Вісім способів допомогти дітям не піддаватися порнографії
Автор живе в штаті Юта, США.
Адаптовано зі статті “Arm Your Kids for the Battle” (Підготуйте дітей до бою) BYU Magazine, Spring 2015.
Зображення від bagotaj/bokan76/ikryannikovgmailcom/Getty Images та Andrey_Kuzmin/Shutterstock
Статистика може вражати батьків. За оцінками Extremetech.com 30 відсотків усіх матеріалів, які передаються через Інтернет, є порнографічними1. Вони знаходяться буквально на сотнях мільйонів веб-сторінок, у тому числі таких гігантів соціальних медіа, як Facebook, Twitter і YouTube. Порнографія знаходить шлях через телебачення, комп’ютери, планшети і смартфони.
“Матеріали, які попадаються на очі дитині, травмують ніжний і несформований мозок”,—зазначає доктор Джилл С. Маннінг, яка часто говорить про вплив порнографії на шлюб і сім’ю.
Але надія є.
Навіть зважаючи на всюдисущність порнографії, батьки мають силу захистити своїх дітей і підготувати їх до того, щоб протистояти порнографії та відмовлятися від неї.
Ось запропоновані провідниками Церкви та експертами вісім способів, які допоможуть батькам зміцнити їхні сім’ї.
1. Доступ до електронних пристроїв і сімейні правила
Почніть із зовнішнього захисту. “Ми захищаємо дітей до того часу, поки вони не зможуть захищати себе”,—каже Джейсон С. Керролл, професор з сімейного життя в Університеті Бригама Янга. Як він пояснює, спочатку розвивається стовбур мозку, де містяться центри задоволення. Лише пізніше здатність розмірковувати і приймати рішення повністю розвивається у фронтальній частині мозку. “Тож у дітей є педаль газу, а гальма повною мірою не працюють”,—каже він. Тому зовнішні фільтри та нагляд є дуже важливими для молодих людей.
Прості кроки і правила можуть захистити дітей (і дорослих) від випадкового зіткнення з неналежними зображеннями та допоможуть двічі подумати про вміст, який вони вирішать переглядати:
-
Використовуйте фільтри на рівні комп’ютера, роутера та провайдера інтернетних послуг.
-
Задійте батьківський контроль, а також слідкуйте за вмістом за допомогою кабельних провайдерів та он-лайн сервісів.
-
Налаштуйте параметри обмеження вмісту на мобільних пристроях.
-
Тримайте комп’ютери і планшети в місцях загального користування.
-
Просіть дітей і підлітків вимикати їхні телефони та мобільні пристрої на ніч.
-
Встановіть політику відкритої книги: у будь-який час батьки можуть проглядати текстові послання та аккаунти соціальних медіа.
Навчайте дітей, що робити, якщо вони стикаються з порнографією: (1) закрити очі й вимкнути пристрій, (2) розповісти дорослим і (3) спрямувати думки в іншому руслі. Запевніть дітей, що вони не зробили нічого неправильного і не потрапили в халепу.
2. Проповідуйте Христа
“Фільтри—це корисні інструменти, але найвеличніший фільтр у світі і єдина річ, яка врешті-решт допоможе,—це особистий внутрішній фільтр, який працює від глибокого і незмінного свідчення про любов нашого Небесного Батька і спокутну жертву нашого Спасителя для кожного з нас”,—сказала Лінда Ш. Рівз, другий радник у генеральному президентстві Товариства допомоги2.
Аби допомогти дітям розвинути той внутрішній фільтр, сестра Рівз вказує на пораду, дану Нефієм: “Ми говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, [і] ми проповідуємо Христа, … щоб наші діти могли знати, до якого джерела їм звертатися за прощенням їхніх гріхів” (2 Нефій 25:26).
Експерти з цим погоджуються. Дослідження підтвердили, що релігійність у домі в поєднанні з “приязним стилем виховання” є захистом від порнографії3.
