2017
Захист віри

Захист віри

Господу потрібні люди, готові й здатні смиренно, однак твердо захищати Христа і царство Боже.

Defending the Faith

Фотографії від Getty Images

У доземному існуванні ми мали свободу волі, здатність аналізувати, а також інтелект. Там ми були “покликані і підготовлені … відповідно до передбачення Бога” і були спочатку “в такому самому становищі”, як і наші брати і сестри (Алма 13:3, 5). Можливості для зростання і навчання були широкодоступні.

Проте однаковий доступ до вчень сповненої любові небесної домівки не викликав однакового бажання серед нас—духовних дітей Небесного Батька—слухати, пізнавати і виконувати. Застосовуючи свою свободу волі, як ми робимо це сьогодні, ми слухали з різним ступенем зацікавленості та різним наміром. Дехто з нас палко прагнув пізнавати і виконувати. Завдяки війні на небесах, яка чекала нас попереду, ми підготувалися до відбуття з нашої доземної домівки. Істина була представлена і піддана сумніву; свідчення були висловлені та осміяні—кожен доземний дух робив вибір чи на захист, чи на осуд плану Батька.

Нейтралітету не існує

Зрештою, нерішучий відступ на нейтральну територію не був варіантом у цьому конфлікті. І не є варіантом сьогодні. Ті з нас, хто були озброєні вірою в майбутню Спокуту Ісуса Христа, спиралися на свідчення про Його божественну роль, володіли духовним знанням і мужністю, щоб застосовувати це знання для захисту Його священного імені, боролися на передових позиціях цієї словесної війни. Іван навчав, що ті доблесні духи, а також інші, здолали Люцифера “кров’ю Агнця та словом свого засвідчення (Об’явлення 12:11; курсив додано).

Так, завдяки обіцяному Спасителю і крові, яка мала пролитися в Гефсиманії та на Голгофі, доземну війну було виграно. Але наша доземна мужність і свідчення, наше бажання пояснити, аргументувати та переконати інших духів також допомогли зупинити безперешкодне розповсюдження потоку обману!

Успішно завершивши доземне стажування, ми, ставши на Його захист, стали свідками Його святого імені. Дійсно, перевіривши нас у битві і тим самим впевнившись у [вірності] наших сердець і нашій мужності, Господь згодом сказав про нас—членів дому Ізраїля—“Ви свідки Мої” (Ісая 43:10). Спитаймо себе: Чи це твердження все ще вірне для нас сьогодні?

Наша нинішня боротьба

Сьогодні досі вирує боротьба розумів, сердець і душ дітей нашого Батька в очікування на Друге пришестя Ісуса Христа. У той час як багато хто у світі щиро цікавиться вченнями Церкви, все більша й більша прірва між злочестивими і праведними відділяє світ, який знаходиться у вільному моральному падінні від істин відновленої євангелії. Коли недосконалих, але старанних святих, які прагнуть світла, звинувачують у тому, що вони підкоряються темряві, коли доброта їхніх намірів і вчинків оголошується злом (див. Ісая 5:20), то чи слід дивуватися тому, що пальці презирства спрямовані на Господню відновлену Церкву і Його вірних служителів? (Див. 1 Нефій 8:27).

Президент Томас С. Монсон навчав: “Ми живемо в часи, коли багато всього навколо нас має на меті підштовхнути на шляхи, що призведуть до нашої руйнації. Щоб уникнути цих шляхів, необхідно мати рішучість і сміливість”.

Пасивного, легковажного членства в Церкві недостатньо у цьому протистоянні останніх днів! Президент Монсон продовжив: “Майже неминуче у повсякденному житті наша віра зазнає випробувань. … Чи є у нас моральна сміливість твердо відстоювати свої вірування, навіть якщо доведеться робити це наодинці?”1

Не зважаючи на постійний шум заднього плану, який долітає з великої і просторої будівлі (див. 1 Нефій 8:26–27), чи налаштовані ми рішуче йти прямою дорогою, не такою вже й людною?2 Чи готові ми й чи здатні ввічливо вести обговорення з тими, хто має чесні запитання? Чи в змозі ми і чи маємо бажання, не вдаючись до суперечки, прояснити і захистити вчення відновленої Церкви Ісуса Христа?

Радячи нам, якщо це потрібно, висловлювати незгоду, не виявляючи неприязні, старійшина Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Навіть тоді, коли ми прагнемо бути лагідними … , ми не повинні йти на компроміс з істинами, які ми розуміємо, чи применшувати їх значення”3.

Ставаймо доблесними

Давайте добре обдумаємо запрошення Президента Монсона: “Як тільки ми здобудемо свідчення, дуже важливо ділитися ним з іншими людьми. … Тож будьмо сміливими й підготовленими відстоювати те, у що ми віримо; і якщо ми повинні робити це наодинці, робімо це сміливо, зміцнені знанням про те, що в дійсності ми ніколи не самотні, якщо стоїмо разом з Небесним Батьком”4.

