Славетний день відновлення священства
Старійшина Л. Том Перрі
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Якими ж вдячними ми маємо бути за те, що Господь відновив Свою Церкву і Своє священство на землі.
Фрагмент картини Відновлення Ааронового священства, художник Дел Парсон
Коли Спаситель Ісус Христос прийшов на землю, серед найпершого, що Він зробив—це організував Свою Церкву. У Новому Завіті розповідається, що Він “вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога”. Коли наступного ранку Він спустився, то скликав Своїх учнів. “І обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав” (Лука 6:12–13).
Пізніше Він узяв Петра, Якова та Івана на гору осібно, і там Петро отримав ключі священства (див. Maтвій 17:1–9; див. також 16:18–19). Петро став одним з тих, хто мав відповідальність тримати всі ключі на землі у скеруванні Церквою після того, як Спаситель пішов.
Виконуючи настанову Спасителя (див. Maрк 16:15), апостоли проповідували євангелію і організовували філії Церкви. У багатьох випадках вони могли побувати у філії лише раз, через що у них було недостатньо можливості навчати і пояснювати. Язичницькі ідеї невдовзі проникли в Церкву і різні аспекти Спасителевого вчення були змінені або викривлені (див. Iсая 24:5). Коли поширилося відступництво, було необхідно, щоб Господь забрав із землі священство. Внаслідок цього певний період часу на землі не було благословень священства.
Аби знову встановити Своє царство на землі з владою священства, Господь відновив євангелію.
Пам’ятати про відновлення
Коли Джозеф Сміт перекладав Книгу Мормона, а Олівер Каудері був його писарем, вони дійшли до оповіді у 3 Нефії про те, як воскреслий Спаситель прийшов у Західну півкулю. І коли вони дізналися про Його вчення стосовно хрищення (див. 3 Нефій 11:23–28), то розмірковували про багато видів хрищення, які застосовувалися у їхній час і про те, хто мав повноваження христити.
Джозеф і Олівер звернулися до Господа, помолившись у лісі неподалік від дому Джозефа і Емми. Там вони отримали велике одкровення, коли Іван Христитель явився, поклав свої руки їм на голови і сказав: “Вам, мої товариші у служінні, в ім’я Месії я передаю священство Аарона, яке володіє ключами священнослужіння ангелів, і євангелії покаяння, і хрищення зануренням для відпущення гріхів; і його ніколи вже не буде забрано знову з землі, до того часу, як сини Левія пожертвують знову жертву Господу в праведності” (УЗ 13:1).
То була славетна подія. Я сподіваюся, що всі носії священства згадують про 15 травня 1829 року, як про священний день в історії Церкви та про особливу подію в історії світу.
В Уложеннях віри сказано, що “чоловік мусить бути покликаний Богом через пророцтво й рукопокладання тих, хто має повноваження, щоб проповідувати євангелію і виконувати її обряди” (Уложення віри 1:5).
Чоловіків не покликають випадково; їх покликають через натхнення і пророцтво. Є прямий канал отримання одкровення від Господа тими, кого покликано застосовувати священство. Це і є той спосіб, у який Господь керує Своєю Церквою, і це є той спосіб, у який було покликано пророка Джозефа Сміта.
Бути гідними священства
Отримання священства—це не обряд переходу, який відбувається автоматично по досягненні певного віку. Ми маємо бути гідними і “вірністю отриму[вати] ці два священства” (УЗ 84:33). Ми повинні уважно читати клятву і завіт Мелхиседекового священства, де конкретно вказуються умови, які ми маємо зрозуміти і з якими маємо погодитися, перш ніж приймати священство:
“Отже, усі ті, хто приймають священство, приймають цю клятву та завіт Мого Батька, які Він не може порушити, і не можна їх усунути.
Але той, хто порушує цей завіт після того, як він прийняв його, і повністю відвертається від нього, не матиме прощення гріхів ні в цьому світі, ні у світі прийдешньому” (УЗ 84:40–41).
Це дуже серйозно. Ви можете подумати, що чоловіки ухилятимуться від Ааронового і Мелхиседекового священств, але у наступному вірші сказано: “І горе всім тим, хто не приходить до того священства” (УЗ 84:42; курсив додано).
Якщо ми приймаємо священство і живемо гідно його, ми отримуємо благословення від Господа. Але якщо ми порушуємо наш завіт і відходимо від свого священства, ми не отримаємо Господніх благословень і не станемо “обранцями Бога” (УЗ 84:34).