“Найкращим профілактичним заходом і найкращим запобіжним заходом проти порнографії є щире навчання євангелії вдома,—каже Тімоті Рарік, професор з виховання дітей в Університеті Бригама Янга--Айдахо і член консультативної ради організації United Families International (Міцні сім’ї по всьому світу).— Найкраще, що ми можемо робити,—це допомагати нашим дітям встановлювати їхній особистий зв’язок з небесами”.
3. Навчайте дітей встановлювати внутрішній фільтр
Батьки можуть навчати певним методам фільтрації медіа за допомогою євангельських стандартів. Для доктора Маннінг тринадцяте уложення віри є основним фільтром у виборі будь-яких медіа.
“Ми віримо, що повинні бути чесними, вірними, цнотливими, доброзичливими, чеснотними і творити добро всім людям; … Якщо є щось чеснотне, чудове, славнозвісне, гідне похвали—ми прагнемо цього” (Уложення віри 1:13). В останні дні є багато матеріалів, що не відповідають цим критеріям. І якщо те, що ми знаходимо, не є відповідним, нам треба дивитися далі”,—каже доктор Маннінг.
Саме це намагання й вирізняє святих останніх днів, як зазначав Президент Томас С. Монсон: “Оскільки світ рухається все далі й далі від принципів та настанов, даних нам люблячим Небесним Батьком, ми будемо виділятися із натовпу. … Ми будемо іншими, оскільки ми вирішили не забруднювати свій розум тими медіа, які є низькопробними і принижуючими та які заважатимуть Духу перебувати в наших домівках і в нашому житті”4.
4. Навчайте дітей про здорову сексуальність
Принцип “протилежн[ості] в усьому” (2 Нефій 2:11) стосується і порнографії. Недостатньо сказати про порнографію, що вона погана; батькам також потрібно навчати своїх дітей, що ж є хорошим.
“Одним з найпотужніших серед стримуючих факторів та захистів є навчання дітей вдома про сексуальність, і починати треба з раннього віку,—каже доктор Маннінг.— Наша молодь страждає від того, що зростає у вакуумі негативних послань з дуже незначною кількістю позитивної інформації євангельського змісту”.
Марк Х. Батлер, професор в галузі сімейного життя Університету Бригама Янга, дає цьому пряме пояснення: “Нам, людським створіння, від природи притаманний цикл сексуальної реакції. Бажання і потяг, які ми маємо,—це Божий дар, що благословляє нас, природно і ніжно приваблюючи до протилежної статі, до шлюбу й сімейного життя”.
Можна з раннього віку починати розмови про здорову сексуальність, беручи до уваги вікові особливості. Професор Керролл зазначає, що розмови про належні й неналежні доторкання до тіла та про особисту приватність, які ведуться із застосуванням відповідної термінології, можна починати в ранньому віці. Він каже, що восьмирічна дитина спроможна осягнути основи сексу в його фізіологічному, духовному, емоційному та міжособистісному контексті.
Молодь також цінує використання правильних термінів та відкрите спілкування. Один юнак сказав: “Якщо ви ходите манівцями, то людям вас важко зрозуміти. Мене десятки разів навчали про закон цнотливості, перш ніж я зрозумів, що мова йде про секс”.
Професор Керролл рекомендує батькам звертати увагу на зміст цих обговорень. “Робіть усе можливе, аби не перетворити ці розмови на проформу,—каже він.— Ми ведемо дитину на обід, одягаємо недільний одяг або проводимо цю розмову на храмовій ділянці”. Однак якщо діти зрозуміють це як те, що секс можна обговорювати лише за таких обставин, вони можуть не знати, як знову створити такі обставини, коли у них виникнуть запитання.
Натомість батькам слід вести неперервний діалог і створювати можливості, за яких діти зможуть ставити запитання тоді, коли вони у них виникатимуть. “Якщо ви розмовляєте, сидячи на підлозі в спальні або у вашому пікапі, або під час збирання полуниць, діти знатимуть, як туди повернутися”,—каже Керролл.
