Ти вже знаєш

Елізабет Стітт

Я вірила, що Церква істинна, але коли я здобула те свідчення?

Одного дня у школі в розмові з однокласницею ми торкнулися релігійної теми. У тоні моєї однокласниці відчувалися навіть ворожі нотки, і вона почала критикувати те, у що я вірю.

Поглянувши мені у вічі вона сказала: “Ти віриш у свою Церкву лише тому, що твої батьки водили тебе туди з дитинства. Якби не це, ти б не вірила”.

Я не пам’ятаю, що відповіла, однак постійно думала про те зауваження і гадала, навіщо вона його сказала. Я виросла у Церкві й дійсно ніколи не ставила під сумнів учення й доктрини Церкви. Уже змалку я відчувала, що Церква істинна. Ще до мого хрищення ми з сім’єю читали Книгу Мормона, і я знала, що вона істинна. Я не просто вірила, я знала і не мала жодних сумнівів. Однак я не могла визначити, в який момент здобула те свідчення. З якоїсь причини це непокоїло мене. Я хотіла, щоб це був конкретний момент, коли я молилася і відразу ж отримала відповідь. Але такого ніколи не було.

Однак я точно могла визначити момент, коли отримала підтвердження свого свідчення. Коли я була у старших класах середньої школи, разом з групою молоді ми поїхали на екскурсію по місцях, пов’язаних з історією Церкви. Коли ми приїхали до Священного гаю, наш екскурсовод запросив нас здобути особисте підтвердження істинності того, що там відбулося: що Бог Батько та Ісус Христос явилися Джозефу Сміту і так почалося Відновлення. Я знайшла спокійне місце в гаю і прочитала розповідь про Перше видіння. Потім я стала на коліна і помолилася. Я вже знала, що Перше видіння дійсно мало місце і що Джозеф Сміт був пророком. Однак я ще раз запитала. Я закінчила молитву, але нічого не відбулося. Ніяких неймовірних почуттів, ні видінь, ні ангелів. Нічого.

Я знайшла камінь, сіла на нього, відкрила своє патріарше благословення і стала читати. У моєму благословенні згадувалося про Відновлення євангелії, і я почула, як повторюється фраза: “Ти вже знаєш. Ти вже знаєш”.

Якби я могла повернути ту розмову, коли моя подруга поставила під сумнів мою віру, я не знаю, як би описала те, що знаю про істинність Церкви. Однак я шкодую, що не сказала їй про те, що хоча мої батьки й навчали мене того, що вони самі вважали істинним, я мала знайти відповідь самостійно. І я її знайшла.

Мені не потрібно було їздити до Священного гаю, щоб дізнатися про істинність Церкви. Мені не потрібно було відчути щось надзвичайне, щоб дізнатися про істинність Церкви. Мені потрібно було лише нагадати: “Ти вже знаєш”.