Врятування колібрі

Вільям Хогган

Автор живе в шт. Каліфорнія, США.

Рятуючи колібрі, ми навчилися, як допомагати духовно слабким.

Зображення

Hummingbird on a color background

Фотографія Kojihirano/iStock/Thinkstock

В наметовому таборі Товариства молодих жінок, який проводився в горах Каліфорнії, дівчата і їхні провідники чекали на обід у гостроверхій сільській споруді. Поки ми чекали, хтось із дівчат помітив щось під столом. Колібрі якимось чином залетіла у цю будівлю, не змогла вилетіти і зрештою впала на підлогу. Вони попросили мене про допомогу.

Здавалося, що пташка була ледь жива. Її дзьоб був обплутаний павутиною, а пір’я розкуйовдилося. Я обережно поклав пташку в чашку і виніс на вулицю. Я сподівався, що вона самостійно оговтається, але насправді був готовий до того, що вона піде шляхом усього земного. Однак, коли я взяв чашку, щоб легенько покласти колібрі на землю, вже випадаючи з чашки колібрі схопилася своїми крихітними лапками за обід чашки. Я тримав чашку прямовисно, пташка сиділа на обідку, а її очі були закриті. А що ж далі?

Одна з провідників, побачивши пташку, розмішала цукор з водою і принесла мені. Спочатку я обережно зняв павутину з голкоподібного дзьоба. Пташка не пручалася. Потім я занурив палець у воду з цукром і капнув на кінчик дзьоба. Крапля зникла, хоча пташка й не рухалася. Можливо, рідина потрапила до дзьоба? Я занурив палець знову і підніс його до дзьоба пташки. Цього разу малесенький язичок, тонший за волосинку, облизав мій палець.

10–15 хвилин колібрі пила краплю за краплею. В цей час навколо мене зібралося кілька провідників, і я дав їм змогу погодувати пташку.

Раптом пташка відкрила очі, а її скуйовджене пір’я в одну мить лягло належним чином. Випивши ще кілька крапель, пташка розправила крила, помахала ними якусь мить і злетіла прямо вгору. На якусь мить вона зависла над нами, а потім полетіла геть.

Ми всі стояли зачаровані. А потім, так само раптово, як пташка відлетіла, в голові з’явився духовний урок:

Часто, коли ми допомагаємо менш активним, здається, що наші зусилля марні. Але любов, яку ми виявляємо, просочується у тріщини, так само, як нектар до непорушного дзьоба колібрі—даючи духовне живлення, аби одного дня ми могли побачити результат.
Часом ми не можемо більше справлятися самотужки; нам потрібна допомога доброї, дбайливої руки.
Іноді люди потрапляють у павутиння гріха або залежності, і щоб звільнитися, їм необхідна допомога друга або провідника священства та Спасителева підтримка.
Нам потрібне постійне духовне живлення, аби ми вистояли, бо інакше нам не вистачить духовних сил і ми піддамося згубним впливам.
Колібрі трималася. У буквальному розумінні. Якщо ми тримаємося, це може все змінити. Іноді нам треба просто витерпіти з вірою, коли ми проходимо крізь болісні й часом жахливі випробування у житті.

У Новому Завіті сказано, що Господар знає, навіть коли горобець падає на землю (див. Maтвій 10:29–31). Тепер я знаю, що Йому також відомо про падіння колібрі. І він знає про вас.