“Мій досвід навчив мене, що найбільш сексуально активні підлітки зазвичай є найменш поінформованими”,—зазначає доцент УБЯ Бредлі Р. Уілкокс.— Молоді люди, які отримують відповіді від батьків у ранньому віці, як правило, уникають сексуальних експериментів”.
5. Зруйнуйте міф про порнографію
Президент Гордон Б. Хінклі (1910--2008) чітко проголосив таку істину стосовно порнографії. “Це зло,—сказав він.— Це хтиво і нечестиво. Це спокушає і формує звички. Це неодмінно приведе [вас] до знищення, як ніщо інше в цьому світі. Це бруд, на якому багатіють його виробники, а його жертви гідні жалю”5.
“Результатом перегляду порнографії підлітками й дорослою молоддю є викривлене бачення сексуальності та її ролі в зміцненні здорових особистих стосунків,—зазначає American College of Pediatricians (Американський коледж педіатрів).— Ці викривлення включають переоцінку верховенства сексуальної активності в суспільстві, переконаності в тому, що сексуальна розбещеність є нормою і що сексуальна помірність є нездоровою”6.
Під час розмов про порнографію батькам слід зазначати, що порнографія є міфічною на всіх рівнях. Поведінка, змальована в порнографії, не є нормальною і не відображає того, що слід передбачати або очікувати під час здорових стосунків. “Порнографія приваблива не довше, ніж триває міф про порнографію”,—каже професор Керролл.
6. Змінюйте розмову про проблему
Експерти і провідники Церкви застерігають, що не слід надто швидко приходити до висновку, що будь-яка залученість до порнографії є залежністю.
“Не кожен, хто вдається до порнографії свідомо, має залежність від неї,—зазначає Даллін Х. Оукс, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів.— В дійсності, більшість юнаків та дівчат, які намагаються перебороти бажання дивитися порнографію, не мають залежності. Дуже важливо зрозуміти цю відмінність—і не лише батькам, подружжю та провідникам, які намагаються допомогти, але й тим, хто бореться з цією проблемою”7.
“Молоді чоловіки і жінки залучаються до порнографії з цікавості, з причини легкодоступності і того, що, по суті, є рівнем незрілості,—каже професор Керролл.— Кожен з нас відчуває на собі силу циклу сексуальної реакції під час періоду статевого дозрівання задовго до того, як ми досягнемо емоційної і духовної зрілості, аби повною мірою її усвідомити”.
Річард Нейцель Гольцапфель, професор УБЯ з історії Церкви та порадник студентського клубу Unraveling Pornography (Виплутатися з порнографії), зазначає, що “проблема є реальною і має жахливі наслідки, але коли ми робимо лише загальні заяви про цю проблему, то заганяємо її вглиб душі людини, яка бореться з нею”.
Старійшина Оукс вказує, що проблеми з порнографією можуть бути різними: “від випадкового попадання в поле зору до нерегулярного або регулярного перегляду і непереборного потягу (залежності). … Якщо поведінку буде неправильно класифіковано як залежність, тоді залучена до порнографії людина може вважати, що втратила свободу волі та здатність подолати проблему. З іншого боку, маючи чіткіше розуміння глибини проблеми—те, що вона може бути не настільки закоренілою чи серйозною, як думалося,—може давати надію та збільшувати здатність виявляти свободу волі, щоб … покаятися”8.
Допомагаючи в конкретних випадках, професор Бутлер радить батькам застосовувати триступінчатий підхід: Як довго це триває? Як часто дивляться? Де знаходять доступ? Тоді батьки можуть працювати з молодими людьми, щоб визначитися, що належить робити.
“Зрозумійте людину і ким вона є,—каже професор Гольцапфель.— Наскільки глибокою є її проблема? Що насправді відбувається? Якою є причина перегляду порнографії і як ми можемо подолати проблеми, які лежать в основі залежності?”
7. Навчайте контролювати емоції
За словами Натана Акрі, психотерапевта з Юти, “знаходячи причину проблем, які лежать в основі залежності, ми можемо знайти ключ до запобігання проблем, пов’язаних з порнографією. Окрім вияву природної цікавості, до порнографії часто звертаються, щоб справитися з емоціями, особливо якщо вони переповнюють”.
