До нових зустрічей
Доводи на захист сучасного пророка
У 1939 році, перед початком Другої світової війни, брата Брауна запросив один з представників англійської Палати громад, аби брат Браун представив переконливі докази на користь своєї заяви стосовно того, що Джозеф Сміт є пророком. Під час виступу, виголошеного в Університеті Бригама Янга 4 жовтня 1955 року під назвою “The Profile of a Prophet” (Риси пророка), президент Браун описав їхню розмову (див. speeches.byu.edu).
Ілюстрація Джеймса Джонсона
Я почав: “Ви кажете, що моя віра в те, що Бог розмовляє з людиною у нашу епоху, є нереальною і абсурдною?”
—На мою думку, так.
—Чи вірите ви, що Бог коли-небудь розмовляв з кимось?
—Звичайно, повсюди в Біблії ми бачимо докази цього.
—Чи розмовляв Він з Адамом?
—Так.
—З Енохом, Ноєм, Авраамом, Мойсеєм, Яковом, Йосипом та іншими пророками?
—Я вірю, що Він розмовляв з кожним з них.
—Чи вірите ви, що спілкування між Богом і людиною припинилося, коли Ісус прийшов на землю?
—Ні, таке спілкування досягло свого апогею, своєї найвищої точки в той час.
—Чи вірите ви, пане, що після воскресіння Ісуса один законник на ім’я Савл, тарсянин, який також виготовляв намети, на своєму шляху до Дамаска розмовляв з Ісусом з Назарета, Якого було розіп’ято, Який воскрес і зійшов на небеса?
—Так, я вірю.
—Чий голос чув Савл?
—То був голос Ісуса Христа, бо Він Сам Себе так назвав.
—Тоді з усією серйозністю я роблю припущення, що за Біблійних часів спілкування Бога з людиною було нормою.
—Мабуть я з цим погоджуся, але невдовзі після першого століття християнської епохи воно припинилося.
—Чому, на вашу думку, воно припинилося?
—Я не можу сказати.
—Ви вважаєте, що Бог з того часу не промовляв?
—Я переконаний, що ні.
—Для цього має бути причина. Ви можете назвати якусь причину?
—Я не знаю.
—Чи можу я навести кілька можливих причин? Можливо, Бог більше не розмовляє з людиною, бо Він не може. Він втратив Свою силу.
—Звичайно, це було б богохульством,—сказав той чоловік.
—Тоді, якщо ви з цим не погоджуєтеся, можливо, Він не розмовляє з людьми, бо більше нас не любить і Його більше не цікавлять справи людей.
—Ні,—відповів він.—Бог любить всіх людей, і Він не зважає на особи.
—Що ж, тоді якщо Він може розмовляти і любить нас, то єдина інша можлива відповідь, на мою думку, це та, що Він нам не потрібен. У нас такі великі досягнення в науці і ми так добре освічені, що Бог нам більше не потрібен.
І тоді він сказав—і голос його тремтів, коли він думав про війну, що нависла над світом: “Пане Браун, в історії світу ще не було часу, коли б голос Бога був таким необхідним, як зараз. Можливо, ви можете сказати мені, чому Він не промовляє”.
Моя відповідь була такою: “Насправді Він промовляє, і Він промовляв, але людям потрібно мати віру, щоб почути Його”.