Ааронове священство, яке отримується за завітом, допомагає підготуватися молодим чоловікам до отримання Мелхиседекового священства, яке є більшим священством і отримується клятвою і завітом.
Служити іншим
Священство—це велике братерство, можливо, найвеличніше братерство на землі. Стосунки між братами у священстві мають бути величнішими за всі інші, окрім тих, що є у наших сім’ях. Крім того, аби бути братерством, священство є організацією служіння, де ми віддаємо себе, допомагаючи іншим і покращуючи життя.
З того часу як юнак отримує Ааронове священство і його висвячують дияконом, або вчителем, або священиком, він належить до кворуму. Цей кворум братерства продовжується, коли він отримує Мелхиседекове священство і його висвячують старійшиною. Кворуми у священстві є дуже важливими.
Нещодавно один юнак, який їхав на місію, виступав на причасних зборах. У цьому виступі він розповідав, як разом з чотирма друзями вони розпочинали служіння у кворумі дияконів. Він сказав, що дружба і підтримка, які вони надавали один одному у важких ситуаціях та просувалися вперед від чину в чин у Аароновому священстві, допомагали їм досягнути мети—служіння на місії повного дня.
Я належу до кворуму. Це—дуже особливий кворум. Він складається з чоловіків, які дуже різняться за родом занять і професіями. Але коли ми діємо як кворум, ми єдині у меті.
Коли члени кворуму під впливом Святого Духа одноголосно погоджуються, яким курсом іти і як разом діяти, вони діють відповідно до Господньої волі. Якщо ви не досягнули повної згоди між членами кворуму, ви не приступаєте до дій. Подумайте, як це може захищати вас упродовж усього життя.
Кожен провідник кворуму повинен мати список членів кворуму, і він має знати про тих, у кого є труднощі з вибором життєвого шляху. Якщо у кворумі є такі молоді чоловіки, провідник переформатовує свій список і приділяє увагу тим, хто найбільше потребує допомоги. Тоді разом з іншими членами кворуму він починає відвідувати їх, розвивати з ними дружні стосунки і спілкуватися таким чином, щоб повернути їх до товаришування у Церкві.
Кворум священства має обов’язок і відповідальність “застерігати, роз’яснювати, напучувати, і вчити, і запрошувати всіх прийти до Христа” (УЗ 20:59). Служіння у кворумах священства є важливим для нашого розвитку тут, на землі. Отже, усі члени кворуму повинні розглядати ці обов’язки як складову свого зобов’язання служити в царстві Небесного Батька.
Ми всі знаємо, що під час земного випробування постанемо перед труднощами. Якщо ми не матимемо підтримки, яка стане нам допомогою впродовж життя, у нас не буде визначеного плану, визначеного напрямку або точної дорожньої карти, яка буде вести нас і спрямовувати. Якщо кворум діє належним чином, він допомагає нам сформувати план і дорожню карту, які приведуть назад у присутність Небесного Батька.
Бути вдячними
Єпископи мають ключі священства, щоб головувати над своїм приходом, у тому числі над молодими чоловіками у Аароновому священстві. Єпископ, в дійсності, є президентом кворуму священиків у своєму приході. Він допомагає молодим чоловікам стати гідними отримання Ааронового священства та переходу в ньому з чину в чин і підготуватися до Мелхиседекового священства. Він допомагає їм зрозуміти обов’язки і благословення, які отримують носії священства. Він допомагає їм навчитися звеличувати священство, даючи доручення, що допомагають служити і священнослужити іншим.
Ключі, що належать Аароновому священству, нагадують нам, що ми повинні завжди бути вдячними за відновлене священство з його силою, владою, і обов’язками: “Владою і повноваженням нижчого, або Ааронового священства, є тримати ключі від священнослужіння ангелів та виконувати зовнішні обряди, букву євангелії, хрищення покаяння для відпущення гріхів, згідно з завітами та заповідями” (УЗ 107:20).
Я закликаю молодих чоловіків шанувати священство, яке вони мають, і готуватися до переходу в кожен чин Ааронового священства, в той же час готуючись до додаткових благословень отримання Мелхиседекового священства, служачи Господу місіонерами повного дня і згодом уклавши шлюб у Його святому храмі.
Я свідчу, що жоден смертний чоловік не керує цією Церквою. Це Спасителева Церква, і Він керує нею через священство, яке Він делегував чоловікам на землі, аби вони діяли як Його представники в скеруванні Його Церкви і виконанні священних обрядів. Якими ж вдячними ми повинні бути, що Господь відновив Свою Церкву і Своє священство на землі.