Голоси святих останніх днів
Багато чудес в житті Крістіни
Наша сім’я стала свідком багатьох чудес завдяки моїй сестрі Крістіні. Вона народилася з серйозним пороком серця. Коли лікарі оглядали її, то сказали батькам, що, ймовірно, вона не виживе. Однак мої батьки тримали тендітне немовлятко на руках і покладали свою довіру на Господа. Те, що Крістіна вижила, було дивом.
Минули роки, і Крістіна стала сильною, розумною, веселою і красивою дівчинкою. Коли їй виповнилося 12 років, необхідно було провести операцію, аби помістити в її серце штучний клапан. Ми переживали, чи перенесе вона операцію, але, будучи сильною та сміливою, вона попрощалася з нами і увійшла в операційну.
Операція пройшла успішно, і Крістіна повернулася додому. Вона завжди мала щасливий вигляд, була вдячною Небесному Батькові за те, що жива і має можливість навчатися і зростати. Друзі ніколи не здогадувалися, що у неї порок серця, бо вона була дуже активною.
Після того як Крістіна одужала після серцевого нападу, який стався з нею у 16-річному віці, її попросили бути вчителем семінарії. Вона заохочувала багатьох студентів заучувати напам’ять уривки з Писань і вивчати Книгу Мормона. Крістіна також грала на піаніно і любила співати. Вона відмінно справилася із завданням, коли її запросили диригувати хором з 60 чоловік на конференції приходу.
Коли їй було 22 роки, Крістіна вийшла заміж і уклала храмовий шлюб. Невдовзі після весілля її покликали служити президентом Товариства молодих жінок у приході.
Коли Крістіні було 26 років, її здоров’я різко почало погіршуватися. Вона поїхала до Сан-Паулу на обстеження. Там вона дізналася, що їй потрібно робити ще одну операцію. Під час операції у Крістіни стався серцевий напад, який спричинив пошкодження головного мозку. Минали місяці, але її стан не покращувався. Всією сім’єю ми збиралися разом, щоб поститися і молитися за її одужання, але покращення не наставало. Ми вирішили знову поститися, цього разу просячи допомогти прийняти волю Небесного Батька. Наступного дня Крістіна померла.
Це було не тим, на що ми сподівалися, але ми розуміли, що це також було дивом. Крістіна більше не страждала. Євангелія приносила нам радість і спокій навіть у хвилини глибокого смутку. Оскільки ми запечатані, то знаємо, що знову можемо бути з Крістіною.