Мир під час переслідувань
Бека Ф., шт. Монтана, США
Ілюстрації Бена Саймонсена
Я випрямилася на своєму стільці, коли почула тему наступного промовця: чому мормонська церква неправильна і чому мормони лицемірні ненависники. Під час промови я відчула, що мої щоки горять, а груди стисло відчуття шоку і зради. Як мої друзі, знаючи, що я свята останніх днів, могли обрати таку образливу тему для обговорення перед усім класом англійської мови?
Після того як пролунав дзвінок, до мене підійшов промовець і кілька інших друзів. В мені палав Дух, і я сказала, що все сказане є неправильним і що Церква не ставиться неприязно до людей, які не живуть за нашими віруваннями. У відповідь вони накинулися на мене з брехливими твердженнями і звинуваченнями. Я почувалася самотньо. Я подумала: “Хіба це справедливо, що мене переслідують за те, що я живу відповідно до того, що, як я вірю, є істиною?”
Коли того дня я повернулася додому зі школи, то побачила електронне послання від бабусі. В ньому вона просила мене прочитати Матвій 5:11–14. Зі сльозами на очах я читала: “Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами. … Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори”.
Святий Дух наповнив моє серце, коли я читала ті слова. Я знаю, що переслідування зміцнять наші свідчення, і я знаю, що небесні благословення варті того болю, через який ми проходимо тут, на землі. Спаситель дав нам можливість знаходити мир, коли нас переслідують за те, що ми живемо за Його євангелією. І я за це щиро вдячна.