Рішення бути вірним
Старійшина Енріке Р. Фалабелла
Сімдесятник
Ці чотири рішення можуть вам стати у пригоді.
Одне з найбільших випробувань, перед яким я постав у дитячому віці в Гватемалі—це бідність: духовна бідність, бо ми не знали євангелії, і бідність на речі цього світу, бо в нас не було грошей. Моя мати померла, коли мені було 5 років, і моєму батькові довелося виховувати чотирьох малих дітей самотужки. Оскільки батько хотів згуртувати нас, він делегував певні обов’язки з виконання хатньої роботи нам, дітям.
Я був найстаршим, тож отримав завдання кожного дня готувати обід та вечерю для всієї сім’ї. Спочатку це було важко, але я навчився дещо готувати. Кожного дня батько залишав мені 25 центів на продукти. Я купував фунт бобів на 6 центів і фунт рису на 7 центів. Потім на 5 центів я купував вугілля, на якому все готував, на 2 центи—розпалку і на 5 центів—тортильї. Я робив це кожного дня, і кожного дня ми їли рис і боби з тортильями. Навіть у той час 25 центів були невеликою сумою, але так ми жили.
Трудність полягала ось у чому: як вирватися з того кола бідності. А все основувалося на прийнятті рішень—на виборі щось зробити, аби покращити своє життя. Кожен з нас, як особистість, завжди приймає рішення для себе навіть тоді, коли ми так і не вважаємо. Наприклад, ми приймаємо рішення вірити. Іноді ми можемо відчувати збентеження, коли постаємо перед тим, чого нас навчає світ і чого навчає Ісус. Але найкраще джерело для скерування нашого життя—це вчення Ісуса Христа. Коли я приймав рішення, що основувалися на цьому вченні, я відчував руку Господа у своєму житті.
Я б хотів розповісти вам про чотири рішення, які справили глибокий вплив на моє життя. Якщо ви приймете такі ж рішення і не відступитеся від них, вони стануть благословенням і для вас: (1) рішення охриститися, (2) рішення вірити в Ісуса Христа і залишатися активними у Церкві, (3) рішення довіряти Господнім обіцянням і (4) рішення залишатися вірним і виконувати поради пророків.
Рішення христитися
Коли мені було 12 років, місіонери почали навчати моїх братів і сестер та мене. Спочатку батько не приєднувався до нас. Він просто сидів у кімнаті за шторою і слухав. Але потім він прочитав церковну брошуру, де розповідалося про те, як чоловік і жінка, одружені належним повноваженням, можуть жити вічно. Це привернуло його увагу, бо хоча його дружина й померла, він міг знову бути з нею. Як тільки він про це дізнався, то вирішив охриститися. І вся наша сім’я охристилася.
Нові перспективи, які відкривала євангелія, допомогли мені усвідомити, що можна досягнути в житті більшого, якщо я докладатиму зусиль і буду слухняним. Я прийняв особисте рішення, що я зроблю все можливе, аби залишатися на Господньому шляху.
Рішення вірити в Христа і залишатися активним у Церкві.
Я пам’ятаю, що одного дня, сидячи в каплиці й чекаючи початку хрищення, я дав це обіцяння. Поки я сидів, розмірковуючи над ученням Христа, я почав відчувати велику радість, як підтвердження того, що все, чого навчали місіонери,—це істина. У той момент я мовчки пообіцяв Богові завжди довіряти Йому і залишатися активним у Його Церкві все життя, якщо це означатиме, що я буду постійно відчувати радість, яка йде від Святого Духа. Як на мене, це обіцяння включало не лише щотижневе відвідування церкви, але також здатність довіряти Господньому вченню, Писанням, сучасним пророкам і особливо моєму Спасителю, Ісусу Христу.
Рішення довіряти Господнім обіцянням
Відносно рано в моєму житті я прийняв це важливе рішення—довіряти Господнім обіцянням. З того часу життя показало, яким правильним було те рішення. Кожного разу, коли я сумнівався або коли з’являлися запитання, я згадував прийняте зобов’язання і основував свої важливі рішення на тому зобов’язанні. Якщо ви рано визначитеся з нормами, за якими буде жити, це допоможе вам приймати правильні рішення, коли виникнуть сумніви або проблеми.
Коли я був студентом, зі мною стався незабутній випадок. Я завжди докладав багато зусиль у школі, намагаючись навчатися і готуватися до майбутнього. Я знав, що для того, аби подолати бідність, мені треба знайти професію, яка відкриє двері до нових можливостей у житті. Я також знав, що, аби здобути таку професію, мені треба приділяти увагу освіті.
Але якою б важливою не була для мене освіта, я прийняв особисте рішення не навчатися в неділю. Як член Церкви я знав, що Господь сказав, що Суботній день належить Йому, а не нам. Я намагався приймати цільові рішення стосовно того, що робитиму в цей особливий день. Однак навіть після прийняття таких рішень іноді у мене виникала спокуса відступитися від правила, особливо перед контрольними. Я думав так: “Це не є чимось поганим. Це просто навчання. Я можу піти до церкви вранці, а повчитися після обіду і ввечері”.
Але коли я згадував дане обіцяння залишатися активним і вірним пораді Господніх пророків, тоді було набагато легше дотримуватися свого рішення не вчитися в неділю і використовувати Господній день для служіння й поклоніння. Я вже вирішив залишатися вірним, тож для мене це просто питання інтерпретації того, що Господь сказав про Суботній день і застосування Його поради до свого життя у найкращий спосіб.
Все закінчилося тим, що я навчався на відмінно і здобув хорошу професію, яка допомогла мені забезпечувати свою сім’ю. Я знаю, що завдяки дотриманню обіцяння, даного Господу, Він благословив мене здатністю покращити своє життя.
Рішення залишатися вірним і дотримуватися поради пророків
Кожен з нас вважає, що залишатися вірним—це питання визначення, до якої межі особисто ми віримо в те, що Ісус є Христос, що ті, хто писав Писання, робили це під натхненням від Бога, і що Перше Президентство та Кворум Дванадцятьох Апостолів дійсно є служителями Божими. Знаючи, що існує одкровення в наші дні і що пророки покликані Богом, нам легше залишатися вірними євангелії, коли виникають важкі ситуації.
Якщо ви зможете розвинути такий вид упевненості, то вас ніколи не будуть турбувати запитання про те, яка поведінка, або які заходи не є прийнятними. Відповідь на всі ці запитання надійдуть, якщо ви їх будете шукати за допомогою Писань, Духа і пророків—призначених Богом служителів.