Мій персиковий вибух
Мері Бейсінгер, шт. Юта, США
Я вбігла на кухню і побачила розбиті банки та розбризкані по всій поверхні персики.
Ілюстровано Бредлі Х. Кларком
Я думала, що я досконала мама, … поки в мене не з’явилися діти.
Для мене батьківство стало очищуючим вогнем. Здавалося, що мої слабкості виходили на поверхню, коли я була в стресі, недосипала, хвилювалася чи розстроювалася. Звичайно ж, благословення від виховання дітей переважували, але я зрозуміла, що у мене є темперамент. Мені неприємно казати, але я кричала або кидалася речами, якщо хотіла привернути увагу своїх дітей.
Я багато разів давала собі обіцяння не втрачати над собою контроль, але у хвилини стресу мені це не вдавалося. Небесний Батько знав, що допомогти мені зможе щось видовищне.
Одного вечора після довгого дня консервування персиків я заклала останню партію і пішла прилягти. Я була впевнена, що прокинуся вчасно, аби витягнути банки зі стерилізатора.
Але я не прокинулася.
Разом зі своїм чоловіком Куінном я прокинулася, перелякана звуком вибухаючих банок. Я вбігла на кухню і побачила розбиті банки та розбризкані по всій поверхні персики. Очевидно, вода в стерилізаторі википіла, температура і тиск збільшилися, кришку стерилізатора зірвало, а шість банок з персиками вибухнули.
“Мабуть, приберу вранці”,—сказала я собі.
То була погана ідея.
На ранок гарячі залишки персиків перетворилися на загуслу тверду масу, наповнену уламками скла, яка вкривала всю кухню і їдальню. Густі персиково-скляні бризки потрапили навіть за приладдя, яке стояло на робочій кухонній поверхні, та в кожну можливу шпарку і віддалений куток, навіть за холодильник.
Я прибирала кілька годин. Треба було відмочити в’язку масу, наповнену уламками скла, вологими паперовими рушниками, а потім витерти її, не порізавшись.
Під час прибирання знайомий голос мені прошепотів: “Мері, коли ти вибухаєш, як ці банки, то неможливо все відразу залагодити. Ти не можеш бачити, де і як твій гнів ранить твоїх дітей та інших людей. Так само, як ця маса, та образа швидко затвердіває і завдає болю”.
Раптом прибирання набуло іншого значення. Урок був дуже сильним. У випадку з гнівом також неможливо було все швидко залагодити. Ще багато тижнів я знаходила маленькі затверділі бризки персика зі склом.
Я молюся, щоб одного дня моє терпіння стало такою ж великою силою, якою великою є моя слабкість. А тим часом, я вдячна, що Господня Спокута допомагає мені краще контролювати характер, аби я не ранила своїх близьких будь-яким брудом від вибухів гніву.