Сама приналежність до Церкви автоматично не робить людину доблесним свідком Христа і Його відновленої Церкви. Господь навчав нас, щоб ми своїм життям за євангелією дозволяли нашому світлу сяяти, однак хтось із членів Церкви тримає в секреті свою приналежність до Церкви, ховаючи своє світло під посудиною. Деякі можуть час від часу відповідати на запитання про євангелію, але будуть соромитися свідчити та запрошувати. Проте інші дійсно шукають можливостей ділитися євангелією і роблять це охоче. Чи багато з нас є проактивними, доблесними захисниками віри?

Defending the Faith

Щоб утримувати свої позиції і повертати втрачені у сьогоднішній війні слів, Господу потрібен народ, який бажатиме і буде в змозі смиренно, однак твердо захищати Христа, Його живих служителів, Пророка Джозефа Сміта, Книгу Мормона та норми Церкви. Йому потрібен народ, “завжди готов[ий] бути на відповідь кожному, хто … запитає рахунку про надію, що в [них]” (1 Петра 3:15). Йому потрібні сонми вірних святих останніх днів, готових у дусі лагідності та любові свідчити про істину, коли зазнає нападу будь-який аспект відновленої євангелії!

Приклад полководця Моронія

Якщо ви не відчуваєте себе доблесним захисником істини в наш час—ви не самотні. Більшість із нас в тій чи іншій мірі має такі почуття. Однак ми можемо робити деякі прості речі, аби здобути як здатність, так і впевненість.

У Книзі Мормона ми дізнаємося, що полководець Мороній “готував свідомість людей бути вірними Господу Богу своєму” (Алма 48:7). Він розумів, що першою лінією оборони було життя, побудоване на фундаменті особистого послуху. Крім цього, він “зводив маленькі форти, … насипаючи вали землі … і також будуючи стіни з каменю, щоб оточити їх навколо” (вірш 8). Він не лише вжив конкретних видимих заходів безпеки, але також стратегічно зміцнив “їхні найслабші укріплення” (див. вірш 9). Його запобіжні стратегії були настільки успішними, що його вороги були “вражені надзвичайно” (Алма 49:5) і не змогли втілити свої злі наміри.

Ви спитаєте: “Чи може хтось настільки слабкий, як я, бути доблесним захисником Христа і Його відновленої євангелії?” Усвідомлена вами слабкість може стати сильною стороною, якщо ви погодитеся з тим, що з усього, що Господь найбільше вимагає,—це “[ваше] серце і небайдужий розум” (УЗ 64:34). Обдаровані відважним духом, “малі і прості” світу є Його улюбленими призовниками. Пам’ятайте, що за допомогою “дуже незначних засобів” Йому подобається “примушувати мовчати мудрих” (див. Алма 37:6, 7). Якщо ви бажаєте ділитися відновленою євангелією і захищати її, а також її провідників і вчення, то можете розглянути такі поради.

Defending the Faith

1. Знайте, кого і що слід захищати. Сильна оборонна стратегія—основа для сильного наступу. Оскільки ви не можете ефективно захищати те, про що ви нічого або майже нічого не знаєте, ви не будете захищати це, якщо воно не буде вас глибоко хвилювати. Так само як наймит, якому платять за догляд овець, відступить або втече за перших ознак небезпеки, так і ви не втримаєте довго своїх оборонних позицій, якщо тільки не матимете духовного переконання, що ваша справа істинна і вірна. Для того щоб свідчити про Христа і Його Церкву та захищати їх, ви повинні знати, що Він живе і що це Його відновлена Церква!

Ті, хто знає євангелію і живе за нею, сповнені як розуміння, так і палаючого переконання, поєднаного з гідністю та особистим досвідом. Вони більш підготовлені свідчити про істину, ніж ті, хто приділяє увагу лише вивченню того, як відповідати на запитання.

2. Перевіряйте свої укріплення. Наслідуйте приклад полководця Моронія. Чесно оцінюйте сильні і слабкі сторони вашого розуміння євангелії. Чи подаєте ви гарний приклад життя, схожого на Христове? Чи можете ви знаходити відповіді на запитання, досліджуючи Писання? Чи комфортно вам ділитися своїм свідченням? Чи в змозі ви відповісти на запитання стосовно доктрин і вчень Церкви, незважаючи на те, що навіть звертаючись до Писань, деякі з них нелегко пояснити? Чи готові ви сказати: “Я не знаю, але я дізнаюся”, або спрямувати людей туди, де вони можуть знайти відповіді? Чи може бути так, що старанне вивчення допоможе вам здобути впевненість і сміливість, яких ви прагнете?5

3. Зміцнюйте свої укріплення. Оцінивши свої доктринальні укріплення, почніть цілеспрямоване, тривале навчання з метою зробити так, щоб слабке стало сильним для вас (див. Етер 12:27). Прислухайтеся до благання Мойсея: “О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!” (Числа 11:29). Не припиняйте звертатись до Господа з проханням про те, щоб за кожне щоденне бодай маленьке зусилля Він досипав земляні вали на ваші оборонні стіни.

