для обговорення міститься такий погляд: “Щирі вияви любові, подібної до Христової, мають колосальну силу, щоб пом’якшити серця членів класу, у яких є проблеми з євангелією. Часто ці особистості просто хочуть знати, що вони потрібні і їх люблять”2.
Завдяки зусиллям сестри Сонненберг допомогти Нейту, він відчув, що потрібний і його люблять. Служачи на місії повного дня, Нейт і його однокласники зараз мають можливість допомагати іншим відчувати таку ж Христову любов. Яке благословення, що вони можуть пам’ятати і наслідувати приклад своєї вчительки Недільної школи.
Поки ви не знайдете загублених
Ми, генеральне президентство Недільної школи, вдячні вчителям Недільної школи по всьому світу, які у безліч способів запрошують своїх учнів прийти до Христа. Ми молимося, щоб Господь благословляв вас у ваших зусиллях любити тих, кого ви навчаєте, і завдяки тій любові йдете, щоб “шукати загинулої [вівці], аж поки не знайде її”—як це робив Він під час земного служіння.