Професор Бутлер додає: “В якийсь момент юнак або дівчина потрапляють у важку або гнітючу психологічну, міжособистісну або духовного характеру ситуацію”. За його словами, негативні почуття можуть викликати у мозку підлітка бажання протилежного—бажання “отримати приємні відчуття” шляхом перегляду порнографії або вдаючись до спорідненої поведінки, наприклад, мастурбації. Тоді емоціїі, викликані такого роду поведінкою, заміняють або маскують неприємні емоції. І саме тут криється небезпека: “Людина рухається від отримання приємних почуттів до започаткування психологічної залежності. Тепер вона вдається до подібної поведінки як до засобу скерування свого життя”.
Брат Акрі каже, що батьки мають навчати своїх дітей тому, що як приємні, так і неприємні емоції є прийнятними, і нормою є наявність таких почуттів, як сум, гнів, невдоволення чи біль. Батьки часто відчувають потребу контролювати почуття своїх дітей, але переживаючи негативні емоції та справляючись з ними, діти здобувають життєво необхідні навички.
Якщо існує проблема з порнографією, батькам слід попіклуватися про те, щоб не збільшувати емоційний тягар, викликаючи у дитини почуття вини. Джеймс М. Харпер, професор УБЯ з питань сімейного життя, зазначив, що сором—це природна реакція на помилку, яка може спонукати до змін, а вина—це деструктивне почуття, яке може викликати відчуття безнадії.
Іншими словами, створюючи або посилюючи почуття вини у дитини, батьки перешкоджають її здатності як розвивати позитивну емоційну реакцію, так і розпізнавати вплив Святого Духа, Який в кінцевому результаті є найбільшою допомогою в запобіганні й лікуванні порнографічної залежності.
Один юнак, який боровся із залежністю від порнографії, ясно пам’ятає, як відреагували його батьки, коли проблема відкрилася: “Моя мати бурхливо відреагувала. Вона кричала, сварилася і замість того, щоб відчути надію, що я зможу справитися, мені стало ще гірше,—розповідав він.— Найбільше допоміг батько. Він неодноразово повторив, як сильно мене любить”.
“Будь ласка, не звинувачуйте їх,—благає старішина Оукс. Вони не є лихими або безнадійними. Вони є синами і дочками Небесного Батька”9.
8. Навчайте, що Спокута Спасителя діє
У виступах, на уроках і в матеріалах для читання молодь отримує чітке послання, що порнографія є небезпечним злом, але нам треба зробити особливий наголос на вченні про Спокуту Ісуса Христа.
Щодо молоді, то професор Бутлер вважає, що підлітковий мозок і є однією з основних причин навчати молодь про Спокуту. “Мозок підлітка ще не повністю сформований, і це створює такі проблеми, як відсутність контролю над імпульсами і брак далекоглядності,—каже він.— Духовно щирий, небайдужий підліток може потрапити в полон глибокого почуття вини, коли він стикається зі слабкостями, до яких надзвичайно вразливий внаслідок специфіки розвитку підліткового мозку. Так важливо, щоб ви навчали підлітків не лише заповідям, але і Спокуті—що ми її маємо для того, аби, розвиваючись, бути терплячими і наполегливими в житті”.
“Усім нам необхідна Спокута Ісуса Христа. … Завдяки належному і повному покаянню [всі] можуть стати чистими і гідними усіх завітів та храмових благословень, обіцяних Богом”,—каже старійшина Оукс10. Це включає тих, хто дивився порнографію.
А ось обнадійливе послання: батьки багато можуть робити, аби підготувати дітей не вдаватися до порнографії, але якщо ті помиляться, то нескінченна Спасителева Спокута уможливлює зміни і покаяння.
“Це означає, що за будь-яких обставин Небесний Батько ніколи не перестане вас любити, і ми, ваші батьки, ніколи не перестанемо любити вас”,—каже професор Рарік. Це найбільша надія, яку може мати дитина.