З молитвою читайте Писання, знову й знову. Не ковтайте, як коктейль через трубочку, знайомі історії. Бенкетуйте ними. Під час вивчення ви можете робити доктринальні нотатки і постійно щось дописувати. Для кожної теми ви можете визначити і потім вивчити напам’ять у логічній послідовності кілька уривків з Писань, щоб підкріпити власні думки та самі вчення. Як навчав старійшина Річард Г. Скотт (1928–2015), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, “коли Писання використовуються так, як Господь хотів, щоб вони були записані, вони мають значну силу, яка не передається, коли відбувається перефразування”6.

Ви можете вивчити напам’ять кілька цитат пророків і апостолів. Зазвичай Святий Дух може “пригадати вам” лише те, що ви вивчили раніше (див. Іван 14:26). Істинне, зосереджене на Христі доктринальне знання, поєднане з “мечем [Його] Духа” (див. УЗ 27:18) є найсильнішим укріпленням і атакуючою зброєю, які ви маєте.

4. Тренуйтеся! Місіонерів Церкви повного дня заохочують до рольових ігор, аби підготуватися до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Так як від вас може вимагатися захищати Церкву або пояснювати її доктрину за найбільш неочікуваних обставин чи в найбільш непередбачуваних місцях, ви можете запозичити приклад місіонерів і підготувати себе духовно до того, як ви матимете бесіду на практиці (див. Мойсей 3:5, 7). Потренуйтеся у рольових іграх до того, як опинитеся в обставинах, де доведеться навчати або захищати євангельські норми. На самоті або з членами сім’ї чи друзями поставте гіпотетичні запитання і потім дайте на них відповідь! З поступовим зростанням вашої підготовки ви можете ставати “все сильнішими і сильнішими” у вашій впевненості свідка Христа (див. Геламан 3:35). Почніть з коротких і простих відповідей. Вони будуть прийнятними у більшості ситуацій. Але ви також можете ще більше зміцнити свої оборонні позиції завдяки вивченню повʼязаних уривків з Писань і поєднанню різних доктрин.

Defending the Faith

5. Шукайте можливості. Підготувавшись у такий спосіб, моліться про можливості смиренно, однак впевнено ділитися євангелією, і, якщо потрібно, її захищати. Пам’ятайте, “зневіра—це не відсутність відповідності, а відсутність мужності”7. Моліться, щоб ви любили дітей Небесного Батька в Церкві і поза нею достатньо, аби ділитися з ними євангельськими нормами і їх захищати. Моліться, щоб ви ніколи не відчували байдужості і не здавалися стосовно власних доктринальних “білих плям”, а з вірою у Христа працювали над тим, щоб їх здолати.

Пам’ятайте, що навіть дитина може бути захисником Христа на дитячому майданчику, ділячись простим свідченням; що вам не потрібно бути експертом в євангелії, щоб бути свідком істини; що вам не потрібно мати всі відповіді; що це нормально іноді сказати: “Я не знаю” або “ці таємниці ще не повністю відомі мені; тому я стримаю себе” (Алма 37:11). Не “соромитися євангелії” Христа (див. Римлянам 1:16)—це більше, ніж просто ігнорувати або терпіти напівістини та хибні думки; це означає знати і захищати доктрини! Отже, якщо ми будемо мовчати, нехай це буде не через страх, а тому, що ми слідуємо підказці (див. наприклад, Алма 30:29).

Будьте активним свідком

У процесі того як ви захищаєте євангелію Ісуса Христа, “віра, надія, милосердя й любов, з оком, єдиноспрямованим до слави Бога, роблять [вас] правомочним для цієї роботи” (УЗ 4:5). Давайте тут згадаємо, що Христос був смиренним, але ніколи не був слабким—що Він запрошував, але й докоряв, і що Він також сказав: “Той, в кому є дух суперечок, не від Мене” (3 Нефій 11:29).

Тоді як злочестивий світ продовжує зневажати моральні і доктринальні норми Бога, Христос покладається навіть на найменших святих, що вони будуть живими свідками Його імені.

Президент Гордон Б. Хінклі (1910–2008) нагадав нам, що “недостатньо просто бути гарними людьми. Ви повинні бути корисними. Ви повинні приносити добро у світ. Світ повинен стати кращим місцем завдяки вашій присутності. … У цьому світі, який настільки сповнений проблем, настільки постійно потерпає від темних і злих викликів, ви можете і повинні піднятися над посередністю, над байдужістю. Ви можете залучатися до справи і говорити силою свого голосу на захист того, що правильно”8.

Якщо ви бажаєте бути свідком відновленої євангелії, приєднуйтеся до лав сучасного воїнства свідків, дозволяючи вашому світлу сяяти! Нехай ваше життя за євангелією та ваш захист цієї євангелії буде відображенням глибини вашого навернення до Ісуса Христа.