Роздуми
Годинники
Автор живе в штаті Юта, США.
Святий Дух можна порівняти з годинниками, якими так захоплювався мій син.
Коли моєму синові Джошуа було років два, його дуже приваблювали годинники. Якщо ми проходили повз годинник у домі, він хотів зупинитися і розглянути його. Йому дуже подобалося прикласти вухо до годинника і послухати, як той цокає. Настав такий період, коли ми не могли пройти повз годинник без того, щоб не зупинитися і послухати, як той цокає.
Завдяки цій простій дії я зрозуміла щось важливе. По-перше, годинник цокає постійно, а не лише тоді, коли на нього звертають увагу. По-друге, хоча ми й знали, що годинник видає звук, нам потрібно було підійти ближче і стояти дуже тихо та спокійно, аби почути його ледь чутне цокання.
Святий Дух можна порівняти з годинниками, якими так захоплювався мій син. Ті з нас, хто христився й отримав дар Святого Духа, можуть відчувати Його постійний супровід, якщо ми живемо гідно цього. Святий Дух завжди з нами, але іноді ми дозволяємо галасливому світу заглушити Його тихі спонукання. Так само як ми з сином мали бути спокійними і завмерти, аби почути тихе цокання годинника, кожен з нас має бути спокійним, аби почути, або відчути, тихе спонукання Духа.
Президент Бойд К. Пекер (1924–2015), президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Голос Духа описується у Писаннях як такий, що не є “гучним” або “грубим”. Він “не був голос грому, а також це не був голос великого збудженого галасу”. Але натомість то був “спокійний голос цілковитої лагідності, немов шепіт”, і він “проникав у кожну душу” та “запалював [серце]” (3 Нефій 11:3; Геламан 5:30; УЗ 85:6–7). …
“Дух,—навчав президент Пекер,—не привертає нашої уваги криком чи трясучи нас сильною рукою. Скоріше він нашіптує. Він торкається настільки лагідно, що ми його можемо зовсім і не відчути, якщо заклопотані своїми справами. …
Іноді він спонукатиме нас достатньо сильно, саме настільки, щоб змусити нас дослухатися. Але найчастіше, якщо ми не прислухаємося до лагідного відчуття, Дух віддаляється і чекає, поки ми не почнемо шукати і слухати (“The Candle of the Lord”, Ensign, Jan. 1983, 53).
Тепер кожного разу, коли я слухаю тихеньке цокання годинника, то відразу ж пригадую простий урок, якого навчив мене син: завмерти і слухати тихі спонукання Духа.